- •Тема 1. Поняття господарської діяльності
- •1.3. Принципи господарювання та їх зміст
- •Тема 2. Поняття господарського права
- •2.1. Господарське право: поняття, предмет,метод та принципи регулювання
- •2.2. Місце господарського права в системі права України
- •2.3. Джерела господарського права та їх класифікація
- •Тема 3. Господарські правовідносини
- •3.1. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин
- •3.2. Об’єкти господарських правовідносин,
- •3.3. Суб’єкти господарських правовідносин та їх види
- •Тема 4. Загальна характеристика суб'єктів господарювання
- •4.1. Поняття та види суб’єктів господарювання
- •4.2. Фізичні особи-підприємці як суб’єкти господарювання
- •4.3. Юридичні особи як суб’єкти господарювання
- •4.4. Правоздатність та дієздатність юридичної особи
- •Тема 5. Правові засади створення суб'єктів господарювання та порядок їх державної реєстрації
- •5.1. Поняття та види легалізації підприємства господарювання
- •5.2. Реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.3. Загальний порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.4. Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.5. Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.6. Скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.7. Припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця
- •5.8. Спеціальний порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •Тема 6. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності
- •6.1. Поняття ліцензування та його принципи
- •6.2. Органи ліцензування
- •6.3. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Ліцензійні умови
- •6.4. Порядок отримання ліцензій на заняття окремим видом підприємницької діяльності
- •6.5. Переоформлення, видача дубліката й анулювання ліцензії
- •6.6. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування
- •Тема 7. Правове регулювання патентування господарської діяльності
- •7.1. Поняття патентування та його правові основи
- •7.2. Види торгових патентів їх характеристика
- •7.3. Порядок придбання торгового патенту
- •7.4. Визначення вартості торгового патенту
- •7.5. Порядок використання торгового патенту та наслідки його порушення
- •Тема 8. Правове регулювання стандартизації та сертифікації
- •8.1. Поняття і юридичне значення стандартизації та сертифікації
- •8.2. Об’єкти стандартизації. Суб’єкти стандартизації
- •8.3. Поняття та види сертифікатів
- •8.4. Порядок проведення сертифікації
- •Тема 9. Правове становище господарських товариств
- •9.1. Поняття, ознаки та види господарських товариств
- •9.2. Поняття, види та порядок створення акціонерного товариства.
- •9.3. Управління діяльністю акціонерного товариства.
- •9.4. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю
- •9.5. Особливості правового становища повного товариства
- •9.6. Правове становище командитного товариства
- •Тема 10. Поняття, ознаки та принципи діяльності виробничого кооперативу
- •10.1. Поняття, ознаки та принципи діяльності виробничого кооперативу
- •10.2. Порядок створення виробничого кооперативу
- •10.3. Порядок управління та функціонування виробничого кооперативу
- •10.4. Порядок реорганізації та ліквідації
- •Тема 11. Правове становище підприємств та їх об’єднань
- •11.1. Поняття та види підприємств
- •1. Види підприємств залежно від форм власності:
- •2. Види підприємств залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду:
- •3. Види підприємств залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції протягом року:
- •11.2. Поняття приватного підприємства
- •11.3. Правове становище підприємства, що діє на основі колективної власності
- •11.5. Поняття та правове становище державного підприємства
- •11.6. Поняття та види об’єднань підприємств
- •1. Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можна виділити:
- •2. Залежно від організаційно-правових форм об’єднань підприємств існують такі об’єднання.
- •Тема 12. Загальна характеристика припинення господарської діяльності
- •12.1. Поняття, способи та форми припинення діяльності суб'єктів господарювання
- •12.2. Поняття, види реорганізації та правові наслідки їх застосування
- •12.3. Поняття, підстави та порядок ліквідації суб'єкта господарювання
- •Тема 13. Особливості ліквідації суб'єкта господарювання у зв’язку з банкрутством
- •13.1. Основні поняття законодавства про банкрутство
- •13.2. Заходи щодо запобігання банкрутству
- •13.3. Підстави порушення провадження по справі про банкрутство
- •13.4. Розпорядження майном боржника
- •13.5. Санація боржника як судова процедура
- •13.6. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство
- •13.7. Мирова угода
- •Тема 14. Правове регулювання обмеження монополізму та захисту суб'єктів господарювання від едобросовісної конкуренції
- •14.1. Розвиток законодавства про недобросовісну конкуренцію
- •14.2. Антиконкурентна, й та дискримінаційна монополістична діяльність
- •14.3. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання
- •14.4. Повноваження Антимонопольного комітету України
- •14.5. Недобросовісна конкуренція
- •14.6. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію
- •Тема 15. Правове регулювання ціноутворення.
- •15.1. Поняття та види цін, їх функції
- •15.3. Вільні, фіксовані, регульовані, оптові та роздрібні, біржові, аукціонні, тендерні ціни та порядок їх встановлення
- •15.4. Особливості вільно встановлюваних цін
- •15.5. Контроль за дотриманням дисципліни цін.Відповідальність за порушення законодавства з питань ціноутворення
- •Тема 16. Правове забезпечення захисту прав споживачів
- •Тема 17. Загальна характеристика господарських зобов’язань
- •17.1. Поняття та ознаки господарського зобов’язання
- •17.2. Елементи господарського зобов’язання
- •17. 3. Види господарських зобов’язань
- •17.4. Підстави виникнення господарських зобов’язань
- •17.5. Господарський договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобов’язання
- •17.6. Класифікація господарських договорів
- •7) Залежно від наявності вільного волевиявлення особи на укладення договору:
- •17.7. Зміст господарського договору
- •17.8. Укладення господарського договору
- •17.9. Способи забезпечення виконання
- •17.10. Способи припинення господарсько-договірних зобов’язань
- •Тема 18. Особливості господарських договорів про передачу майна у власність та користування
- •18.1. Договір поставки
- •18.2. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •18.3. Договір енергопостачання
- •18.4. Договір міни (бартеру)
- •18.5. Договір оренди
- •18.6. Договір лізингу
- •Тема 19. Особливості господарських договорів про виконання робіт
- •19.1. Договір підряду
- •19.2. Договір підряду на капітальне будівництво
- •Тема 20. Особливості господарських договорів про надання послуг
- •20.1. Правове забезпечення укладання та виконання договору перевезення. Поняття, загальна характеристика, істотні умови, сторони за договором, їх права та обов’язки
- •20.2. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору перевезення
- •20.3 Комерційне посередництво у сфері господарювання
- •20.4. Порядок укладання та припинення агентського договору
- •20.5. Особливості предмета агентського договору
- •Тема 21. Правове регулювання торговельної діяльності
- •21.1. Поняття, ознаки та види торговельної діяльності
- •21.2. Суб’єкти торговельної діяльності та вимоги до них
- •21.3. Система торговельних угод. Торговельне посередництво
- •21.4. Відповідальність за незаконну торговельну діяльність
- •Тема 22. Правове регулювання інвестиційної діяльності
- •22.2. Правове регулювання здійснення іноземногоінвестування. Правові форми інвестиційної діяльності
- •22.3. Створення, діяльність та припинення діяльності спеціальних (вільних) економічних зон. Інноваційна діяльність
- •Тема 23. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •23.1. Поняття зовнішньоекономічної діяльностіта її правове забезпечення
- •23.2. Особливості публічно-правового регулюваннята приватно-правового регулювання овнішньоекономічної діяльності
- •23.3. Правове становище суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •23.4. Підстави та порядок проведення ліцензування та квотування зовнішньоекономічної діяльності
- •23.5. Поняття, види зовнішньоекономічного договору,його зміст, форма та порядок укладання
- •23.6. Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •23.7. Вирішення спорів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)
- •Тема 24. Правові основи біржової діяльності в Україні
- •24.1. Поняття та види бірж
- •24.2. Товарна біржа та її правове положення
- •24.3. Поняття та правове положення фондової біржі
- •24.4. Поняття та види біржових угод
- •24.5. Порядок проведення біржових торгів
- •24.6. Порядок вирішення спорів на біржах
- •Тема 25. Правове регулювання ринку фінансових послуг
- •25.1. Поняття, ознаки та види фінансових послуг
- •25.2. Поняття фінансової установи та умови її створення й діяльності
- •25.3. Державне регулювання ринку фінансових послуг
- •25.4. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг
- •25.5. Штрафні санкції та порядок їх застосування за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг
- •25.6. Відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг
- •Тема 26. Контроль за здійсненням господарської діяльності
- •26.1. Поняття контролю, його сутність та форми
- •26.2. Види та значення контролю за господарською діяльністю
- •26.3. Повноваження державних органів у процесі здійсненні господарського контролю
- •Тема 27. Відповідальність у господарському праві
- •27.1. Поняття й ознаки господарсько-правової відповідальності. Функції господарсько-правової відповідальності.
- •2.27. Прострочення боржника. Прострочення кредитора
- •27.3. Форми господарсько-правової відповідальності. Відшкодування збитків як вид господарсько-правової відповідальності: поняття, сфера застосування, порядок реалізації
- •27.4. Штрафні та оперативно-господарські санкції
- •27.5. Неустойка як вид господарсько-правової санкції
- •27.6. Види, підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій
- •27.7. Поняття адміністративно-господарських санкцій, їх види. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій
3.3. Суб’єкти господарських правовідносин та їх види
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Центральне місце серед суб’єктів господарських правовідносин займають суб’єкти господарювання.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господ-дарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГКУ).
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
До господарських організацій відносяться підприємства – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Види і організаційні форми підприємств залежать:
від форми власності (державні, комунальні, приватні, іноземні, змішані форми власності);
від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду (унітарні – створені одним учасником; корпоративні – створені двома та більше засновниками);
від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік (малі, середні, великі).
Підприємство відповідальне за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, яке йому належить, окрім випадків, встановлених законо-давством.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:
безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;
із залученням або без залучення найманої праці;
самостійно або спільно з іншими особами.
Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб – підприємців є відкритою.
Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Фізична особа – підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа – підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Іншим учасником господарських правовідносин відповідно до ст. 2 ГКУ відносить громадян, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.
Юридичні та фізичні особи можуть створювати підприємства у вигляді господарських товариств. На сьогодні виділяють наступні види господарських товариств: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідаль-ністю, повні товариства, командитні товариства.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке відповідальне за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до внеску кожного з учасників.
Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
Підприємства можуть створювати об’єднання підприємств, з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації.
За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централі-зованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управ-ління корпорації.
Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Наступним учасником господарських відносин є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Законом встановлено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійсню-ватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Наприклад, з питань створення державних (комунальних) підприємств, призначення керівників цих підприємств та інших.
Рішення органів державної влади та органів місцевого само-врядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністра-тивних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.
Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, створюються відповідно до законодавства за основними напрямками економічної політики держави.
Учасником відносин у сфері господарювання може бути споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таке поняття дає Закон України "Про захист прав споживачів", але відповідно до чинного законодавства ці правовідносини регулюються цивільним правом. Господарське право в цих правовідносинах регулює саму господарську діяльність суб’єкта господарювання з приводу надання товарів, робіт, послуг споживачу.
Господарський кодекс України не надає поняття споживача, але закріплює можливість захисту прав споживачів у ст. 39 цього кодексу.
Господарські суб’єктивні права та юридичні обов'язки суб’єктів у правовідносинах залежать від статусу їх учасників.