4.6.3. Метод циклів

Застосовують два методичних підходи: метод енерговиробничих циклів і метод довгих хвиль.

Теорію довгих хвиль розкрито у працях російського вченого М.Д. Кондратьєва, опублікованих на початку 20-х років XX ст. Він створив також першу систематизовану теорію довгих хвиль у сучас­ній економіці, яка підтверджується емпіричними дослідженнями.

Незалежно від точності змістової інтерпретації довгих хвиль мо­жна припустити, що кожний із періодів формально подають у ви­гляді логічної кривої, а послідовність періодів — як ступінь розвит­ку (прогресу) (рис. 4.2, 4.3).

1 2 3 4

Відносно штрихової (усередненої) лінії крива зміни параметри, що характеризує економічний розвиток, набуває вигляду коливань. На рис. 4.2 і 4.3 наведено схему низькоякісних коливань щодо тренду.

Порівнюючи рис. 4.2 і 4.3, слід звернути увагу на те, що, очевид­но, кожну хвилю можна поділити на два етапи (піднесення і спад). Інший поділ хвиль, що прийнятий у теоріях довгих хвиль, дає уяв­лення про чотири послідовні фази розвитку: депресію, пожвавлен­ня, зростання (розквіт), зрілість (спад).

Регіональний аспект теорії довгих хвиль охоплює вивчення не тільки магістральних відмінностей у довгостроковій економічній динаміці, а й особливостей розвитку різних районів у межах однієї країни.

4.6.4. Картографічний метод

Дослідження об'єктів і процесів територіального розвитку земле­користування нерозривно пов'язане з широким застосуванням картографічного методу, з розробленням картографічних моделей. Картографічний метод — це сукупність заходів і засобів для , просторової інтерпретації та аналізу розміщення об'єктів і явищ навколишнього середовища. Він ґрунтується на спеціальних математичних законах і передбачає використання географічних засобів побудови двовимірного зображення на площині.

Застосування картографічного методу в процесі наукового пізнання і аналізу зумовлене такими основними властивостями карт: можливістю вибіркового відображення об'єкта моделювання (програмного прогнозування); узагальненням його властивостей; метричністю (можливістю вимірювання і математичного порівняння); неперервністю; наочністю.

Специфіка територіального розвитку землекористування і особливості використання карт при прогнозуванні та землевпорядному о проектуванні зумовлюють певні вимоги до картографування:

♦ зображена в системі карт інформація має бути подана на визначені дати;

♦ масштаби карт і форма подання основних показників розвитку

об'єктів і процесів мають забезпечувати достатню читаність і порівнянність карт;

♦ карти повинні нести нову додаткову інформацію;

♦ карти мають забезпечувати простоту роботи з ними. Цього досягають розробленням ідентичних географічних основ, умовних картографічних зображень, єдиного підходу до оформлення, розмі­щення на полях карт додаткових карт-врізок, діаграм, графіків, те­кстового матеріалу та ін.;

• детальність картографування об'єктів і явищ має відповідати дійсності, яка прийнята на відповідному рівні програмного прогно­зування і управління;

• карти мають бути розроблені за короткий період. Час між за­вершенням збирання даних і виданням карти повинен бути міні­мальним.

Картографічне моделювання з метою прогнозування і управлін­ня здійснюють переважно складанням серії взаємопов'язаних карт, а також розробленням галузевих і комплексних атласів.

Карти для прогнозування і землевпорядного землекористування можна поділити на такі групи: