Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТРЕТЯК(1-528).doc
Скачиваний:
178
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
14.87 Mб
Скачать

1.2. Сутність землевпорядного проектування як наукової дисципліни

Землевпорядне проектування — це наукова дисципліна, яка ви­вчає методи проектування і закономірності функціонування землі як головного засобу виробництва в сільському та лісовому господарствах, просторового базису і природного ресурсу для найповнішого, науково обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель.

Проектування територій адміністративно-територіальних утво­рень, землеволодінь і землекористувань — це формування їхніх меж і організація території новостворюваних утворень або землеволодінь і землекористувань чи вдосконалення (ліквідація недоліків) існуючих. Мета проектування — розробити документи і пропозиції до них, які необхідні для організації і виконання всіх робіт, пов'язаних зі ство­ренням нових або вдосконаленням існуючих адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.

Як відомо, суспільне виробництво перебуває в стані постійного розпитку. Від змін історичних умов залежить зміст землеустрою, який є складовою виробництва. Залежно від того, як розвиваються продуктивні сили, змінюються знаряддя праці та способи суспіль­ного впливу на родючість ґрунтів, змінюється і устрій землі, яку використовують у процесі виробництва. В історичному розвитку кожен суспільний спосіб виробництва, створюючи властиву йому форму земельної власності, сам визначав відповідні цій формі власності на землю зміст землеустрою, а отже, методи землевпоряд­ного проектування. Тому закони розвитку продуктивних сил і виробничих відносин визначають історичний розвиток землевпорядного проектування. В зв'язку з цим його зміст і методи на кожному конкретному етапі історії суспільства можна зрозуміти тільки на основі пізнання закономірностей економічного розвитку суспільст­ва та функціонування землі в ньому. Тому, розглядаючи історію розвитку землевпорядної науки і місце в ній землевпорядного проектування, потрібно не просто спостерігати її тенденції, а направ­ляти його розвиток визначеним шляхом, який відповідає потребам суспільства.

З появою поняття «землеустрій», яке охоплювало не тільки межування землевимірювання, а й взагалі всі роботи, пов'язані з наведенням порядку на землі та організацією території, вчені, які вивчали цю сферу знань, зіткнулися з необхідністю точнішого визначення меж землеволодінь і земельних угідь та умов їх використання. Так з'явилися перші проекти землеустрою і методи їх складання.

У процесі дослідження історії землевпорядної науки крім різних теорій землеустрою виникло багато методів і методик, серед яких перше місце належало математичним методам. Еколого-математичні методи (ЕММ) і моделювання в сучасному розумінні цих понять почали застосовувати в землевпорядному проектуванні з початку 60-х років XX ст. Вони розвивалися паралельно з вдосконаленням території і методів інженерно-економічних розрахунків і економіко-математичних досліджень в аграрній економіці.

Другий етап впровадження ЕММ і моделювання в землевпоряд­ному проектуванні належить до 80-х років XX ст. Він пов'язаний з обґрунтуванням і створенням автоматизованих систем планових розрахунків (АСПР), систем автоматизованого проектування (САПР), автоматизованих робочих місць (АРМ) у землеустрої. Одно­часно з автоматизацією землевпорядного проектування розширю­ються види проектів, їх зміст і, отже, методи проектування.

На третьому етапі (90-ті роки XX ст.) відбулося майже повне тех­нічне переозброєння землевпорядних організацій країни, їх осна­щення сучасною вітчизняною технікою, що дало змогу поставити економіко-математичні дослідження в землевпорядному проекту­ванні на якісно новий рівень. Так, у 1970 р. автоматизувалися тіль­ки розрахунки з агроекологічного обґрунтування, кошторисно-фінансової і технічної частин проектів землеустрою. На другому етапі (80-ті роки XX ст.) автоматизувалася вже змістовна частина проектів землеустрою, яка ґрунтувалася на економікоматематичних оптимізаційних або імітаційних моделях.

Наприкінці 90-х років XX ст. з появою в землевпорядному виробництві геоінформаційних і земельно-інформаційних систем, основою яких є нове програмне забезпечення з великими можливостями, під час розроблення проектів землеустрою почали застосовувати методи автоматизованого проектування. Ці методи ґрунтуються на цифрових моделях місцевості й оперуванні не тільки цифровими розрахунками, а й цифровими графічними даними. Отже, розроблення і впровадження автоматизованих технологій землевпорядного проектування дало змогу змінити та розширити його методи. У зв'язку з необхідністю вдосконалення державного управління земельними ресурсами постало питання теоретичного і практичного відпрацювання і обґрунтування змісту і методів розроблення загальнодержавних і регіональних програм, схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою територій і землеволодінь та землекористувань.

Організація території в процесі землевпорядного проектування (процес і результат) — це раціональне просторове поєднання функціональних земельно-територіальних елементів (виробництва, розселення, природокористування), які об'єднуються структурами управління з метою створення і підтримання повноцінного середовища проживання людини та виробництва.

Об'єктами землевпорядного проектування організації території є просторові соціально-економічні та екологічна системи різних ієрархічних рівнів: