31. Підприємству, яке відображає поточні інвестиції за рин­ковою вартістю, слід обрати і послідовно застосовувати політику для обліку збільшення або зменшення балансової вартості, які слід:

а) або визнавати як дохід чи витрати,

б) або відображати в обліку згідно з вимогами параграфа 32.

32. Збільшення балансової вартості, яке виникає від переоцінки довгострокових інвестицій слід кредитувати на власний капітал як дооцінку. Тою мірою, якою зниження балансової вартості згортається з попереднім збільшенням однієї і тієї ж інвестиції, що кредитувалося на дооцінку і потім не змінювалося у напрямку зростання або не використо­вувалося, подібне зниження слід дебетувати на таку доо­цінку. У всіх випадках зниження балансової вартості слід визнавати як витрати. Збільшення після переоцінки, прямо пов'язане з попереднім зменшенням балансової вартості однієї і тієї ж інвестиції, яке було визнано як витрати, слід кредитувати на прибуток тою ж мірою, якою воно згортається з попередньо відображеним зниженням.

Продаж інвестицій

33. Після продажу інвестиції різницю між чистою виручкою від реалізації і балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати. Якщо інвестиція була поточним акти­вом, відображеним на основі інвестиційного портфеля за нижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вар­тістю, прибуток чи збиток від продажу слід визначати на основі собівартості. Якщо інвестиція була попередньо переоцінена або відображена в обліку за ринковою вар­тістю, а збільшення балансової вартості віднесене до переоцінки, підприємству слід обрати політику або кре­дитування суми дооцінки, що залишилася на дохід, або перенесення її до складу нерозподіленого прибутку. Таку

437

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

політику слід застосовувати послідовно відповідно до вимог МСБО 8 "Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці".

34. Будь-яке зменшення до ринкової вартості поточних інвестицій, відображених в обліку за нижчою з двох оцінок — собівар­тістю та ринковою вартістю — на основі інвестиційного пор­тфеля, визначається відносно собівартості інвестиційного пор­тфеля в цілому; окремі інвестиції продовжують відображати за собівартістю. Відповідно, прибуток або збиток від продажу окремої інвестиції базується на собівартості; проте слід визна­чати сукупне зниження до ринкової вартості інвестиційного портфеля.

35. У разі продажу частини окремої інвестиції з портфеля інве­стицій, що утримується підприємством, балансову вартість слід відносити на продану частину. Ця балансова вартість, як правило, визначається за середньою балансовою вартістю всьо­го наявного інвестиційного портфеля.

Переведення інвестицій

36. Переведення довгострокових інвестицій, які були перекла-сифіковані як поточні інвестиції, слід здійснювати:

а) за нижчою з двох оцінок — собівартістю або балансо­вою вартістю, якщо поточні інвестиції відображаються в обліку за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вартістю. Якщо попередньо інвестиція пе­реоцінювалася, будь-яку пов'язану з цим дооцінку, що за­лишилася, слід сторнувати після передачі;

б) за балансовою вартістю, якщо поточні інвестиції відоб­ражаються в обліку за ринковою вартістю. Якщо зміни ринкової вартості поточних інвестицій включаються до прибутку, будь-яку пов'язану з цим дооцінку, що залиши­лася, слід включати до складу прибутку.

37. Кожну інвестицію, яку було перекласифіковано з поточної на довгострокову, слід передавати за нижчою з двох оці­нок — собівартістю або ринковою вартістю чи за ринко­вою вартістю, якщо вони відображалися раніше за цією вартістю.

438

МСБО 25 (переформатований у 1994 р.)

Переміщення інвестицій в інвестиційному портфелі

38. Підприємство, яке займається активною інвестиційною діяльні­стю, як правило, утримує портфель інвестицій, з якими постій­но здійснює операції. В цьому випадку підприємство прагне поліпшити якість та прибутковість свого портфеля інвестицій. При продажі окремої інвестиції вивільнені кошти є доступ­ними для реінвестування або можуть залишитися як грошовий елемент інвестиційного портфеля.

39. У зв'язку з постійними змінами інвестицій в такому портфелі, існують різні думки щодо прийнятного підходу до обліку продажу окремої інвестиції:

а) дехто вважає, що надлишок або нестача чистої виручки від реалізації відносно балансової вартості являє собою реалізований прибуток або збиток, який слід негайно визнавати в доході;

б) інші доводять, що продаж відображає, головним чином, ко­ригування складників інвестиційного портфеля, яке не озна­чає ні збільшення, ні зменшення вартості, тому що це є лише заміною однієї інвестиції на іншу і, таким чином, ні прибуток, ні збиток не слід відображати в доході;

в) ще дехто є прихильником середнього підходу, згідно з яким різниця між чистою виручкою від реалізації і собівартістю амортизується за рахунок доходу протягом даного періоду.

40. Перевагу слід віддавати альтернативі а. Альтернатива б прий­нятна лише тоді, коли застосовується принцип ринкової варто­сті і зміни ринкової вартості включаються до прибутку, тому що коригування ринкової вартості вже були відображені в об­ліку. Альтернатива в не є прийнятною, оскільки не відобра­жає загальної інформації про прибуток або збиток протягом періоду їх виникнення.

Звіт про прибутки та збитки