18. Банку слід подавати баланс, а якому активи та зобов 'язання групуються згідно з їх характером і наводяться в порядку, який відображає їхню відносну ліквідність.

19. На додаток до вимог інших Міжнародних стандартів бух­галтерського обліку, розкриття в балансі або примітки до фінансових звітів повинні включати, але не обмежувати­ся, наведеними нижче активами та зобов'язаннями:

Активи

грошові кошти та сальдо в центральному банку;

казначейські векселі та інші боргові зобов'язання, що підлягають переобліку центральним банком;

державні та інші цінні папери, які утримуються з метою здійснення операцій;

розміщення в інших банках, а також надані їм позики та аванси;

інші розміщення грошового ринку;

позики та аванси клієнтам;

інвестиційні цінні папери.

Зобов'язання

депозити від інших банків;

інші депозити грошового ринку;

суми, заборговані іншим вкладникам;

505

МСБО 30 (переформатований у 1994 р.)

депозитні сертифікати;

прості векселі та інші зобов'язання, засвідчені докумен­тально;

інші позичені кошти.

20. Найбільш корисний підхід до класифікації активів та зобов'­язань банку полягає в групуванні за їхнім характером та при­близним порядком їхньої ліквідності; це може, у широкому розумінні, дорівнювати групуванню згідно з строками їх по­гашення. Поточні та непоточні активи не подаються окремо, оскільки більшість активів і зобов'язань банку можуть бути реалізовані або сплачені в близькому майбутньому.

21. Різниця між сальдо з іншими банками і сальдо з іншими частинами грошового ринку та від інших вкладників є до­речною інформацією, оскільки вона надає розуміння відносин банку з іншими банками та грошовим ринком або його за­лежності від них. Отже, банкам слід окремо розкривати:

а) сальдо в центральному банку;

б) розміщення в інших банках;

в) інші розміщення грошового ринку;

г) депозити від інших банків;

д) інші депозити грошового ринку;

е) інші депозити.

22. Банку, як правило, не відомі власники його депозитних серти­фікатів, оскільки операції здійснюються, як правило, на від­критому ринку. Отже, банк окремо розкриває депозити, які були отримані шляхом випуску власних депозитних сертифі­катів або інших ринкових паперів.

23. Суму, за якою будь-який актив або зобов'язання відобража­ється у балансі, не слід згортати шляхом вирахування ін­шого зобов'язання або активу, окрім випадків, коли існує юридичне право на таке згортання і згортання відображає очікувану реалізацію або сплату активу чи зобов'язання.

24. Банку слід розкривати ринкову вартість дилерських цін­них паперів та ринкових інвестиційних цінних паперів,

506

МСБО 30 (переформатований у 1994 р.)

якщо така вартість відрізняється від балансової вартості у фінансових звітах.

25. Важливо розрізняти дилерські цінні папери, інвестиційні цінні папери та інші інвестиції. Дилерські цінні папери є ринко­вими цінними паперами, які купуються і утримуються з метою перепродажу в короткий строк. Інвестиційні цінні папери ку­пуються і утримуються з метою одержання прибутку або при­росту капіталу; як правило, їх утримують до строку погашення. Ринкова вартість ділерських цінних паперів та ринкових ін­вестиційних цінних паперів розкривається відповідно до МСБО 25 "Облік інвестицій", якщо така вартість відрізняється від балансової вартості у фінансових звітах. Облік кредитів, авансів та подібних операцій як інвестицій не є доречним у фінансовому звіті банку.

Непередбачені події і зобов'язання, включаючи позабалансові статті