11.3.2. Порядок проектування землеволодінь

і землекористувань фермерських господарств

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності

громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, переробляти та реалізовувати з метою отримання прибутку на земельних ділянках,

наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може створити один громадянин України або кілька громадян України, які є родичами або членами сім'ї. Земельну ділянку надають громадянину, який виявив бажаним

вести селянське господарство, на підставі особистої заяви, матеріалів проекту відведення земель, рішення районної державної адміністрації, у віданні якої перебуває земельна ділянка, а для членів сільськогосподарських підприємств, крім того, протоколу зборів або рішення сільської (селищної) ради.

Підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) є розпорядження голови районної державної адміністрації, проект землеустрою з відведення земель, на підставі яких господарству видають документ на право власності на землю. Право оренди землі оформляють договором, укладеним сторонами.

За роки земельної реформи (1991 - 2004, період проведення до сліджень) в Україні було створено понад 42 тис. фермерських господарств. Вони мають, як правило, цілком сформоване землеволодін­ня (землекористування), межі, закріплені на місцевості межовими знаками, і здійснюють сільськогосподарське виробництво.

• акти перевірки стану раніше встановлених меж земельної ділянки і встановлення та погодження нових меж;

• проект (завдання) з робочим (розбивним) кресленням;

• повістки про виклик зацікавлених осіб для участі в діях що встановлення меж;

• доручення особам, уповноважених власниками, користувачами земельних ділянок на участь у погодженні меж земельної ділянки;

• акт про здачу межових знаків на збереження;

• акт контролю і приймання матеріалів межування земель ви конавцем робіт;

• креслення (план) меж земельної ділянки;

• відомість обчислення площі земельної ділянки;

• акт державного приймання (огляду) матеріалів установлення меж.

Зазначені роботи виконують відповідно до наявних нормативнії технічних документів і сформованої конкретної технології виробництва цих робіт на підприємствах землеустрою.

Визначення площі та розміру фермерського господарства» залежить від:

• виробничої спеціалізації господарства;

• природних умов, що характеризують родючість ґрунтів, меліоративний і культуртехнічний стан угідь, їх контурність, віддаленість від господарських центрів, основних доріг та ін.;

• забезпеченості фермерського господарства складом і рівнем кваліфікації працездатних членів родини, можливістю залученнія іншої робочої сили, особливо в напружені періоди робіт;

• наявності в господарстві грошових і матеріальних засобів і можливості використання банківських кредитів для створення основних і оборотних фондів, що відповідає матеріально-технічній базі та визначає рівень механізації виробничих процесів і продуктивності праці.

Спеціалізація господарства чітко визначає його розмір і склад угідь. Так, за однакових умов спеціалізовані овочівницькі господарства через великі трудові затрати на обробіток овочевих культур будуть значно меншими, ніж господарства зернового напряму. Якщо в господарствах, які спеціалізуються на виробництві продукції рільни­цтва, угіддя складатимуться переважно з ріллі, то в господарствах тваринницького напряму — з пасовищ і сіножатей, а в садівничих і виноградарських господарствах — багаторічних насаджень.

Сприятливі природні умови, висока родючість ґрунтів, достатня окультуреність земель сприяють отриманню з одиниці площі більшої кількості продукції. Тому однакові за обсягами валового виробництва господарства з кращими землями матимуть меншу земель­ну площу, ніж аналогічне землеволодіння, що перебуває в складних природних умовах.

Крім того, господарства з більш родючими землями є, як правило, інтенсивними і високотоварними, оскільки кращі за якістю землі дають велику віддачу при обробленні високоприбуткових трудомістких культур.

За наявними коштами або первісним капіталом також можна дійти висновку про доцільність розвитку господарства в тому або іншому напрямі. Так, молочне господарство при своїй організації потребує більших коштів на будівництво ферми, ніж господарство з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби. Це пояснюється тим, що на молочній фермі, крім приміщення для розміщення корів, обладнують доїльний та молочний майданчики, профілакторій для телят та інші приміщення, що потребують додаткових витрат.

За інших однакових умов господарства, оснащені продуктивнішою технікою й автотранспортом, можуть мати більші розміри, ніж господарства, змушені внаслідок нестатку коштів орендувати або купувати менш продуктивні машини і механізми, а в деяких випад­ках і замінювати їх ручною працею.

На спеціалізацію фермерського господарства, розміри і склад угідь впливає також їхнє місце розташування відносно ринків збуту продукції. Приміські господарства спеціалізуватимуться насампе­ред на виробництві продовольчих видів продукції (картоплі, овочів, фруктів і ягід, молока і м'яса), тобто таких, які погано транспорту­ються, але користуються підвищеним попитом у населення. Такі господарства матимуть незначні площі для виробництва ранніх ово­чів, ягід, зелені, квітів, грибів.

У сировинних зонах промислових підприємств, які переробляють сільськогосподарську продукцію (цукрових, спиртових, ефіроолійних та інших заводів), переважатимуть господарства, які виробляють сировину.

Отже, перш ніж установити розміри фермерських господарств і склад угідь у них, потрібно обґрунтувати їхню спеціалізацію, визна­чити кількість працівників, кваліфікацію і побажання землевлас­ників, наявність основних і оборотних фондів і коштів, які можуть спрямовуватися на їхнє розширення.

При формуванні фермерських господарств на землях спеціаль­них фондів площа затребуваної ділянки визначається затвердже­ними для певних областей оптимальними і граничними розмірами господарств різної спеціалізації.

У разі виходу громадян зі складу фермерського господарства, утвореного на землях сільськогосподарських підприємств, площа господарства залежить від розміру виділеного земельного паю (част­ки), кількості членів селянського господарства і можливості додат­кової оренди земель.

У практиці землеустрою в зв'язку зі створенням фермерських господарств розробляють такі документи:

• схеми землеустрою адміністративних районів із визначенням масивів земель, що виділялись фермерським господарствам;

• самостійні схеми розміщення селянських (фермерських) госпо­дарств на території сільських рад;

• схеми і проекти перерозподілу земель, а також проекти земле­устрою реформованих сільськогосподарських підприємств із виді­ленням на їхній території фермерських господарств;

♦ проекти відведення земель фермерським

господарствам;

♦ проекти внутрішньогосподарського землеустрою фермерських господарств.

Проект землеустрою, пов'язаний зі створенням землеволодіння і землекористування фермерського господарства, передбачає проведення підготовчих робіт, складання проекту, оформлення, погодження і затвердження проектної документації, виготовлення і видачу проектних матеріалів, відведення земель у натурі (перенесення проекту на місцевість), виготовлення і видачу документів на право власності або оренду землі.

Об'єктом проектування може бути одиничне фермерське госпо­дарство або їх група.

Проект створення землеволодіння і землекористування фермер­ського господарства складається з:

• визначення площі;

• розміщення ділянки та її формування з внесенням необхідних нидів і площ земельних угідь до складу виділених земель;

• установлення меж земельної ділянки;

• визначення режиму й умов (обмежень) у використанні землі;

• розміщення садиби фермерського господарства;

• складання схеми внутрішньогосподарського землеустрою гос­подарства;

• розроблення нормативів розміру земельного податку, орендної плати за землю, нормативного грошового оцінювання землі.

При відведенні земель фермерським господарствам формується землевпорядна документація, до складу якої входять:

• пояснювальна записка;

• рішення відповідних органів про надання земельної ділянки;

• викопіювання з проекту землеустрою (перерозподілу земель);

• копії або виписки з документів, на підставі яких установлено особливий режим використання земель;

• копії договору про купівлю-продаж, дарування, заповіту абс іншого документа (якщо такі дії здійснювалися);

• довідка про вкраплені земельні ділянки;

• списки координатних точок і межових знаків;

Розміщення і формування ділянки фермерського господарства. При розміщенні фермерського господарства або їх груп керуються певними основними вимогами.

1. З метою підвищення ефективності фермерських господарств їх інтенсивніші виробничі типи (овочівницькі, буряківничі, молочні, картоплярські та ін.) розміщують у зоні транспортної доступності до місць реалізації продукції (районних центрів, великих населених пунктів). При цьому господарства, що виробляють продукцію, яки погано транспортується, швидко псується, потрібно розміщувати обов'язково поблизу доріг із твердим покриттям, забезпечуючи належний транспортний зв'язок з пунктами здачі продукції.

2. Виділені земельні масиви за площею, складом угідь, якістю зе­мель, місцем розташування, формою, конфігурацією, розміщенням меж мають забезпечувати сприятливі умови для здійснення вироб­ничої діяльності фермерського господарства відповідно до його спеціалізації, технічної оснащеності, розмірів. При цьому не повинно з'яв­лятися незручностей для використання розташованої поряд земель­ної власності й недоліків землеволодіння і землекористування (далекоземелля, черезсмужжя, уклинювання). Це потребує виділення земель по можливості в одному місці, компактною ділянкою, із зручним розміщенням щодо господарських центрів, водо джерел, доріг.

3. За фермерськими господарствами мають закріплюватися всі види угідь, розташовані в межах їхніх земельних масивів або які тяжіють до них, у тому числі елементи соціальної і виробничої ін­фраструктури (дороги, лісосмуги, польові стани, гідротехнічні спо­руди) та інші об'єкти, за винятком тих, які мають міжгосподарське значення.

До масивів земель мають також входити і несільськогосподарські угіддя, що створюють нормальні умови для відпочинку і життєдія­льності людей, існування тваринного і рослинного світу (ділянки лісу і чагарників, болота, водойми та ін.).

4. З метою створення умов для наступного кооперування фермер­ських господарств, організації спільних пунктів з первинної пере­робки сільськогосподарської продукції та її зберігання, інших еле­ментів міжгосподарської інфраструктури, селянські господарства однотипної спеціалізації, а також технологічно взаємозалежні між собою потрібно розміщувати в одному масиві або на невеликій від­стані одне від одного.

5. Щоб уникнути виникнення черезсмужжя, вклинювань, вкрап­лювань та інших недоліків землеволодіння і землекористування, а також внесення незручностей в організацію виробництва і території сільськогосподарських господарств за рахунок мозаїчного розташування селянських господарств, їх слід розміщувати якомога компакт­ніше, в одному земельному масиві.

6. Для нормального функціонування виробничого земельного масиву фермерського господарства має бути забезпечене зручне розташування щодо різних інженерних мереж (ліній електропере­дач, тепломереж, газо- і водопостачання, телефонних ліній).

Формуючи землекористування фермерського господарств на ос­нові оренди потрібно усунути знеособлення у використанні землі, тому земля має надаватися на тривалий термін і в постійних межах. Причому за селянами закріплюють переважне право повторної оре­нди їх колишньої земельної ділянки, а також одержання ділянки у

власність на основі викупу.

Невеликі терміни оренди не стимулюють фермерське господарс­тво проводити капітальні поліпшення земель і організовувати їх раціональне використання.

Якщо фермерські господарства додатково до наявного земельного масиву, що перебуває у володінні, орендують ділянки землі, ці ді­лянки мають прилягати до основного масиву з метою їх можливого в майбутньому приєднання до фермерського землеволодіння. При розміщенні землеволодінь фермерських господарств на зем­лях спеціального фонду (фонду перерозподілу) їх варто розміщувати компактно, повністю займаючи земельні масиви (контури ріллі), не дроблячи їх. Якщо фермерські господарства розміщують на землях реформованих сільськогосподарських підприємств окремо, то їм ви­діляють землі по можливості цілими контурами, забезпечуючи до­рожній зв'язок з господарськими центрами. Коли в самостійне гос­подарство одночасно об'єднуються селяни, їм потрібно виділяти зе­мельні ділянки в одному масиві для того, щоб не порушувати сіль­ськогосподарське виробництво на землях, які залишаються в зага­льній власності сільськогосподарського підприємства.