2.2.4. Підходи до планування землекористування

в США і Нідерландах

Передумовою успішного обміну ідеями між державами є взяття до уваги та врахування критичних відмінностей країн. Навіть тоді, коли неможливий такий обмін, міжнародні порівняння є цінними для вивчення політики і практики на основі досвіду інших країн. Спільні та відмінні характеристики в різних країнах є корисними для того, щоб зрозуміти, чому певні зміни або процедури вважають ефективними в одній країні і неефективними в іншій. Зважаючи на ці відмінності, ризиковано узагальнити властивості тієї чи іншої країни через різноманітність кожної з них. Наприклад, США мають 50 штатів, які один від одного відрізняються за географічним розміщенням, фізичними умовами, розміром, густотою населення та іншими атрибутами, які, у свою чергу, визначають політику землекористування і навіть готовність і рівень, на якому мешканці того чи іншого штату сприйматимуть громадську спрямованість або характерні підходи до вирішення питань землекористування. Важливими відмінностями між США і Нідерландами є наявність Простору і доступ до нього. Відмінності в міських територіях кожної країни незначні, а у сільських територіях — великі. Наприклад, у _США набагато менший тиск на сільські території, ніж у Нідерландах (табл. 2.8).

У США спостерігається велика різноманітність ґрунтів. Вони відрізняються за фізичною будовою та хімічним складом, від чого і залежить вид їх обробітку. Певні комбінації ґрунтів, топографії та кліматичних умов надають деяким районам значні переваги при вирощуванні певних сільськогосподарських культур. Інші території характеризуються кліматичними умовами, топографією і ґрунтами, які створюють небезпеку поширення ерозії. Такі землі потрібні менш інтенсивно використовувати. При вивченні властивостей землі та її використання потрібно враховувати різницю між інтенсивністю використання — рівень зайнятості й розмір капіталу на оди ницю території.

Таблиця 2.8. Загальне порівняння основних передумов планування в США і Нідерландах

Показник	США	Нідерланди
Різноманітність:
типи ґрунтів	Широкий діапазон умов	Більш одноманітний
топографічний клімат
Густота населення, чол./км^2	27	340
Природні заповідні землі Структура землекористуван-	Існують	В основному зникли
ня, % від загальної площі:
ліс	35,5	13,0
сільське господарство	47,3	65,5
міські території	1,5	9,0
транспорт	1,2	3,5
інші землі	14,4	9,0
Частка громадської власності	Вагома	Відносно вагома
Сільський ландшафт	Незакономірний	Закономірний
	Фрагментований	Реорганізований
Тип суспільних відносин	Наголошення на індиві-	Прийняття соціального
	дуальних рішеннях і їх контроль	контролю
	Вільне	Строге
Планування	Домінує ринок	Ринок відіграє другоряд­ну роль
	Поділ між сільським та	Сільський та міський рів-
	міським рівнями	ні розглядаються сумісно
	Наголошення на місце-	Координоване трирівневе
	новому плануванні	планування

У Нідерландах багато земель, навіть якщо вони надто заболо­чені для орного використання, є дуже продуктивними як пасовища і високо ціняться. У сільському господарстві США більше уваги приділяють орним землям, менш продуктивні землі використову­ють переважно для пасовищ. Більше того, значною є відмінність у продуктивності гектара сільськогосподарських земель. Вода стає критичним чинником тоді, коли землі країни якісно змінюються з вологих до субвологих, з напівсухих до сухих і коли неможливе зрошення.

Масштаб національний чи континентальний? США розміщені на тій самій широті, що і Європа і частково Африка. Основна маса земель (75 %) 48 штатів дорівнює розмірам Європи. Фізичні та кліматичні умови так само різноманітні, як і в Європі. Проте переваги США в тому, що територія не поділена на багато незалежних держав, Європейський Союз частково знімає кордони між членами держав, хоча мовні бар'єри, звичаї, національні традиції, соціальні та психологічні чинники є перешкодою основним переміщенням населення в Європі. Вплив соціальних змін. Природне зростання кількості населення, міграції населення і поліпшення економічних обставин для великої кількості людей сприяють змінам землекористування як у США, так і в Нідерландах.

Обидві країни продовжують переживати прямі й непрямі наслідки зростання міст і внутрішні переміщення населення, що відбиваються на сільських землях. Проте динаміка процесу урбанізації, будучи однаковою в обох країнах, зумовлює досить різні просторові наслідки. Це дещо відображає відмінність у підходах до фізичного планування, рівня мобільності, цін на землю і швидкості та протяжності внутрішніх переміщень населення. Відносний приріст та відносна втрата кількості населення певних регіонів дуже значні і мають нині більше значення у впливі на зміни землекористування, ніж загальне зростання кількості населення країни. Рівень таких міграцій набагато вищий у Сполучених Штатах, ніж у Нідерландах. Їхні відстані також надто відрізняються.

Національна політика Нідерландів припускає, що постійне сприяння розвиткові концентрується на існуючих або нових міських

територіях. Незважаючи на таку політику, відбувалося значне перекріщення міських жителів у сільські райони, малі містечка і села. Зусилля уряду Нідерландів вплинули на внутрішні переміщення населення і тільки частково були успішними. У США для спрямування таких переміщень приймалися незначні (або взагалі не приймалися) заходи. Відповідальність на державному і місцевому рівних змінювалася. Типовий напрям діяльності державних і місцевих органів влади впродовж багатьох років полягав у підтримці й активному сприянні цим територіям, але втрата цінних територій змусила призупинити розвиток промисловості. Проте за наступні роки деякі території, які швидко розросталися, зазнали втрат, пов'язаних з рівнем зростання, і тому вишукували певні методи обмеження або контролю за зростанням. Густота міського населення у великих містах обох держав зростає. Сітка руху осіб з центру міст у передмістя або малі селища чи сільські місцевості сприяє швидкому зростанню міст, збільшується потреба у додаткових міських землях. Землі територій, що були призначені для міського використання, втрачають кількість населення, деякі території стають покинутими. Розміщення нових поселень потребує більше земель для нових будинків і для багатьох організацій, що забезпечують сервісні послуги.

Відмінність між двома державами полягає в тому, що вибір земель більший у Сполучених Штатах, тому і ціни на землю тут нижчі.

Розподіл прибутків у нідерландців і американців полягає у дуже малому відсотку населення, рівень достатку яких нижчий від рівня бідності, і малому відсотку населення з вищим рівнем достатку. Вищий рівень прибутку дав змогу більшості мати автомобіль і про живати на великих відстанях від місця роботи, що, як правило, збільшує можливість вибору поселень.

Тенденція до малих сімей і зростання одноосібних домашніх господарств зумовила збільшення їх кількості таким чином, що попит на будівництво в обох країнах перевищив рівень зростання населення.

Власні господарства важливі для громадян обох країн: близько 65 % у США та 45 % у Нідерландах. Цієї мети було досягнуто по-різному. В обох країнах міністерства, відповідальні за житлове будівництво, відігравали значну роль. Залучення уряду Нідерландці І було очевидним та різнобічним. Дія федерального уряду США на І була прямою. Громадське житлове будівництво може бути в обох І державах, проте у Нідерландах на це відводиться більше коштів тоді як у Сполучених Штатах менше ніж 2 % усього житла є громадським. Ініціативи щодо громадського житлового будівництва в Америці віддаються на розгляд місцевим органам влади житлового будівництва, але фінансуються федеральним урядом. Значно більше уваги приділяється приватному житловому будівництву, хоча до такого будівництва Федеральний уряд залучається а 1934 р.

Переведення сільськогосподарських земель для міського використання. У США процес переведення сільськогосподарських земель у землі міського використання залежить переважно від ініціативи приватних рішень. Наявність або відсутність планів міста, декретів зонування, законів будівництва, необхідних громадських послуг і відмінності на рівні податків на власність між сусідніми юрисдикціями можуть впливати на вибір розміщення для певного розвитку. Локальні плани землекористування, виконані традиційними декретами зонування, частіше ліберальні, ніж обмежувальні. Подання зонування на затвердження дає громаді можливість контролювати пропозиції щодо розвитку, але забудовник нового району завжди ініціює дії, за які потім відповідає громада.

Відсутність суворого контролю за розвитком робить можливим виникнення зон для проживання, торговельних центрів, промисло­вих заводів та іншої діяльності з розвитку міста, що розпорошені й не пов’язані між собою, перебувають поза межами міста. У таких випадках часто немає громадського плану використання території. Зонування або існує, або ні. Якщо існуюче зонування забороняє певний тип розвитку, то, як правило, нескладно вимагати і отримувати від місцевих влад (як виняток у зонуванні) дозволу на власність.

З 1965 р. міське розширення в Нідерландах здійснюється згідно із схемою планування. У роботу над схемою залучені центральний, провінційний та муніципальний уряди, дозволяється участь гро­мадськості. Загальне керівництво центрального уряду допомагає провінціям у їхній діяльності при плануванні землі. Провінції можуть розробляти субрегіональні плани, які описують землекористування всіх частин своєї території. Муніципальний уряд вимагає підготувати план розвитку, затверджений провінційним урядом. Ці процедури означають, що рішення про місце і час процесу розвитку міста є громадським рішенням, у якому беруть участь три урядові рівні та мешканці, а землевласники, яких стосується це рішення, мають у цьому процесі не більший вплив, ніж решта мешканців.

Детальний план розвитку можна порівняти з планом, що підготували підприємці Сполучених Штатів для підрозділу, який у відділі планування слід затвердити на локальному рівні. Рішення щодо розвитку в Нідерландах є під більшим контролем громадськості, нідерландська спільнота потребує більше часу, ніж американська для підготовки до такого розширення. Коли план затверджений, дозвіл на забудову видається тільки в разі узгодження з планом розвитку.

У Сполучених Штатах перетворення сільськогосподарських земельна землі міського використання набирає більшої ваги. Фермери, які бажають вести сільськогосподарську діяльність, хвилюються через можливість перетворення сусідніх сільськогосподарських земельна землі для міського використання, оскільки тоді зростуть податки на власність і виникнуть певні проблеми, а саме: нові міські мешканці скаржитимуться на шум, запах, пил, хімічні обробки та інші заходи, необхідні для ведення сільського господарства.