17.2. Елементи господарського зобов’язання

Елементами господарського зобов’язання, як і будь-якого іншого господарського правовідношення, є суб’єкти, об’єкт та зміст.

Суб'єктами господарського зобов’язання є управнена сторона (зокрема, кредитор) та зобов’язана сторона (зокрема, боржник). Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 173 ГК України законодавець не допускає повного ототожнення управненої сторони господарського зобов’язання з кредитором, а зобов'язаної сторони – з боржником. Це пов’язано з тим, що господарське зобов’язання може бути не тільки майновим, але й організаційним. Поняття „кредитор” та „боржник” з огляду на своє економічне смислове навантаження не можуть застосовуватися для позначення сторін організаційно-господарського зобов’язання. Традиційно вони вживаються для позначення сторін майнового зобов’язання.

Управненою та зобов’язаною стороною господарського зобов’язання можуть бути юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку, фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені ними для здійснення господарської діяльності, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Як з боку управненої, так і з боку зобов’язаної сторони господарського зобов’язання може виступати декілька осіб. Це загальноприйнято називати множинністю осіб у зобов’язанні. Така множинність може бути активною (коли декілька осіб виступає на боці управненої стороні зобов’язання) та пасивною (коли декілька осіб виступає на боці зобов’язаної сторони зобов’язання).

Об’єктом господарського зобов’язання є певна поведінка зобов’язаної сторони господарського зобов’язання. Це може бути активна поведінка – вчинення певної дії господарського чи управлінсько-господарського характеру (виконання роботи, надання послуги, передача майна, сплата грошової суми, надання інформації тощо) або пасивна поведінка – утримання від певних дій. Характеризуючи об’єкт цивільного зобов’язання, М. М. Сібільов справедливо вказує на те, що пасивна поведінка (утримання від дії) не може бути самостійним юридичним об’єктом зобов’язання, оскільки вона завжди супроводжується вчиненням активних дій. Повною мірою це стосується й господарського зобов’язання.

Об’єкт господарського зобов’язання не слід плутати з його предметом. Якщо об’єктом господарського зобов’язання є певна поведінка зобов'язаної особи, то його предметом є певні матеріальні блага, з приводу яких суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин вступають у правові зв’язки. Предмет господарського зобов’язання має вартісний характер, тому його можна охарактеризувати економічним терміном „товар”.

Зміст господарського зобов’язання утворюють суб’єктивні права та обов’язки його сторін. Суб’єктивні права управненої сторони господарського зобов’язання завжди кореспондують суб’єктивним обов’язкам зобов'язаної сторони і, навпаки. У господарських зобов’язаннях майнового характеру право управненої сторони (кредитора) називається правом вимоги, а обов'язок зобов'язаної сторони (боржника) – боргом.