36. Якщо відбувається переоцінка об'єкта основних засобів, весь клас основних засобів, до якого належить цей актив, підлягає переоцінці.

37. Клас основних засобів являє собою групу активів, однакових за характером та способом використання у діяльності підпри­ємства. Прикладами окремих класів активів є:

а)земля;

б) земля та будівлі;

в) машини та обладнання;

г) кораблі;

д) літаки;

е) автомобілі;

є) меблі та приладдя;

ж) офісне обладнання.

38. Об'єкти, що входять до одного класу основних засобів, пере­оцінюються одночасно, щоб запобігти вибірковій переоцінці активів та включенню у фінансові звіти сум, що являють со­бою змішані витрати та вартості на різні дати. Проте клас активів може переоцінюватися на безперервній основі за умо­ви, що переоцінка класу активів завершується за короткий проміжок часу і переоцінки відбуваються вчасно.

39. Якщо балансова вартість активу збільшилася в результа­ті переоцінки, збільшення відображається безпосередньо на кредиті рахунку капіталу під назвою "Дооцінка". Проте збільшення від переоцінки повинне визнаватися як прибу­ток, якщо воно сторнує зниження від переоцінки того ж активу, який раніше був визнаний як витрати.

40. Якщо балансова вартість активу зменшилася в результа­ті переоцінки, зменшення повинне визнаватися як витрата. Проте зменшення від переоцінки відображається безпосе-

257

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

редньо на дебеті рахунку будь-якої дооцінки, що з ним зв'я­зана, якщо це зменшення не перевищує суми дооцінки цього ж активу.

41. Дооцінка, що входить до власного капіталу, може бути прямо перенесена до нерозподіленого прибутку, коли дооцінка реа­лізована. Вся дооцінка може бути реалізованою при ліквідації та продажу активу. Проте можлива реалізація частини до­оцінки під час використання активу підприємством; у цьому випадку сума реалізованої дооцінки є різницею між амор­тизацією, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та амортизацією, що базується на первісній вартості активу. Перенесення з дооцінки на нерозподілений прибуток у звіті про прибутки та збитки не відображається.

42. Впливи на податки на прибуток, які у разі наявності є резуль­татом переоцінки основних засобів, розглядається у МСБО 12 "Облік податків на прибуток".

Амортизація

43. Сума об'єкту основних засобів, що амортизується, повин­на розподілятися на систематичній основі протягом стро­ку його корисної експлуатації. Метод амортизації, що використовується, повинен відображати зразок, за яким економічні вигоди від активу споживаються підприєм­ством. Амортизаційні відрахування за кожен період повин­ні визнаватися як витрати, якщо вони не включені до ба­лансової вартості іншого активу.

44. Оскільки економічні вигоди, втілені в активі, споживаються підприємством, балансова вартість активу зменшується для ві­дображення цього споживання, як правило, шляхом нарахуван­ня витрат для амортизації. Амортизаційні відрахування здій­снюються, навіть якщо вартість активу перевищує його балан­сову вартість.

45. Економічні вигоди, втілені в об'єкті основних засобів, спожи­ваються підприємством в основному через використання ак­тиву. Проте інші фактори, такі як моральний та фізичний знос активу під час того, коли актив залишається без ужитку, ча­сто призводять до зменшення економічних вигід, що, як очіку­валося, можуть бути отриманими від використання активу.

258

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

Відповідно, при визначенні корисного строку експлуатації активу, потрібно брати до уваги всі наступні фактори:

а) очікуване використання активу підприємством. Використан­ня оцінюється шляхом посилання на очікувану потужність або фізичну продуктивність активу;

б) очікуваний фізичний знос, який залежить від операційних факторів, таких як кількість змін, протягом яких повинен використовуватися актив та програма ремонту і технічного обслуговування підприємства, а також догляд за активом та його обслуговуванням, коли він не застосовується;

в) моральний знос, який виникає через зміни та удосконалення виробництва, або від зміни ринкового попиту на продукт, або послуг, які надає актив;

г) правові або подібні обмеження до використання активу, на­приклад закінчення строку пов'язаної з ним оренди.

46. Строк корисної експлуатації активу визначається, виходячи з очікуваної корисності активу для підприємства. Політика уп­равління активами підприємства може включати в себе їх ви­буття після деякого визначеного часу або споживання певної частки економічних вигід, втілених в активі. Внаслідок цього строк корисної експлуатації активу може бути коротшим, ніж його економічний строк використання. Оцінка строку корис­ної експлуатації об'єкта основних засобів є питанням мірку­вання, яке базується на досвіді використання підприємством подібних активів.

47. Земля і будівлі є окремими активами і в бухгалтерському обліку розглядаються окремо, навіть якщо вони були придбані разом. Земля, як правило, має необмежений строк експлуатації і через це не підлягає амортизації. Будівлі мають обмежений строк експлуатації і через це є активами, які амортизуються. Збільшення вартості землі, на якій стоїть будівля, не впливає на визначення строку корисної експлуатації будівлі.

48. Сума активу, що амортизується, визначається після вирахування його ліквідаційної вартості. На практиці ліквідаційна вар­тість активу часто не має важливого значення і внаслідок цього є несуттєвою при обчисленні суми, що амортизується. Коли застосовується базовий підхід і ймовірно, що ліквідацій­на вартість буде істотною, ліквідаційна вартість оцінюється на дату придбання і після цього не збільшується через зміни цін.

259

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

Проте, коли застосовується дозволений альтернативний підхід, робиться нова оцінка на дату будь-якої подальшої переоцінки активу. Ця оцінка базується на ліквідаційній вартості, що превалює на дату оцінки подібних активів, які досягли кінця строку своєї корисної експлуатації та були в експлуатації за умов, подібних до тих, за яких буде використовуватися актив.

49. Якщо придбання активу призведе до того, що підприємство понесе значні витрати на демонтаж, переміщення або від­новлення при закінченні строку корисної експлуатації активу, такі витрати визнаються як видаток протягом строку експлу­атації активу:

а) або шляхом вирахування оціненої суми витрат при визна­ченні ліквідаційної вартості активу, збільшуючи, таким чи­ном, щорічну суму амортизаційних відрахувань. Будь-яка негативна ліквідаційна вартість, отримана в результаті, ви­знається як зобов'язання;

б) або якщо оцінені витрати не вираховуються при визначенні ліквідаційної вартості, шляхом визнання цих витрат як окре­мого видатку протягом строку експлуатації активу таким чином, що зобов'язання щодо цих витрат повністю забезпе­чується наприкінці строку корисної експлуатації активу.

50. Для розподілення суми активу, що амортизується на система­тичній основі протягом строку його корисної експлуатації, можливе використання різних методів амортизації. Ці методи включають метод прямолінійного списання, метод зменшення залишку та метод суми одиниць продукції. Результатом за­стосування прямолінійного методу амортизації є постійні від­рахування протягом строку корисної експлуатації активу. Ре­зультатом застосування методу зменшення залишку є змен­шення суми відрахувань протягом строку корисної експлуатації активу. Результатом застосування методу суми одиниць про­дукції є відрахування, що базується на очікуваному викори­станні або продуктивності активу. Метод, який застосовується до активу, вибирається на основі очікуваної форми економіч­них вигід, та застосовується постійно, від періоду до періоду, якщо не відбувається змін в очікуваній формі економічних ви­гід від цього активу.

51. Сума амортизаційних відрахувань за певний період здебіль­шого визнається як витрати. Проте за деяких обставин еконо­мічні вигоди, втілені в активі, поглинаються підприємством для

260

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

виробництва інших активів, а не для створення витрат. У цьому випадку сума амортизаційних відрахувань включає ча­стину вартості іншого активу та включається до його балан­сової вартості. Наприклад, амортизація виробничого обладнан­ня включається у витрати на обробку запасів (див. МСБО 2 "Запаси"). Також амортизація основних засобів, що викори­стовуються для розвитку підприємства, може включатися у ви­трати на розробки, які капіталізуються відповідно до МСБО 9 "Витрати на дослідження та розробки".

Перегляд строку корисної експлуатації

52. Спірок корисної експлуатації об'єкта основних засобів по­винен періодично переглядатися та, якщо очікування сут­тєво відрізняються від попередніх оцінок, сума накопиченої амортизації поточного і майбутнього періодів повинна бути відкоригована.

53. Протягом строку корисної експлуатації активу може стати очевидним, що оцінка строку корисної експлуатації не є від­повідною. Наприклад, строк корисної експлуатації може бути продовжено шляхом подальших витрат на актив, які покращу­ють стан цього активу відносно попереднього оціненого рівня його продуктивності. З іншого боку, зміни технології або зміни на ринку продукції можуть скоротити строк корисної експлуатації активу. В таких випадках строк корисної екс­плуатації і норма амортизації коригуються для поточних та наступних періодів.

54. Політика підприємства щодо ремонту та обслуговування акти­вів також може вплинути на строк корисної експлуатації ак­тиву. Результатом такої політики може стати подовження стро­ку корисної експлуатації активу або збільшення його ліквіда­ційної вартості. Проте прийняття подібної політики не звільняє від необхідності нараховувати амортизацію.

Перегляд методу амортизації

55. Метод амортизації, що застосовується до основних засо­бів, потрібно періодично переглядати та, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваній формі економічних вигід від цих активів, потрібно змінити метод для відображення форми, що змінилася. Якщо виникає необхідність у такій зміні методу амортизації, то у бухгалтерському обліку вона відображається як зміна в обліковій оцінці, а сума

261

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

амортизаційних відрахувань на поточний та майбутній періоди повинна бути відкоригована.

Відшкодування балансової вартості

Зменшення корисності активів

56. Балансова вартість об'єкта або групи ідентичних об'єк­тів основних засобів повинна періодично переглядатися для того, щоб визначити, чи не зменшилася сума очікуваного відшкодування нижче балансової вартості. Якщо відбулося таке зниження, балансову вартість потрібно знизити до рівня суми очікуваного відшкодування. Сума цього зниження повинна негайно бути визнана як витрата, якщо вона не є зворотним записом попередньої переоцінки, у такому ви­падку її потрібно відобразити на рахунку власного капі­талу відповідно до параграфа 40.

57. Собівартість або переоцінена сума об'єкта основних засобів, як правило, відшкодовується систематично протягом строку ко­рисної експлуатації активу. Якщо корисність об'єкта або гру­пи ідентичних об'єктів значно зменшилася, наприклад, в ре­зультаті завданого пошкодження або морального зносу, або інших економічних факторів, то сума очікуваного відшкоду­вання може бути меншою від балансової вартості активу. За таких обставин необхідно частково списати актив. Часткове списання також може бути необхідним, коли об'єкт основних засобів не використовується протягом значного періоду, або перед тим, як його почнуть використовувати, або протягом строку його корисної експлуатації.

58. Сума очікуваного відшкодування окремих активів або груп ідентичних активів визначається окремо, а балансова вартість зменшується до суми очікуваного відшкодування на основі окремого активу або групи ідентичних активів. Проте мо­жуть виникнути обставини, за яких оцінка суми очікуваного відшкодування активу на цій основі може бути неможливою, наприклад, якщо всі основні засоби на заводі використовують­ся з однією і тією ж метою. За таких обставин балансова вартість кожного з пов'язаних активів зменшується пропор­ційно до загального зниження у сумі очікуваного відшкоду­вання найменшої групи активів, для якої можливо зробити оцінку суми очікуваного відшкодування. Цей стандарт не вимагає та не усуває дисконтування грошових потоків при визначенні суми очікуваного відшкодування.

262

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування — базовий підхід

59. Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування ак­тиву, що розглядається відповідно до базового підходу і описується в параграфі 29, повинне бути нараховане зно­ву, коли обставини та події, що привели до часткового або повного списання, перестали існувати і є переконливий доказ того, що нові обставини та події продовжать існу­вати у передбачуваному/найближчому майбутньому. Знову нарахована сума повинна бути зниженою на суму, що була 6 визнаною як амортизація у випадку, коли б част­кове або повне списання не відбулося б.

Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування — дозволений альтернативний підхід

60. Наступне збільшення суми очікуваного відшкодування ак­тиву, що розглядається відповідно до дозволеного альтер­нативного підходу, який описується в параграфі ЗО, повинне відображатися в обліку відповідно до параграфа 39.

Ліквідація та продаж

61. Об'єкт основних засобів слід вилучати з балансу підпри­ємства у разі продажу або коли актив назавжди вилуча­ється з використання та ніяких економічних вигід від його продажу не очікується.

62. Прибутки і збитки, що виникають від ліквідації або про­дажу об'єктів основних засобів, повинні визначатися як різниця між очікуваною чистою виручкою від продажу та балансовою вартістю активу, а також визнаватися як дохід або витрата у звіті про прибутки й збитки.

63. Коли відбувається обмін об'єкта основних засобів на такий же актив, згідно з умовами, викладеними в параграфі 23, собі­вартість придбаного активу дорівнює балансовій вартості ак­тиву, який вибув, і в результаті не виникає ні прибутку, ні збитку.

64. Операції продажу з наступною орендою відображаються в об­ліку відповідно до МСБО 17 "Облік оренди".

263

МСБО 16 (переглянутий у 1993 р.)

65. Основні засоби, які вибувають з активного використання та зберігаються для продажу, відображаються за найменшою з двох вартостей: балансовою або чистою вартістю реалізації.