2.3. Джерела господарського права та їх класифікація

Джерела права – це зовнішня форма вираження норм, правил поведінки, яким держава надає загальнообов’язкового характеру.

Наука теорій держави і права дає наступні види джерел права:

1) правовий звичай – це правило поведінки, яке склалось у суспільстві в результаті багаторазового повторення і якому держава надає обов’язкового характеру;

2) юридичний прецедент – буває адміністративний або судовий – це конкретне рішення за конкретною справою, яке надалі використовується при вирішенні аналогічних справ. В Україні це джерело, як правило, не застосовується;

3) правовий договір – це угода між двома та більше сторонами з приводу виникнення, зміни, припинення прав та обов’язків;

4) нормативно-правовий акт – це офіційний документ, виражений у письмовій формі, який прийнятий компетентними органами держави в установленому законом порядку, що охороняється та забезпечується державою.

Нормативно-правовий акт буває двох видів: закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Закон – це документ, нормативно-правовий акт, який ухвалюється законодавчими органами в установленому порядку та регулює найбільш важливі питання в суспільстві.

Підзаконні нормативно-правові акти – це документи, які ухва-люються компетентними органами держави, в установленому законом порядку з метою виконання положень, встановлених законом.

У господарському праві, як правило, застосовуються нормативно-правові акти, в яких закріплюється господарсько-правові норми.

Потрібно зауважити, що сукупність нормативно-правових актів, в яких об’єктивуються внутрішні, змістові та структурні характеристики господарського права, становить систему господарського законодавства.

Система господарського законодавства складається в результаті видання правових норм, закріплення їх в офіційних актах, а також систематизації цих актів.

За юридичною силою нормативно-правові акти можна та треба викласти наступним чином:

І. Закони:

1. Конституція України.

2. Господарський кодекс України.

3. Закони України: "Про господарські товариства"; "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності"; "Про патентування деяких видів господарської діяльності" та інші.

4. Декрети Кабінету Міністрів України (ухвалювалися в період 1992 – 1993 р.р. за згодою Верховної Ради у зв’язку з необхідністю приведення нормативно-правової бази до суспільних відносин, які складалися у той час у суспільстві): "Про довірчі товариства", "Про прибутковий податок з громадян", "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та інші.

ІІ. Підзаконні нормативно-правові акти:

1. Постанови Верховної Ради України.

2. Укази та розпорядження Президента України: "Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії"; "Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" та інші.

3. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України: "Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп"; "Про перетворення державних підприємств у казенні" та інші.

4. Накази, рішення центральних органів державної виконавчої влади (міністерств, відомств, служб, комітетів та ін.): "Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних проектів підприємств суднобудівної промисловості" (наказ Міністерства промислової політики України); "Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві" (наказ національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Міністерства економіки України) та інші.

5. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

6. Накази Ради Міністрів АРК.

7. Розпорядження голови обласної державної адміністрації.

8. Накази управлінь, відділів обласної державної адміністрації.

9. Рішення обласних рад депутатів.

10. Розпорядження голови районної державної адміністрації.

11. Накази управлінь, відділів районної державної адміністрації.

12. Рішення районних рад депутатів.

13. Рішення міських, сільських та селищних рад депутатів.

14. Розпорядження голови міських, сільських та селищних рад депутатів.

15. Рішення виконавчих комітетів міських, сільських та селищних рад депутатів.

16. Накази управлінь, відділів міських, сільських та селищних рад депутатів.

17. Локальні нормативно-правові акти, які діють на підприємствах, установах та організаціях відповідно до законодавства.

Потрібно зауважити, що коли відбувається колізія у господарському законодавстві, тобто одні й ті ж суспільні правовід-носини регулюються декількома нормативно-правовими актами, слід використовувати нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо нормативно-правові акти мають однакову юридичну силу, то спеціальний нормативно-правовий акт має більш вищу юридичну силу, ніж загальний (наприклад, Законом України "Про господарські товариства" встановлено, що статутний фонд акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат, а Закон України "Про банки і банківську діяльність" вказує, що банки утворюються в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства або кооператив-ного банку і повинні мати мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не менше 10 мільйонів євро. Тому в даному випадку, під час створення банку, потрібно використовувати спеціальну норму Закону України "Про банки і банківську діяльність").