15.4. Особливості вільно встановлюваних цін

Вільні ціни встановлюються за узгодженням сторін. При їхньому визначенні враховуються ступінь новизни товару, його корисність, якість, кон'юнктура ринку. При цьому фактичний розмір прибутку залежить від рівня погодженої ціни. Вільні ціни фіксуються в протоколах узгодження цін або в договорах на постачання товару. Більше того, ціна є істотною умовою будь-якого господарського договору (ст. 189 ГК України), на відміну від загальносуспільних договорів, у яких ціни можуть бути не погоджені й тоді визначаються на підставі “звичайних” цін (ст. 632 ЦК України).

Ціни можуть бути переглянуті за узгодженням сторін залежно від зміни цін на сировину (матеріали) та інших факторів, що впливають на формування витрат. Так, у п. 3 ст. 692 ЦК України говориться, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що спричиняються ціну товару (собівартість, витрати і т. д.), але при цьому не визначений спосіб її перегляду, ціна визначається виходячи зі співвідношення цих показників на момент укладання договору й на момент передачі товару.

15.5. Контроль за дотриманням дисципліни цін.Відповідальність за порушення законодавства з питань ціноутворення

Функції контролю в галузі дисципліни цін покладені на урядовий орган державного управління – Державну інспекцію по контролю за цінами, яка діє в складі Міністерства економіки й підпорядковується йому. Цю Інспекцію було створено Постановою Кабінету Міністрів України №353 9 грудня 1991 року.

Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи – державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Державну інспекцію з контролю за цінами очолює начальник, що призначається на посаду й звільняється від посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра економіки.

Основні завдання Державної інспекції з контролю за цінами і її територіальних органів визначені Положенням про державну інспекцію з контролю за цінами – це організація й здійснення контрольно-спостережних функцій за дотриманням центральними й місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами й організаціями вимог щодо формування, установлення й застосування цін і тарифів.

Для виконання покладених на неї завдань, згідно з Постановою, Державна інспекція з контролю за цінами:

проводить моніторинг цін і тарифів на товари й послуги споживчого ринку, готує пропозиції щодо вжиття заходів до стабілізації цінової ситуації;

здійснює перевірки дотримання порядку формування, установлення й застосування цін і тарифів;

видає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписання щодо усунення порушень порядку формування, встановлення й застосування цін і тарифів;

застосовує санкції за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, установлення й застосування цін (тарифів) і здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Ряд повноважень Державної інспекції з контролю за цінами співвіднесений з повноваженнями державної податкової служби, про що є відсильна норма в Законі “Про ціни і ціноутворення”.

Державна інспекція з контролю за цінами вживає відповідно до законодавства заходів за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами.

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні та застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

При цьому контролюється правомірність їх застосування та дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, уповноваженими регулювати ціни і тарифи на окремі види продукції, товарів і послуг. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Господарюючі суб'єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами №298/519 від 03.02.2001 (далі Інструкція) уся необґрунтовано одержана підприємством організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно з п. 1.4 Інструкції, виторг вважається отриманим неправомірно, якщо суб'єкт господарювання:

здійснює нарахування непередбачених законодавством націнок до регульованих цін і тарифів;

застосовує вільні ціни на продукцію (послуги й роботи), на які встановлений режим державного регулювання;

застосовує ціни на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений законодавством граничний рівень рентабельності;

застосовує ціни з порушенням установленого порядку обов’язкового декларування їхньої зміни;

завищує або занижує розмір передбачених законодавством податків і обов'язкових зборів, які включаються в структуру ціни, або не включає такі в структуру ціни, на яку встановлене державне регулювання;

включає в структуру регульованих цін додаткові видатки, не передбачені законодавством, або включає видатки, які перевищують установлені розміри;

включає у вартість продукції й послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконані або виконані не в повному обсязі послуги (роботи);

застосовує торговельні й постачальницько-збутові надбавки (націнки) понад установлений граничний розмір;

застосовує ціни на послуги, не передбачені нормативно-правовими актами, що встановлюють для суб'єкта господарювання відповідні переліки платних послуг.

Керуючись п. 2 Інструкції, необґрунтовано отримана суб'єктами господарювання сума виторгу розраховується в такий спосіб:

при порушенні порядку встановлення й застосування цін (тарифів), які регулюються вповноваженими органами, – як різниця між фактичним виторгом від реалізації продукції (послуг, робіт) і її вартістю за цінами й тарифами, сформованим відповідно до вимог законодавства;

при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) – як різниця між фактичним виторгом від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватися відповідно до вимог законодавства;

при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені відповідними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, – уся сума незаконно отриманих коштів;

при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі – як різниця між отриманим виторгом від реалізації й вартістю продукції та послуг, встановленої відповідно до нормативу, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Відповідно до п. 4 Інструкції, підприємства, організації та інші юридичні й фізичні особи мають право оскаржити в судовому порядку порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних й фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.