17.6. Класифікація господарських договорів

Господарські договори можна класифікувати:

1) в залежності від предмета:

організаційно-господарський договір – його предметом є дії управлінсько-господарського характеру;

майново-господарський договір – його предметом є дії майнового характеру;

2) за співвідношенням прав та обов’язків сторін договору:

односторонній договір – договір, одна сторона якого наділена тільки правами, а інша – обов’язками;

двосторонній договір – договір, сторони якого наділені взаємними правами та обов’язками.

3) за критерієм оплатності:

оплатний – договір, за яким майнове надання однієї сторони зумовлює зустрічне майнове надання від іншої сторони (договір поставки, лізингу тощо);

безоплатний – майнове надання проводиться тільки однією стороною без одержання зустрічного майнового надання від іншої сторони. Наприклад, благодійницькі договори;

4) залежно від того, з якого моменту договір вважається укладеним:

консенсуальний договір – вважається укладеним з моменту досягнення сторонами у належній формі згоди з усіх його істотних умов;

реальний договір – вважається укладеним з моменту досягнення сторонами у належній формі згоди з усіх його істотних умов та вчинення певної передбаченої законом дії (наприклад, передачі речі).

5) залежно від юридичної спрямованості та послідовності досягнення цілей:

основний договір – безпосередньо породжує права та обов’язки сторін у зв’язку з переміщенням майнових благ (передачею майна у власність або тимчасове користування, виконанням робіт, наданням послуг тощо);

попередній договір – договір, за яким суб'єкт господарювання зобов’язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором (ч. 1 ст. 182 ГК України).

6) залежно від виду господарської діяльності, яка опосередковується договором:

підприємницькі господарські договори – опосередковують господарську діяльність, що здійснюється з метою отримання прибутку (підприємницьку діяльність);

непідприємницькі господарські договори – опосередковують господарську діяльність, що здійснюється без мети отримання прибутку (некомерційну господарську діяльність).

7) Залежно від наявності вільного волевиявлення особи на укладення договору:

вільні договори – укладаються в результаті вільного волевиявлення усіх його сторін;

обов’язкові (волюнтарні) договори – укладення яких принаймні для однієї з його сторін є обов’язковим з огляду на закон або попередній договір.

8) залежно від наявності свободи сторони (сторін) у визначенні умов договору:

взаємопогоджувані договори – умови якого визначаються сторонами на основі їх вільного волевиявлення;

договори приєднання – договір, всі умови якого визначаються однією із його сторін в односторонньому порядку (на власний розсуд) у формулярах або інших стандартних (типових) формах і який може бути укладений не інакше як шляхом повного та безумовного приєднання іншої сторони до запропонованих умов;

9) залежно від галузевих особливостей складу договору:

змішаний – містить елементи різних договорів однієї галузевої приналежності, на підставі яких виникає єдине зобов’язання;

комплексний – містить елементи договорів різної галузевої належності, на підставі яких виникає декілька зобов’язань різної галузевої належності.

У ГК України господарські договори розміщені в залежності від того, які види господарської діяльності ними опосередковуються ( в залежності від того, в якій галузі господарювання вони застосовуються). Так, до сфери господарсько-торгівельної діяльності віднесено договір поставки, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір енергопостачання, договір оренди майна, договір лізингу, договір міни та договір зберігання в товарному складі. До сфери комерційного посередництва – агентський договір, до сфери перевезення вантажів – договір перевезення вантажу та договір транспортного експедирування, до сфери капітального будівництва – договір підряду на капітальне будівництво та договір підряду на проведення проектних і дослідницьких робіт, до сфери інноваційної діяльності – договір на створення і передачу науково-технічної продукції, до сфери фінансової діяльності – договір банківського вкладу (депозиту), договір розрахункового обслуговування, кредитний договір, договір факторингу та договір страхування, до сфери комерційної концесії – договір комерційної концесії, до сфери зовнішньоекономічної діяльності – зовнішньоекономічний договір (контракт), до сфери концесійної діяльності – договір концесії.

Подібне розміщення договорів у ГК України не можна назвати вдалим. За такого підходу договори виявилися „розпорошеними” по всьому кодексу. В одних групах опинилися господарські договори, які мають різну юридичну спрямованість. Наприклад, у главі 30 ГК України розміщені договори про передачу майна у власність, договори про передачу майна у тимчасове користування та договір про надання послуг. Це не дозволяє сформулювати загальні положення для договорів, які мають єдину юридичну спрямованість, побудувати єдину систему договорів та уникнути зайвого дублювання нормативного матеріалу. Багато господарських договорів взагалі не посіли свого місця у кодексі. Тому, на нашу думку, господарські договори слід розміщувати так, як це зроблено у ЦК України – за юридичною спрямованістю. Хоча сам по собі цей критерій теж не дає бажаного стовідсоткового результату.