18.3. Договір енергопостачання

Правове регулювання відносин з приводу енергопостачання здійснюється §3 глави 30 ГК України, ст. 714 ЦК України, Законами України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р., «Про теплопостачання» від 2.06.2005 р., «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р., а також підзаконними нормативно-правовими актами: Правилами користування електричною енергією від 31.07.1996 р., Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 р., Методикою обчислення обсягів електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем-юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 5.12.2001 р. №1197 тощо.

Договором енергопостачання є господарський договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Договір енергопостачання є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором.

Предметом цього договору є енергія у вигляді електричного струму, теплова енергія у вигляді пару, гарячої або перегрітої води. Даним договором не охоплюється постачання нафти, газу тощо. Такі відносини регулюються договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, передбаченим ст. 714 ЦК України.

Сторонами договору енергопостачання вважаються енергопостачальник та споживач. Виходячи з легального визначення договору енергопостачання (ч. 1 ст. 275 ГК), можна стверджувати, що енергопостачальником у договорі енергопостачання може бути виключно суб'єкт господарювання – юридична особа, а точніше підприємство. Здійснення постачання окремих видів енергії вимагає наявності в енергопостачальника спеціального дозволу – ліцензії. Зокрема, ліцензуванню підлягає діяльність з постачання електроенергії. З огляду на це, постачальниками електроенергії можуть бути тільки ті суб’єкти господарювання, які отримали від Національної комісії регулювання електроенергетики України ліцензію на здійснення діяльності з постачання електроенергії за регульованим або нерегульованим тарифом.

Споживачем у договорі енергопостачання може бути виключно суб'єкт господарювання, у тому числі суб'єкт підприємництва, а також юридична особа – не господарюючий суб'єкт. Фізична особа, яка не зареєстрована у встановленому законом порядку як підприємець, не може бути споживачем у договорі енергопостачання. Договір за участі фізичної особи-непідприємця як споживача енергетичних ресурсів є не договором енергопостачання (ст. 275 ГК), а договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу (ст. 714 ЦК). Відповідно, до відносин сторін за таким договором застосовуються положення ЦК, а не ГК України.

За загальним правилом енергопостачальник та споживач є вільними у виборі, укладати договір енергопостачання чи ні. Разом з тим, для виробників і постачальників енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб’єктів природних монополій, укладення договору енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії, є обов’язковим.

Зміст договору енергопостачання становлять умови, які визначаються на розсуд сторін і погоджуються ними, та умови, що приймаються сторонами як обов’язкові відповідно до законодавства. З-поміж інших до розряду обов’язкових умов договору енергопостачання відносяться істотні умови. Зазвичай, до істотних умов договору енергопостачання, тобто умов без досягнення згоди за якими він не може вважатися укладеним, відносяться:

предмет договору енергопостачання, тобто зазначення виду енергії, що підлягає постачанню;

кількість та якість енергії;

строки постачання енергії;

ціна енергії;

режими постачання енергії;

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

Водночас необхідно зазначити, що обсяг істотних умов того чи іншого договору енергопостачання може варіюватися в залежності від виду енергії, що постачається. Це пов’язано з тим, що істотні умови договорів постачання різних видів енергії переважно встановлюються спеціальними нормативно-правовими актами у відповідній сфері енергопостачання.

При узгодженні змісту договору енергопостачання енергопостачальник та споживач мають орієнтуватися на наступні правові засади визначення умов у подібних договорах:

по-перше, якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати споживачу цей ліміт без його згоди;

по-друге, пропозиції споживача щодо кількості та видів енергії,строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника;

по-третє, показники якості енергії мають узгоджуватися сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов’язковим для них;

по-четверте, строки постачання енергії визначаються сторонами виходячи з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження споживачу. При цьому основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Це не позбавляє сторін можливості погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень;

по-пяте, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі вільних цін (тарифів), які вони погоджують у договорі, якщо законом не встановлено регульовані або фіксовані ціни на енергію;

по-шосте, оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію;

по-сьоме, у разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємоодержаної енергії.

Форма договору енергопостачання. Щодо договору енергопостачання ГК України не встановлює спеціальних вимог. Це значить, що за загальним правилом договір енергопостачання має укладатися у простій письмовій формі шляхом підписання стронами єдиного документу. Разом з тим слід враховувати, що нормативно-правовими актами, які містять спеціальні норми права щодо окремих різновидів договору енергопостачання, можуть встановлюватися інші вимоги щодо форми такого договору.

На практиці договір енергопостачання найчастіше укладається на основі відповідного типового договору шляхом підписання єдиного документу та супроводжується актом розмежування балансової приналежності енергомереж (тепломереж) та експлуатаційної відповідальності сторін.

За договором енергопостачання енергопостачальник зобов’язаний:

відпускати електричну енергію, пару, гарячу й перегріту воду з дотриманням встановленого договором режиму (графіку), а також вимог щодо її кількості та якості;

надати інформацію про правила споживання відповідного виду енергії;

заздалегідь інформувати споживача про можливі планові відключення та припинення постачання енергії;

підтримувати в належному стані зовнішні мережі та проводити їх профілактику й ремонт;

у разі аварії якнайшвидше відновлювати енергопостачання;

забезпечувати безпечність споживання відповідного виду енергії споживачем.

Енергопостачальник має право:

вимагати від споживача оплати вартості спожитої ним енергії;

перевіряти стан внутрішніх мереж споживача та приладів обліку спожитих енергетичних ресурсів;

вимагати узгодження внутрішніх мереж споживача у відповідності з технічними стандартами;

відключати споживача від енергопостачання у разі суттєвих порушень технології отримання відповідного виду енергії.

Споживач зобов’язаний:

своєчасно, відповідно до умов договору, оплачувати вартість енергетичних ресурсів, що ним споживаються;

користуватися відповідним видом енергії з дотриманням правил користування енергією відповідного виду;

у випадку відпуску енергії приєднаним до його мереж вторинним споживачам повідомити їх перелік енергопостачальнику;

своєчасно повідомляти енергопостачальника про наявні в мережах енергопостачання недоліки;

здійснювати енергоспоживання відповідно до встановленого режиму (графіку);

дотримуватися встановлених лімітів споживання енергії;

підтримувати у належному стані внутрішні мережі енергопостачання;

забезпечувати доступ енергопостачальнику до внутрішніх мереж енергопостачання та приладів контролю енергопостачання.

Споживач має право:

самостійно перевіряти технічні показники якості та кількості спожитої ним енергії;

відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам. Але в такому разі він має укласти договори енергопостачання з субспоживачами, за якими він несе права та обов’язки енергопостачальника.

Споживач та енергопостачальник відповідальні за невиконання або неналежне виконання договору енергопостачання відповідно до законодавства, яке регулює відносини з приводу постачання електричної та теплової енергії, а також згідно з умовами укладеного між ними договору.

Характер та обсяг відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору енергопостачання залежить від того, який вид енергії є предметом договору. Це пов’язано з наявністю суттєвих відмінностей у правовому регулюванні відносини з приводу постачання різних видів енергії. Закон України „Про теплопостачання” та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не встановлюють конкретних санкцій за порушення умов договору теплопостачання. У них визначаються лише можливі санкції за порушення умов договору, розмір яких визначають сторони при укладенні договору.

Відповідальність за невиконання та неналежне виконання договору електропостачання встановлюється ст. 24 і ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.

Згідно з цим нормативно-правовим актом енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).

У разі постачання електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у договорі про постачання електричної енергії, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом відповідальний перед споживачем у розмірі двадцяти п’яти відсотків від вартості обсягу такої енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом не несе відповідальності перед споживачем за постачання електричної енергії, яка не відповідає показникам якості електричної енергії за той час, протягом якого споживач не дотримувався встановленого договором режиму електроспоживання, допускав перевищення встановленої договірної граничної величини електричної потужності та не виконував інших умов договору, що підтверджено відповідними документами.

Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Розглядаючи питання відповідальності сторін за невиконання умов договору енергопостачання слід зазначити, що при укладенні договорів енергопостачання сторони можуть встановлювати й інші санкції за невиконання або неналежне виконання договору, хоча б вони й не були передбачені законодавством про електроенергетику чи теплопостачання.