Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТРЕТЯК(1-528).doc
Скачиваний:
178
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
14.87 Mб
Скачать

2.2. Планування землекористування в зарубіжних

країнах 2.2.1. Політика Європейського Союзу щодо просторового

розвитку

Під терміном «просторовий розвиток» (spatial development) (зем­леустрій в Україні) розуміють процес, результатом якого є геогра­фічне вираження економічних, соціальних, культурних та еколо­гічних впливів політики. Водночас, це — наукова дисципліна, ад­міністративна техніка та політика, яка осягає міждисциплінарний, всеохоплюючий підхід у напрямку досягнення збалансованого роз­витку і фізичної організації простору.

Англійський термін «Regional planning» німецькою переклада­ють як «Regional planning» чи «Raumorning» (тобто регіональне пла­нування чи просторовий порядок залежно від значення). Водночас термін «Raumorning» часто перекладають англійською як «spatial planning» (просторове планування). Французький термін «amen-gement du territoire» і німецький «Raumorning» не є семантично ек­вівалентними відповідниками, проте вони можуть бути відображені за допомогою англійських «spatialplanning» чи «regionalplanning». Коли йдеться про просторові питання в загальноєвропейському контексті, то у багатьох випадках термін «development» є більш вживаним, ніж «planning».

Європейський просторовий розвиток (European Spatial Development) розуміють як аспект просторового розвитку, що пере­ступає межі національних вимірів. У багатьох наукових публікаці­ях, що стосуються проблем територіальної організації Європи, полі­тики, науковці, планувальники розглядають питання співробітниц­тва в просторовому розвитку. Основними аргументами на його користь є:

європейська інтеграція;

економічна глобалізація;

просторові зв'язки;

екологічні проблеми;

фінансування державного сектора;

ефективність системи планування.

Розширення забудови та розвиток промисловості часто стають визначальною умовою стану якості довкілля. Зі зменшенням природних ресурсів та деградацією довкілля екологічні питання стають дедалі важливішими для просторового розвитку. У країнах Європейського Союзу (ЄЄ) головними вважають такі екологічні проблеми:

1) Нагромадження відходів;

2) кліматичні зміни;

3) втрата біорізноманіття;

4) закиснення ґрунтів та забруднення їх пестицидами;

5) деградація лісів;

6) виснаження і забруднення водних ресурсів.

Більшість демографічних процесів і тенденцій урбанізації потребують європейського співробітництва в просторовому розвитку. Це, зокрема, процеси міграції, які зумовлюють істотні зміни у регіонах, розвитку і також потребують уваги планувальників, що займаються великими містами.

Європейський Союз не несе формальної відповідальності за пла­нування просторового розвитку. Міський та регіональний розвиток перебувають у межах компетенції місцевих та регіональних адміністрацій (за винятком держав, у яких відповідальність за регіональ­ний розвиток покладено на національні уряди). Такі країни, як Австрія, Німеччина, Нідерланди, Франція мають сильні традиції у сфері просторового розвитку і добре усталені відповідні адміністративні структури.

Необхідною передумовою винесення проблеми на вищий (європейський) рівень є наявність доказу, що в майбутньому рішення не буде знайдено на національному чи нижчому адміністративному рівні. У цьому разі вишукуються можливості для прикордонного, транснаціонального чи пан'європейського (де воно придатне) спів­робітництва.

Розвиток Європейської політики просторового розвитку. Європейська політика щодо просторового розвитку почала розвиватися останні п'ятдесят років. Витоки її йдуть від Ради Європи, яка у 1949 р. задекларувала необхідність прикордонного співробітництва. Рада Європи інтенсифікувала свою діяльність, коли міністри, відповідальні за просторовий розвиток, уперше зустрілись у 1970 р., а з1989 р. — відповідні міністри проводять зустрічі на регулярній (проте неформальній) основі.

У 1991 р. створено Комітет просторового розвитку (CSD - Com- mite of Spatial Development). Після конференції «Ріо-92» та у . зв'язку з інтенсифікацією процесу Європейської інтеграції стало характерним поглиблення дискусій щодо необхідності зміцнення співробітництва у сфері сталого просторового розвитку Європи.

У 1994 р. комісія ЄС опублікувала документ «Європа 2000+: співробітництво в європейському територіальному розвитку», який охоплював три цілі: