11.5. Поняття та правове становище державного підприємства

Державне унітарне підприємство, згідно зі ст. 73 ГК України, утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Майно підприємства, яке перебуває в державній власності закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Відчуження засобів виробництва державними підприємствами, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, визначеному Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим Фондом державного майна України від 30 липня 1999 р.

Державне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Орган державної влади призначає керівника державного підприємства. Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність за результати роботи підприємства.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство, відповідно до ст. 74 ГК України, є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту, на принципах підприємництва, зазначених у ст. 44 ГК України, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. Статутний фонд такого підприємства утворюється відповідним повноваженим органом до його реєстрації як суб’єкта господарювання.

Держава та орган, до управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених законодавством.

Державне комерційне підприємство повинне приймати та виконувати доведені до нього державні замовлення і державні завдання і враховувати їх підчас формування виробничої програми, визначення перспектив свого економічного і соціального розвитку, а також вибору контрагентів.

Державне комерційне підприємство не має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам чи громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу. Відчуження майна можливе лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить. Одержані внаслідок відчуження основних фондів державного комерційного підприємства кошти спрямовуються на інвестування виробничої діяльності цього підприємства.

Для покриття витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку спеціальні (цільові) фонди:

амортизацій ний фонд;

фонд розвитку виробництва;

фонд споживання;

резервний фонд;

інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Державне комерційне підприємство може бути перетворене у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Згідно зі ст. 76 ГК України державні казенні підприємства  створюються за рішенням Кабінету Міністрів України в галузях народного господарства, в яких:

законом дозволене здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

переважним (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство має статус юридичної особи, відповідні рахунки в установах державного банку, печатку зі своїм найменуванням, яке повинно містити слова «казенне підприємство».

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства. Розпоряджатися закріпленим за ним державним майном, що належить до основних фондів підприємства, казенне підприємство може лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним майном. Цей орган затверджує статут казенного підприємства, призначає керівника, дає дозвіл на здійснення ним господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл. Здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна до сфери управління якого належить казенне підприємство. Під гарантією цього органу казенне підприємство одержує кредити для виконання завдань, передбачених статутом. Він має право вилучити в казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням. Відповідно до ст. 77 ГК України, джерелами формування майна казенного підприємства є:

1. державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;

2. кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

3. цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

4. кредити банків;

5. інші джерела, не заборонені законом.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності цих коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства.