1. Даний стандарт слід застосовувати для обліку амортиза­ції.

2. Даний стандарт застосовується до всіх активів, які амортизу­ються, за винятком:

а) основних засобів (див. МСБО 16 "Основні засоби");

б) лісів та подібних природних ресурсів, які відтворюються;

в) витрат на геологорозвідку та видобування корисних копа­лин, нафти, природного газу і подібних невідтворюваних ре­сурсів;

г) витрат на дослідження та розробку (див. МСБО 9 "Витрати на дослідження та розробки");

д) гудвілу (див. МСБО 22 "Об'єднання компаній").

3. Активи, що амортизуються, становлять значну частину активів багатьох підприємств. Таким чином, амортизація може суттєво впливати на визначення та відображення фінансового стану, а також на результати діяльності таких підприємств.

Визначення

4. Терміни, що використовуються в цьому стандарті, мають таке значення:

86

МСБО 4 (переформатований у 1994 р.)

Амортизація — це розподіл суми активу, що амортизу­ється, протягом очікуваного строку його корисної експлу­атації. Амортизація за обліковий період вираховується прямо або непрямо з суми чистого прибутку або збитку за даний період.

Активи, що амортизуються, — це активи, які:

а) за очікуванням, будуть використовуватися більше од­ного звітного періоду;

б) мають обмежений строк корисної експлуатації;

в) утримуються підприємством для використання у ви­робництві або для постачання товарів чи послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

Строк корисної експлуатації — це:

а) або період, протягом якого очікується використання активу підприємством;

б) або кількість одиниць виробленої продукції чи подіб­них одиниць, які підприємство очікує отримати від цього активу.

Сума амортизації активу, що амортизується, - це іс­торична собівартість або інша сума, яка замінює істо­ричну собівартість' у фінансових звітах за вирахуван­ням очікуваної ліквідаційної вартості.

Амортизація

5. Сума амортизації активу, що амортизується, має відноси­тися на систематичній основі до кожного звітного періоду протягом строку корисної експлуатації цього активу.

6. Іноді висловлюється точка зору, що немає необхідності здій­снювати амортизацію, якщо вартість активу перевищила суму, згідно з якою він відображається у фінансовій звітності. Проте вважається, що амортизацію слід нараховувати в кожному звіт­ному періоді, базуючись на сумі, яка підлягає амортизації, неза­лежно від зростання вартості активу.

У цьому стандарті не розглядаються різниці, які виникають, коли суми переоцінки замінюються історичною собівартістю.

87

МСБО 4 (переформатований у 1994 р.)

Строк корисної експлуатації

7. Строк корисної експлуатації активу, що амортизується, оцінюється після розгляду таких факторів:

а) очікуваний фізичний знос;

б) моральний знос;

в) правові та інші обмеження щодо використання активу.

8. Строк корисної експлуатації більшості активів, що амор­тизуються, або їх класів слід періодично переглядати, а норма амортизації має коригуватися на поточний та майбутні періоди в разі, якщо очікування значно відрізня­ються від попередніх оцінок. Результат зміни має роз­криватися в тому обліковому періоді, в якому відбуваєть­ся ця зміна.

9. Оцінка строку корисної експлуатації активу, що амортизується, або групи подібних активів, що амортизуються, є питанням міркувань, які, як правило, базуються на досвіді використання подібних типів активів. Для активу з новою технологією або для активу, який використовується з метою виробництва нового продукту чи надання нової послуги, для яких не існує дос­татнього досвіду, оцінка корисного строку експлуатації буде більш складною, але необхідною.

10. Строк корисної експлуатації активу, що амортизується, для під­приємства може бути коротший від його фізичного строку експлуатації. Крім фізичного зносу, який залежить від вироб­ничих факторів (кількості змін, протягом яких використову­ватиметься даний актив, та програми підприємства щодо ремонту і обслуговування обладнання), мають братися до уваги інші фактори. Сюди входить моральний знос у результаті зміни технологій чи поліпшення виробництва, моральний знос внаслідок змін у ринковому попиті на даний продукт або у виробництві послуг активом, а також правові обмеження, на­приклад кінцевий строк пов'язаної з активом оренди.

Ліквідаційна вартість

11. Ліквідаційна вартість активу часто буває незначною і може ігноруватися при розрахунках суми, що амортизується. Якщо є ймовірність, що ліквідаційна вартість буде суттєвою, вона оці­нюється на дату придбання активу або на дату будь-якої

88

МСБО 4 (переформатований у 1994 р.)

наступної переоцінки активу на основі вартості реалізації, що превалює на цей момент для аналогічних активів, які вичерпали строк своєї корисної експлуатації і використовувалися в умовах, схожих до умов майбутнього використання даного активу. В усіх випадках валова ліквідаційна вартість змен­шується на суму очікуваних витрат, пов'язаних із продажем в кінці строку корисної експлуатації активу.

Методи амортизації

12. Обраний метод амортизації має послідовно застосовува­тися від одного періоду до іншого, за винятком випадків, коли зміна обставин виправдовує зміну методу амортиза­ції. У той обліковий період, коли відбулася зміна методу, необхідно кількісно визначити наслідки та розкрити при­чини зміни.

13. Суми, що амортизуються, розподіляються між обліковими періо­дами протягом строку корисної експлуатації активу шляхом застосування різних систематичних методів. Незалежно від ви­бору методу амортизації, його послідовне застосування є необ­хідною умовою для забезпечення зіставності результатів діяль­ності підприємства за різні періоди, незважаючи на рівень прибутковості підприємства або правил оподаткування.

Розкриття

14. Бази оцінки, що застосовуються для визначення сум, за якими відображаються амортизовані активи у фінансових звітах, слід включати до розкриття інших аспектів обліко­вої політики — див. МСБО 1 "Розкриття облікової політи­ки".

15. По кожному основному класу активів, що амортизують­ся, необхідно розкривати:

а) використані методи амортизації;

б) строк корисної експлуатації або використані норми амор­тизації;

в) загальну суму амортизації, розподілену на період;

г) валову суму активів, що амортизуються, та відповідну накопичену амортизацію.

89

МСБО 4 (переформатований у 1994 р.)

16. Вибір методу розподілу та попередній розрахунок строку кори­сної експлуатації активу, що амортизується, є питанням мірку­вань. Розкриття прийнятих методів та розрахунок строку ко­рисної експлуатації або норми амортизації надає користува­чам фінансової звітності інформацію, яка дозволяє їм здійснити перегляд політики, обраної керівництвом, і зіставлення з інши­ми підприємствами. З тих самих причин необхідно розкри­вати суми, що амортизуються, розподілені на період та амор­тизацію, накопичену на кінець цього періоду.

Дата набрання чинності

17. Даний МСБО набирає чинності для фінансових звітів з 1 січня 1997 року або пізніше.

90

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку МСБО 5

(переформатований у 1994 р.)

Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах

Цей переформатований МСБО замінює стандарт, який був пер-вісно затверджений Радою в листопаді 1974 року. Він подається у переглянутому форматі, який затверджено для Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, починаючи з 1991 року. Ні­яких суттєвих змін до попередньо затвердженого тексту внесено не було. Деякі терміни змінені для надання їм відповідності су­часній практиці КМСБО, також приведені у відповідність усі перехресні посилання.

91

МСБО 5 (переформатований у 1994 р.)

Зміст