66. Для кожного класу фінансових активів, як визнаних, так і невизнаних, підприємству слід розкривати інформацію про доступність кредитному ризику, включаючи:

а) суму, яка найкраще відображає максимальну доступ­ність кредитному ризику на дату балансу, не врахо­вуючи справедливу вартість будь-якої застави, якщо інші (протилежні) сторони не здатні виконати свої зобов'­язання щодо фінансових інструментів;

б) суттєві концентрації кредитного ризику.

67. Підприємство подає інформацію, пов'язану з кредитним ризи­ком, щоб надати можливість користувачам його фінансових звітів оцінити обсяг, в якому неспроможність партнерів пога­сити зобов'язання зможе зменшити величину майбутніх над­ходжень грошових коштів від фінансових активів у наявності на дату балансу. Така неспроможність призводить до фінан­сових збитків, які визнаються в звіті про прибутки та збитки підприємства. Параграф 66 не вимагає від підприємства роз­криття оцінки ймовірності збитків, які виникнуть у майбут­ньому.

68. Цілі розкриття сум, які доступні кредитному ризику, без вра­хування потенційного відшкодування від продажу застави ("максимальна доступність підприємства кредитному ризи­ку") є такими:

а) надати користувачам фінансових звітів послідовну оцінку суми, доступної кредитному ризику як щодо визнаних, так і невизнаних фінансових активів;

б) враховувати можливість того, що максимальна доступність збиткам може відрізнятися від балансової вартості визнаного фінансового активу або справедливої вартості невизнаного фінансового активу, які в протилежному випадку розкрива­ються у фінансових звітах.

69. У випадку визнаних фінансових активів, доступних кредит­ному ризику, балансова вартість активів у балансі, за вира­хуванням будь-яких прийнятних забезпечень на збитки, як

563

МСБО 32

правило, є сумою, доступною кредитному ризику. Напри­клад, у випадку відсоткового свопа, відображеного за спра­ведливою вартістю, максимальна доступність збиткам на дату балансу, як правило, є балансовою вартістю, тому що вона відображає вартість заміни свопа у випадку невиконання зобов'язань за поточними ринковими ставками. За таких обставин додаткового розкриття, окрім того, яке надане в балансі, робити не потрібно. З іншого боку, як показано в прикладах, наведених у параграфах 70 і 71, максимальні можливі збитки підприємства від деяких визнаних фінансових активів можуть значно відрізнятися від їхньої балансової вартості та від інших розкритих сум, наприклад їх спра­ведливої вартості або основної суми. У такому випадку для виконання вимог параграфа 66а необхідно наводити додаткове розкриття.

70. Фінансовий актив, який підлягає юридичне забезпеченому пра­ву згортання з фінансовим зобов'язанням, не відображається у балансі за вирахуванням зобов'язання, доки не буде наміру здій­снити розрахунки на нетто-основі або одночасно погасити його. Проте підприємство розкриває існування юридичного права згортання, коли подає інформацію згідно з вимогами параграфа 66. Наприклад, коли підприємство повинне одер­жати надходження від реалізації фінансового активу до по­гашення фінансового зобов'язання, рівного або більшого за сумою, за яким підприємство має юридичне право згортання, воно може здійснити це право згортання, щоб уникнути ви­никнення збитків у випадку невиконання зобов'язання партне­ром. Однак, якщо підприємство відповідає або, ймовірно, буде відповідати на невиконання зобов'язань подовженням строку фінансового активу, доступність кредитному ризику буде іс­нувати, якщо змінені умови є такими, що очікується відкла­дання виплати на дату після тієї, коли необхідно було пога­сити зобов'язання. Для інформування користувачів фінансових звітів про ступінь зменшення доступності кредитному ризику на даний момент часу підприємство розкриває існування та вплив права на згортання, коли очікується виплата фінансового активу відповідно до строків. Якщо фінансове зобов'язання, щодо якого існує право згортання, підлягає погашенню до стро­ку фінансового активу, підприємство є доступним кредит­ному ризику за всією балансовою вартістю активу, якщо парт­нер не виконує зобов'язань після погашення зобов'язання.

71. Підприємство може укладати одну або кілька основних угод про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками,

564

МСБО 32

які служать для зменшення доступності кредитним збиткам, але не відповідають критеріям згортання. Якщо основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками зна­чно зменшує кредитний ризик, пов'язаний з фінансовими ак­тивам, які не згортаються з фінансовими зобов'язаннями з од­ним і тим же партнером, підприємство подає додаткову ін­формацію про вплив погашення зобов'язання. Таке розкриття свідчить, що:

а) кредитний ризик, пов'язаний з фінансовими активами, які підлягають дії основної угоди про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковим строком, усувається тільки тою мірою, якою фінансові зобов'язання, що підлягають виплаті одному й тому ж партнеру, будуть погашені після реалізації активів;

б) міра зменшення загальної доступності підприємства кредит­ному ризику через основну угоду про взаємну компенса­цію зобов'язань з однаковим строком може суттєво зміню­ватися протягом короткого періоду після дати балансу, тому що на доступність впливає кожна операція, яка підлягає врегулюванню.

Для підприємства потрібно також розкривати умови основних угод про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковим стро­ком, які визначають рівень зменшення кредитного ризику.

72. Коли відсутній кредитний ризик, пов'язаний з невизнаним фі­нансовим активом, або максимальна доступність дорівнює номіналу фінансового інструмента, оголошеній, зазначеній або іншій подібній контрактній вартості інструмента, які роз­криваються відповідно до вимог параграфа 47, або спра­ведливій вартості, яка розкривається відповідно до вимог параграфа 77, додаткове розкриття є непотрібним для відповід­ності вимогам параграфа 66а. Проте щодо деяких невизнаних фінансових активів максимальний збиток, який буде визнано після невиконання зобов'язань іншою стороною контракту про інструмент в основі, може суттєво відрізнитяся від сум, роз­критих відповідно до вимог параграфів 47 і 77. Наприклад, підприємство може мати право зменшувати збитки, які були б понесені ним у протилежному випадку шляхом згортання не­визнаного фінансового активу і невизнаного фінансового зо­бов'язання. За таких обставин параграф 66а вимагає розкриття додатково до розкриття інформації, яка подається відповідно до параграфів 47 і 77.

565

МСБО 32

73. Гарантія виконання зобов'язань іншої сторони піддає гаранта кредитному ризику, який враховувався б при розкритті згідно з вимогами параграфа 66. Така ситуація може виникнути вна­слідок, наприклад, операції сек'юритизації, в якій підприєм­ство залишається доступним кредитному ризику, пов'язаному з фінансовими активами, що були вилучені з балансу. Якщо підприємство зобов'язане згідно з положенням про право ре­гресу щодо операції відшкодовувати покупцю активів кре­дитні збитки, воно розкриває характер активів, вилучених із балансу, суму та розрахунки часу майбутнього руху грошо­вих коштів, які мають бути отриманими за контрактом від активів, умови зобов'язань щодо права регресу та максимальні збитки, які можуть виникати за таким зобов'язанням. (Див. також МСБО 10 "Непередбачені події та події, які відбува­ються після дати балансу").

74. Концентрації кредитного ризику розкриваються тоді, коли вони не є очевидними з розкриття іншої інформації про ха­рактер та фінансовий стан підприємства та якщо вони при­зводять до значної доступності збиткам у разі невиконання зобов'язань іншими сторонами. Ідентифікація значних кон­центрацій є питанням міркування керівництва з огляду на обставини підприємства та його дебіторів. МСБО 14 "Звітна фінансова інформація за сегментами" надає корисні керівні положення з ідентифікації промислових та географічних сег­ментів, в яких можуть виникати концентрації кредитних ри­зиків.

75. Концентрації кредитних ризиків можуть виникати внаслідок невиконання зобов'язань одним або групою дебіторів, які мають однакову характеристику, а саме: очікується однаковий вплив змін економічних або інших умов на їх спроможність вико­нати свої зобов'язання. Характеристики, які можуть призвести до концентрації ризику, включають характер діяльності, якою займаються дебітори, наприклад галузь промисловості, в якій вони діють, географічна зона діяльності та рівень кредито­спроможності групи дебіторів. Наприклад, виробник облад­нання для нафтової та газової промисловості, як правило, має дебіторську заборгованість від продажу своєї продукції, від­носно якої економічні зміни в нафтовій та газовій проми­словості впливають на ризик неплатежів. Банк, який, як правило, надає позики в міжнародному масштабі, може мати велику суму позик, наданих менш розвинутим країнам, і міс­цеві економічні умови можуть негативно впливати на спро­можність банку повернути ці позики.

566

МСБО 32

76. Розкриття концентрацій кредитного ризику включає опис спільної характеристики, в якому визначається кожна концен­трація та сума максимальної доступності кредитному ризику, пов'язана зі всіма визнаними та невизнаними фінансовими активами, для яких ця характеристика є спільною.

Справедлива вартість

77. Для кожного класу фінансових активів та фінансових зобов'язань, як визнаних, так і невизнаних, підприємству слід розкривати інформацію про справедливу вартість. Якщо визначення справедливої вартості фінансового акти­ву або фінансового зобов'язання з достатньою достовір­ністю є неможливим через обмеження в часі або вит­рати, цей факт слід розкривати разом з інформацією про головні характеристики основного фінансового ін­струмента, які мають відношення до його справедливої вартості.

78. Інформація про справедливу вартість широко використовується в бізнесі при визначенні загального фінансового стану під­приємства і прийнятті рішень стосовно окремих фінансових інструментів. Вона також має відношення до багатьох рішень, які приймають користувачі фінансових звітів, тому що за ба­гатьох обставин вона відображає міркування учасників фінан­сових ринків щодо теперішньої вартості очікуваного майбут­нього руху грошових коштів, пов'язаного з інструментом. Інформація про справедливу вартість дозволяє порівнювати фінансові інструменти, які мають здебільшого однакові еконо­мічні характеристики, незалежно від їх мети, а також коли та ким вони були випущені або придбані. Справедлива вар­тість забезпечує нейтральну основу для оцінки дій уповнова­женого керівництва, вказуючи на результат їх рішень прид­бати фінансові активи, а також понести, зберегти або погаси­ти фінансові зобов'язання. Якщо підприємство не відображає фінансовий актив або фінансове зобов'язання в своєму балансі за справедливою вартістю, воно надає інформацію про спра­ведливу вартість шляхом додаткового розкриття.

79. Справедлива вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання може бути визначена за допомогою одного з кількох загальноприйнятих методів. Розкриття інформації про справедливу вартість включає розкриття прийнятого методу та будь-яких суттєвих припущень, зроблених при його засто­суванні.

567

МСБО 32

80. В основі визначення справедливої вартості лежить припущен­ня того, що підприємство буде продовжувати свою діяльність та не має намірів або необхідності ліквідуватися, суттєво зменшити обсяг операцій або здійснити операцію на неви­гідних умовах. Таким чином, справедлива вартість не є су­мою, яку підприємство отримало б або сплатило б у виму­шеній операції, примусовій ліквідації або продажі за надмір­но низькими цінами. Однак підприємство враховує свої по­точні обставини при визначенні справедливої вартості своїх фінансових активів та фінансових зобов'язань. Наприклад, справедлива вартість фінансового активу, який підприємство вирішило продати за грошові кошти в найближчому майбут­ньому, визначається сумою, яку воно очікує отримати від такого продажу. На суму грошових коштів, що буде отрима­на від негайного продажу, впливатимуть такі фактори, як поточна ліквідність та кон'юнктура ринку щодо активу.

81. Коли фінансовий інструмент вільно обертається на активному та ліквідному ринку, його ціна котировки на ринку з коригу­ванням на витрати на операцію, які б були понесені в реальній операції, найкраще підтверджує його справедливу вартість. Відповідною ціною котировки на ринку утримуваного активу або зобов'язання, що виникне, як правило, є поточна ціна покупця, а для активу, який буде придбано, або утримуваного зобов'язання є поточна пропонована ціна чи ціна продавця. Якщо поточні ціни покупця і продавця відсутні, ціна самої останньої операції може свідчити про поточну справедливу вартість, за умови, що великої зміни економічних умов про­тягом періоду від дати операції до дати звітності не відбулося. Якщо підприємство має позиції активів та зобов'язань, які відповідають одна одній, воно може, відповідним чином, за­стосовувати середньоринкові ціни як основу для визначення справедливої вартості.

82. Коли діяльність на ринку не є регулярною, ринок (наприклад деякі "позабіржові" ринки цінних паперів) є недостатньо уста­леним або на ринку в обігові перебувають невеликі обсяги порівняно з кількістю одиниць фінансового інструмента в обі­гу, вартість якого підлягає визначенню, ціни котировки на ринку можуть бути показником справедливої вартості інстру­мента. За таких обставин, а також якщо пропонована ринкова ціна відсутня, можна застосовувати методики оцінки для ви­значення справедливої вартості з достатньою достовірністю, щоб задовольнити вимоги даного стандарту. Методики, які на­дійно закріпилися на фінансових ринках, включають посилання

568

МСБО 32

на поточну ринкову вартість іншого інструмента, який є, по суті, таким же, аналіз дисконтованого руху грошових коштів та моделі опціонного ціноутворення. При застосуванні аналізу дисконтованого руху грошових коштів підприємство викори­стовує дисконтну ставку, яка дорівнює домінуючій ринковій відсотковій ставці для фінансового інструмента, що має здебільшого такі ж умови та характеристики, включаючи кредитоспроможність дебітора, строк, що залишився, протягом якого контрактна відсоткова ставка є фіксованою, строк, що залишився до сплати основної суми, а також валюту, в якій слід здійснювати платежі.

83. Справедлива вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання для підприємства, незалежно від того, визначається вона за ринковою вартістю або інакше, враховує витрати, які були б понесені для обміну або сплати основного фінансового інструмента. Витрати можуть бути порівняно незначними що­до інструментів, які обертаються на організованих, ліквідних ринках, але можуть бути значними щодо інших інструментів. Витрати на операцію можуть включати податки та мито, го­норари та комісійні, сплачені агентам, консультантам, броке­рам або дилерам, а також збори регулюючих органів або бірж цінних паперів.

84. Коли інструмент не обертається на організованому фінансово­му ринку, для підприємства може бути недоречним визначення та розкриття однієї суми, яка відображає оцінку справедливої вартості. Замість цього, більш корисним може бути розкриття діапазону, в межах якого, як доцільно вважати, і буде знахо­дитися справедлива вартість фінансового інструмента.

85. Коли розкриття інформації про справедливу вартість пропу­скається, тому що не можливо визначити справедливу вар­тість із достатньою достовірністю, надається інформація для допомоги користувачам фінансових звітів визначати їх власні міркування щодо обсягу можливих різниць між балансовою вартістю фінансових активів та фінансових зобов'язань і їх ринковою вартістю. Додатково до роз'яснення причини про­пуску та основних характеристик фінансових інструментів, які відносяться до їх вартості, подається інформація про ринок для цих інструментів. У деяких випадках строки та умови випу­ску інструментів, розкриті відповідно до вимог параграфа 47, можуть давати достатню інформацію про характеристики та­кого інструмента. Коли керівники мають усі підстави для цього, вони можуть висловити свою думку щодо взаємо-

569

МСБО 32

зв'язку між справедливою та балансовою вартістю фінансових активів і фінансових зобов'язань, справедливу вартість яких не можна визначити.

86. Балансова вартість історичної собівартості кредиторської та дебіторської заборгованості, за нормальних умов надання ко­мерційних кредитів, як правило наближається до справедливої вартості. Справедлива вартість депозитного зобов'язання без визначеного строку погашення також є сумою, яка підлягає виплаті за вимогою на дату звітності.

87. Інформація про справедливу вартість, пов'язана з класами фі­нансових активів або фінансових зобов'язань, які відобра­жаються в балансі за іншою вартістю, ніж справедлива, пода­ється таким чином, щоб дозволити порівняння балансової та справедливої вартості. Аналогічно, справедлива вартість ви­знаних фінансових активів та фінансових зобов'язань об'єд­нується в класи і згортається тільки тою мірою, якою згортаєть­ся пов'язана з ними балансова вартість. Справедлива вартість невизнаних фінансових активів та фінансових зобов'язань по­дається в класі або класах, відокремлених від визнаних акти­вів, і згортається тільки тою мірою, якою вони відповідають критеріям згортання для визнаних фінансових активів і фі­нансових зобов'язань.

Фінансові активи, які відображаються в обліку за сумою,

що перевищує справедливу вартість