1) Центр міста:

• освітні заклади;

• адміністративні заклади;

• історичні пам'ятки;

• міські парки, сквери, сади;

2) промислові території:

• нова забудова;

• стара забудова;

• запроектована забудова; 3) старі житлові масиви:

• історично цінні;

• приватні будинки;

• багатоповерхова забудова;

4) нові житлові масиви:

• індивідуальна забудова;

• багатоповерхова забудова.

5) стан будівель на ділянках:

• підлягають реставрації;

• підлягають знесенню;

• у доброму стані.

2.4. Місце землевпорядного проектування у системі землеустрою України

Для того щоб визначити місце землевпорядного проектування в системі землеустрою, потрібно враховувати такі обставини.

По-перше, землеустрій споконвіку означав наведення порядні на землі. Земля може бути влаштована щонайкраще тільки тоді коли всі рішення будуть продуманими, всебічно обґрунтованими випливатимуть із чіткої програми дій і враховуватимуть конкретні природно-економічні умови.

Організація землі як природного тіла, головного засобу виробництва в сільському господарстві й об'єкта майнових відносин передбачає вирішення багатьох проблем з ґрунтознавства, біології, агрономії, технології, економіки, організації виробництва, меліорації, дорожньої справи, планування, будівництва тощо. Відповідні знання можна акумулювати, сконцентрувати і застосувати при земле устрої тільки в разі використання цілісного проекту, що реалізує задум проектувальника, враховує всі необхідні умови і вимоги. От­же, землевпорядне проектування — основна і невід'ємна частини землеустрою, без якої неможливо організувати раціональне використання й охорону земель.

По-друге, завдання землеустрою, пов'язані з організацією ра­ціонального використання й охорони земель, регулюванням земле володіння і землекористування, можуть бути вирішені тільки на основі проектів землеустрою або з використанням даних, які містяться в них. Наприклад, для того щоб сформувати раціональну систему землеволодіння і землекористування, потрібно провести реор­ганізацію території, утворити нові й упорядкувати земельні масиви існуючих сільськогосподарських та інших підприємств, усунути не­доліки землекористування (черезсмужжя, далекоземелля, уклиню­вання, вкраплювання тощо), здійснити відведення земель. Цього досягають за допомогою проектів територіального устрою.

Для створення просторових умов, що забезпечують раціональне функціонування сільськогосподарських підприємств, упровадження прогресивних форм організації виробництва і праці, удосконалення складу й розміщення угідь і сівозмін потрібно розробити проект внутрішньогосподарського землеустрою. Тому землевпорядне проектування - це головний засіб (спосіб) вирішення землевпорядних завдань.

По-третє, землеустрій в Україні регламентується чинним земельним законодавством і охоплює визначені землевпорядні дії.

Велику частину землевпорядних дій здійснюють або розроблен­ням проектів землеустрою безпосередньо (міжгосподарський і внутрішньогосподарський землеустрій), або методами землевпорядного напни (складання схем землеустрою районів, регіону).

Крім того, низка землевпорядних напрацювань у вигляді спеціальних техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) і розрахунків (ТЕР) інших схем і програм місцевого рівня, що складаються землевпорядними організаціями, є перед проектними документами, матеріали яких використовують при наступній підготовці проектів землеустрою. Тому можна вважати, що землевпорядне проектування розкриває основний зміст землеустрою.

Водночас сам землеустрій, його мета, завдання і зміст впливають на землевпорядне проектування. Оскільки землеустрій має об'єктивний характер, його зміст не є незмінним; згодом на перший план висуваються нові цілі і завдання. У результаті цього склад і зміст проектів землеустрою також змінюються. Так, у ході реорганізації колгоспів і радгоспів у 1992 - 1993 рр. уперше у практиці землеустрою в нашій країні розробляли проекти приватизації земель. Основ­ним завданням цих проектів було розмежування земель, якими користуються сільськогосподарські підприємства, із установ­ленням площ і місця розташування земельних масивів, які підлягають передачі громадянам у приватну власність безоплатно, і земель, що залишаються в державній власності.

Землеустрій — це складний соціально-економічний процес, який постійно розвивається і не може бути одноразовим заходом. Тому проекти землеустрою, насамперед внутрішньогосподарського, мають періодично обновлятися (складатися заново або коригуватися).

Існує також законодавчо закріплений процес — землевпорядний. Цей процес охоплює складання проекту землеустрою (з підготовчими роботами), його затвердження, перенесення проектних рішень у натуру і видачу проектної документації замовникам. Складання проекту, його розгляд, узгодження, затвердження і виконання є найважливішим у землевпорядному процесі як за зна­чущістю, так і за трудомісткістю. Отже, землевпорядне проектуван­ня — основна стадія землевпорядного процесу.

Цим роль землевпорядного проектування не вичерпується. Його варто розглядати також як систему дій, процес здійснення запланованих заходів. Щоб перейти від однієї форми організації до іншої прогресивнішої, потрібно прокласти дороги, закласти багаторічні садження, лісосмуги, розмістити сівозміни, поля, робочі ділянки, скоригувати межі тощо. що можливо тільки на основі відповідних проектів. Потрібно також одержати відомості про природні й економічні умови землеволодінь і землекористування, провести топографічно-геодезичні, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і вишукування, намітити зміни в організації території, скласти проект, розглянути і затвердити його, перенести в натуру, здійснити експертизу й авторський нагляд. З цього погляду землевпорядне проектування можна розглядати як систему заходів щодо організації раціонального використання й охорони земель, створення стійких ландшафтів.

Землевпорядне проектування можна вивчати також як особливий вид трудової діяльності, що мас свої правила, методи і технологію

Отже, землевпорядне проектування — це особлива, значна і головна сфери наукової і практичної землевпорядної діяльності.

Землевпорядне проектування як галузь наукового знання (наукова дисципліна) — це вчення про види і форми землеустрою, його правовий режим, закономірності організації території і засобів виробництва, які нерозривно пов'язані із землею. Як сфера практичної діяльності — це система знань про методи і способи складання, або ґрунтування і здійснення проектів землеустрою.

З позиції розвитку землевпорядної науки землевпорядне проектування має велике значення як галузь наукового знання, що потребує визначення його предмета і методу.