17. 3. Види господарських зобов’язань

Необхідність класифікації господарських зобов’язань обумовлена потребами як теоретичного, так і практичного характеру. У теоретичному аспекті класифікація господарських зобов’язань дозволяє виявити сутнісні ознаки окремих груп господарських зобов’язань, зробити більш зручним їх дослідження та вивчення, упорядкувати результати наукових досліджень господарських зобов’язань тощо. У практичному відношенні класифікація господарських зобов’язань дозволяє забезпечити їх ефективне правове регулювання. Зокрема, завдяки їй вдається уникати дублювання нормативного матеріалу, а також найбільш повно враховувати особливості тих чи інших видів зобов’язань у ході їх нормативного оформлення.

Критерії класифікації господарських зобов’язань є настільки ж різними, наскільки різними є самі господарські зобов’язання. Господарські зобов’язання можна класифікувати:

по-перше, за підставами їх виникнення:

договірні господарські зобов’язання – господарські зобов’язання, підставою виникнення яких є господарський договір як юридичний факт;

недоговірні господарські зобов’язання – господарські зобов’язання, підставою виникнення яких є інші юридичні факти (акти управління господарською діяльністю, заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, створення об’єктів інтелектуальної власності тощо).

по-друге, залежно від характеру поведінки зобов'язаної сторони господарського зобов’язання:

господарські зобов’язання з позитивним змістом – господарські зобов’язання, в яких поведінка зобов'язаної сторони має бути активною, тобто вона повинна вчинити певні дії (виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо). Так, за договором поставки постачальник зобов’язаний передати покупцю товар, а покупець прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

господарські зобов’язання з негативним змістом – господарські зобов’язання, в яких поведінка зобов'язаної сторони має бути пасивною, тобто остання повинна утриматися від вчинення певних дій. Наприклад, за агентським договором комерційний агент зобов’язується не тільки надавати послуги другій стороні в укладанні угод чи сприянні їх укладенню (ч. 1 ст. 297 ГК України), але й утримуватися від використання конфіденційної інформації, одержаної ним від суб’єкта, якого він представляє, всупереч його інтересам, не передавати таку інформацію іншим особам без згоди на це суб’єкта, якого він представляє як при здійсненні агентської діяльності, так і після припинення агентських відносин між ними (ч. 1 ст. 302 ГК України);

по-третє, залежно від виду об’єкта господарського зобов’язання:

майново-господарські зобов’язання – їх об’єктом є господарські дії чи утримання від певних господарських дій, що мають майновий характер;

організаційно-господарські зобов’язання – їх об’єктом є управлінсько-господарські (організаційні) дії або утримання від таких дій;

по-четверте, залежно від спрямованості господарської діяльності:

підприємницькі зобов’язання – опосередковують господарську діяльність, що здійснюється з метою отримання прибутку (підприємницьку діяльність);

непідприємницькі зобов’язання – опосередковують господарську діяльність, що здійснюється без мети отримання прибутку (некомерційну господарську діяльність);

по-п’яте, за цільовим призначенням та ступенем юридичної самостійності:

головні господарські зобов’язання – це так би мовити „самодостатні господарські зобов’язання”. Вони юридично не залежать від інших господарських зобов’язань;

додаткові (акцесорні) господарські зобов’язання – спрямовані на „обслуговування” головних господарських зобов’язань, тому їх юридична доля залежить від юридичної долі головних зобов’язань. У якості прикладу можна навести зобов’язання за кредитним договором, забезпечене заставою. Тут кредитне зобов’язання є головним, а зобов’язання застави є додатковим. Юридична доля зобов’язання застави залежить від юридичної долі кредитного зобов’язання. Зокрема, припинення останнього неминуче тягне за собою припинення зобов’язання застави;

по-шосте, залежно від можливості вибору зобов’язаною стороною господарського зобов’язання варіантів своєї поведінки з виконання зобов’язання:

господарські зобов’язання, які не передбачають можливості вибору зобов’язаною стороною варіантів поведінки виконання зобов’язання;

альтернативні господарські зобов’язання – встановлюють можливість зобов’язаної сторони на власний розсуд вибирати варіант своєї поведінки з виконання зобов’язання;

факультативні господарські зобов’язання – передбачають можливість (право) зобов’язаної сторони виконати зобов’язання іншим способом (шляхом вчинення інших дій), якщо виконання зобов’язання початково встановленим способом виявилося неможливим;

по-сьоме, за співвідношенням прав та обов’язків сторін господарського зобов’язання:

односторонні – зобов’язання, в яких одна сторона має виключно права, а інша – тільки обов’язки;

двосторонні (взаємні) – у них кожна із сторін має як права, так і обов’язки, які є взаємовідповідальними;

по-восьме, залежно від спрямованості правового регулювання:

регулятивні – спрямовані на врегулювання відносин учасників у сфері господарювання в нормальному (непорушеному) стані;

охоронні – спрямовані на врегулювання відносин учасників у сфері господарювання в порушеному стані. Такі зобов’язання спрямовані на відновлення правового становища учасника господарських відносин до того стану, в якому воно було до порушення.