17.8. Укладення господарського договору

Укладення господарського договору здійснюється шляхом обміну офертою та акцептом.

Оферту (тобто пропозицію укласти договір) може зробити будь-яка з його майбутніх сторін. Оферта має містити усі істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною в разі її прийняття. У свою чергу акцепт (тобто прийняття пропозиції укласти договір) має бути повним та безумовним.

У ході укладання господарського договору здійснюється вибір потенційного контрагента за договором, вияв волі на укладення договору, визначення змісту договору, вибір найбільш доцільної для суб’єктів як з точки зору фінансового менеджменту та оподаткування, так і з точки зору юридичної спрямованості договірної конструкції та вибір форми договору. При цьому найбільша увага в ході укладання договору, цілком природно, приділяється визначенню його змісту, тобто системі умов договору, які надалі визначають суб’єктивні права та обов’язки сторін господарсько-договірного зобов’язання.

З огляду на правовий припис ч. 4 ст. 179 ГК України сторони можуть визначати зміст господарського договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти в разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 181 ГК України, укладення господарського договору здійснюється шляхом викладення договору у формі єдиного документа. У такому разі проект договору складається оферентом у двох примірниках, підписується, скріпляється печаткою та відправляється іншій стороні (потенційному контрагенту). Крім того, укладення господарського договору може здійснюватися шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги щодо форми та порядку укладення договору певного виду.

Одержавши пропозицію укласти договір у вигляді єдиного документа або листа, факсограми тощо, особа, якщо вона згодна з запропонованими їй умовами договору, підписує, скріплює печаткою і повертає один примірник договору оференту або надсилає йому відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк з моменту одержання нею оферти. Після цього договір вважається укладеним, а відтак – на його підставі виникає господарсько-договірне зобов’язання.

Якщо ж особа не згодна із запропонованими їй умовами договору, вона складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Одержавши такий протокол сторона зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його і в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей із приводу умов договору та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Таким є загальний порядок укладення господарських договорів. Разом з тим законодавством передбачено й ряд особливих порядків їх укладення. Зокрема, певною специфікою характеризується укладення попередніх договорів (ст. 182 ГК України), господарських договорів за державним замовленням (ст. 183 ГК України), господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах (ст. 185 ГК України), господарських договорів за рішенням суду (ст. 187 ГК України) тощо.