13.3. Підстави порушення провадження по справі про банкрутство

Підставою для застосування банкрутства до суб’єкта підприємництва є економічний фактор - неспроможність виконати грошові зобов’язання. Справу про банкрутство порушує господарський суд, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення терміну, якщо інше не передбачено законом.

Неспроможність суб’єкта підприємництва - це нездатність суб’єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов’язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою не інакше як через відновлення його платоспроможності.

Безспірні вимоги кредиторів – вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Грошове зобов’язання - зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи й надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається «Заява про порушення справи про банкрутство». З такою заявою до господарського суду можуть звернутися:

будь-хто з кредиторів. Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги;

боржник із власної ініціативи (за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат).

Разом з тим, боржник зобов’язаний звернутися в місячний термін до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в разі, якщо:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі та в інших випадках, передбачених законом.

Провадження у справах про банкрутство здійснюють господарські суди. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури: розпорядження майном боржника, санація, ліквідація, мирова угода.

13.4. Розпорядження майном боржника

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про проведення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна.

Статтею 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що розпорядником майна може бути призначено фізичну особу – суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є зацікавленою особою стосовно боржника та кредиторів і яка має ліцензію арбітражного керуючого.

Розпорядником майна не можуть бути:

1. особи, які раніше здійснювали управління боржником – юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років;

2. особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядження майном боржника - це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Розпорядження майном боржника ‑ це перша судова процедура, яка застосовується до боржника. Вона не проводиться лише у випадках спрощеного порядку банкрутства, а також стосовно громадян-підприємців.

Задачі процедури розпорядження майном боржника полягають у:

збереженні майнових активів боржника;

виявленні кредиторів;

складанні та затвердженні реєстру грошових вимог кредиторів;

проведенні перших загальних зборів кредиторів;

прийнятті рішення про перехід на наступну стадію процедури банкрутства.

Термін цієї процедури складає 6 місяців і може бути продовжений чи скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів, розпорядника майна чи власника. З моменту порушення справи про банкрутство господарський суд уводить мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Мораторій  це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Уведення процедури розпорядження майном боржника хоч і не спричиняє усунення керівника боржника та його органів управління, однак його повноваження суттєво скорочуються. Так, згідно зі ч. 11 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:

1. реорганізацію і ліквідацію боржника;

2. створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

3. створення філій і представництв;

4. виплату дивідендів;

5. проведення боржником емісії цінних паперів;

6. вихід із складу учасників боржника – юридичної особи;

7. придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

На підготовчому засіданні суду, яке повинне відбутися не пізніше 30 днів з моменту порушення справи про банкрутство, вирішується: за загальною чи спрощеною процедурою буде вестися справа, з’ясовуються обставини, що можуть перешкоджати переходу до наступного етапу процедури банкрутства - публікації в офіційному друкованому органі повідомлення про порушення справи про банкрутство. Такими обставинами можуть бути: погашення вимог боржником, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство тощо. Якщо перешкоджаючих обставин не має, то господарський суд виносить ухвалу, в якій визначається розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше 2 місяців та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата попереднього засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 3 місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше 3 місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше 6 місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Виявлення кредиторів та інвесторів здійснюється шляхом подання кредиторами у місячний термін з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство до господарського суду заяв про грошові вимоги до боржника та документів, що їх підтверджують, а інвесторами - до розпорядника майна заяв про участь у санації боржника.

На попередньому засіданні господарського суду розглядаються заяви всіх кредиторів і виноситься ухвала, в якій зазначається розмір визнаних господарським судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і призначається дата проведення зборів кредиторів.

Проведення зборів кредиторів повинно бути здійснене не пізніше 10 днів після дати проведення попереднього засідання. Розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце й час проведення зборів кредиторів та організує їх проведення. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу. До компетенції зборів кредиторів належіть прийняття рішення про:

1. вибори членів комітету кредиторів;

2. визначення кількісного складу комітету кредиторів, його повноваження, їх дострокове припинення.

3. інші питання, передбачені ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На перших зборах кредиторів утворюється комітет кредиторів, кількістю - не більше 7 осіб. Згідно зі ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до компетенції комітету кредиторів належіть прийняття рішення про:

1. вибори голови комітету;

2. скликання зборів кредиторів;

3. підготовку та укладення мирової угоди;

4. внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

5. звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення нового;

6. інші питання, передбачені ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Слід зазначити, що в роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий та за необхідності представник органу уповноваженого управляти майном боржника, представник органу місцевого самоврядування.

Заключним етапом процедури розпорядження є засідання господарського суду, на якому приймається рішення про введення процедури санації чи відкриття ліквідаційної процедури. Якщо до початку засідання господарського суду було укладено мирову угоду чи був погашений борг перед кредиторами, то провадження у справі про банкрутство припиняється.