8) Поліпшення якості навколишнього природного середовища для проживання в селах;

9) планування сільських територій таким чином, щоб сприяти водночас політиці урбанізації;

10) сприяння реалізації політики розширення рекреації;

11) сприяння охороні та розвитку природних територій, які мають культурне та історичне значення, і створення відповідних умов для їхнього ефективного менеджменту;

12) сприяння розвитку існуючих лісистих територій, створення нових лісів і умов, відповідних для ефективного управління такими територіями;

13) поліпшення інфраструктур і вигод для розвитку сільських територій

Ці причини реалізовуються в індивідуальних проектах землеустрою згідно з функціями, зазначеними земельною політикою для проектування землекористування.

Мета землевпорядного проектування землекористування на регіональному рівні — досягти балансу між економікою, суспільством і довкіллям, хоча більшість дій з регіонального планування нині спрямовано на економічне зростання, а не на сталий розвиток.

Роль регіонального і міського проектування землекористування

можна визначити як професійно-активний механізм, завдання якого полягає в реалізації переходу від теорії сталого розвитку у практику, що передбачає:

♦ розроблення регіональних планів сталого розвитку, які стануть основою міжнародних угод;

♦ розроблення нових соціокультурних парадигм для того, щоб був демократичний вибір;

♦ врахування взаємодій між економічними, соціальними, екологічними і культурними вимірами нових парадигм, застосування принципів «колективної свідомості» в однорідному екологічному регіони

♦ зменшення виробничого тиску та «авторитарної держави» як

імпульсу для зростання;

• повернення економіки і суспільства до природно необхідних обмежень, виходячи з екологічно орієнтованих процесів;

• збереження ресурсів за допомогою стратегій повторного вико­ристання і переробки;

• наголошення на незалежному розвитку людини.

2.3.4. Підходи до проектування міського землекористування

Зміст проектування міського землекористування значно відрізняється від сільського. Так, процесом розростання міста можна контролювати, вивчаючи та передбачаючи можливі зміни розвитку міського землекористування Це дає змогу нейтралізувати або послабити негативні впливи швидкого зростання урбанізації. Можливість виникнення проблем схематично подано на рис. 2.8.

Щоб передбачити земельні вимоги міст у майбутньому, потрібно показати на кап схему землекористування «сьогодні» точка і час t), розвити від «вчора» (t - 1) до «сьогодні» і сподіваний розвиток у майбутньому (точка в часі t+1).

Проводять картування окремих територій і, проаналізувавши отримані дані, заповнюють графічно-послідовну таблицю для вибраних точок у часі. Субтериторії позначають решіткою. Аналіз території показано для одного району міста (вертикальна колонка).

Проміжок часу від t -1 до t і від t до t + 1 становить 10-15 років (табл. 2.9).

Таблиця 2.9. Модель міського планування землекористування

Показник	Огляд		Практичні дії
	Опис і аналіз ситуації та процесів		Діяльність
	У межах міста	Між містом і його околицями	Форму-лювання цілей	Пропо-зиція рішень	Проана-лізовані наслідки
Ситуація t + 1
Розвиток t —> t + 1
Ситуація t
Розвиток t— 1— t
Ситуація t - 1

Землекористування визначається як сума різних видів діяльності на території. Оскільки ми не маємо достатніх описових інструментів для прямого уявлення про дії у міській території, потрібно використо­вувати непрямі методи, тобто самому описувати сцену чи акторів (театральні терміни «сцена», «актори», «гра» застосовують також для характеристики процесу проектування землекористування) (табл. 2.10).

Таблиця 2.10. Методи опису міського землекористування

Найменша описана частина міста	Сцена – фізична структура і взірець міста	Актори – населення яке живе і працює в місті	Гра – збірні данні про різну діяльність у місті	Точність опису зростає
Ціле місто
Райони (часто змішаного характеру)
Однорідні частини міста
Детальність опису зростає

Якщо формуємо уявлення про місто як про театральну сцену, на якій розвиваються події, то існує три можливі шляхи розв'язання проблеми планування землекористування, а саме:

• описати і проаналізувати декорації на сцені;

• описати і проаналізувати акторів;

• описати і проаналізувати гру.

Щоб описати і проаналізувати гру, становище у місті можна описати і проаналізувати діяльність згідно з:

• типом діяльності;

• кількісними показниками;

• розташуванням у просторі;

• розташуванням у часі.

Статистика населення описує акторів на міській сцені згідно з різними ролями, вказує тип діяльності, яку вони показують. Кількість акторів вказує на обсяг діяльності, що проводиться. Статистика на­селення описує місце розміщення житла і роботи і, отже, просторове розміщення діяльності, що проводиться в місті. Ця статистика пов’язує певні точки в часі і повторюється через певні інтервали, таким чином показуючи своє місце у часі.

Формальні межі сцени — це адміністративні межі діяльності впливу на місто. Істотно виділяється активна частина сцени, де ха­рактерний найбільший рівень діяльності для міста (населеного Пункту), який відрізняє її від прилеглих територій. Сюди входять будівлі, територія, що прилягає до вулиць і площ, місцеві малі зелені території, які можуть розміщуватися поряд з будівлями, і зони Протяжної території парків, які закінчуються будівлями. Внутрішня чистина цих парків та інші менш використовувані міські території до активної частини сцени не належать.

Опис концепції землекористування ґрунтується на території міської Забудови, що формує сцену для інтенсивної діяльності (театральної гри), яке і є сутністю життя міста, а отже, констатує існуюче землекористування. За недостатньої кількості інформації, що описує цю гру, актори використовуються замість індикаторів. Актори та їхні позиції в різних частинах сцени вказують на характер гри, а щільність акторів — на інтенсивність їх діяльності (гри).

Структурна густота населення. Що означає термін «структур на густота» і яке його значення для проектування міського землекористування? Ні густота мешканців, ні густота працівників окремо не є повним індикатором інтенсивності землекористування та його різноманітності в самому місті. З іншого боку, вони діють як індика тори для двох фундаментальних категорій діяльності, які можна підсумувати за допомогою концепції «мешканці» і «працюючі».

Оскільки обидві категорії діяльностей формують основну частину моделі діяльності міста, доречно пов'язати їх. При визначенні інтенсивності заселення території застосовують показник структурної густоти (SD), який визначають за формулою

де DD — густота поселення мешканців; WD — густота працівників, зайнятих на території.

Кожен житловий будинок чи місце роботи потребує наявності пев­ної території у межах населеного пункту. Потрібен простір для самої І будівлі і для допоміжних комунікацій, наприклад доріжок, вулиць, площ, зелених територій, щоб створити простір, приємний для використання. Простір використання людиною забудованої території міста відображає рівень площі землекористування відносно використання простору людиною в цілому по місту (рис. 2.9).

Навіть коли помешкання і робочі місця займають менші площі в центрі населених пунктів порівняно з периферією, переважає вер­тикальна просторова концентрація. Інтенсивність землекористу­вання спадає в напрямку до периферії, будівлі розміщуються рідше, зауважується зменшення кількості поверхів у будинках.

Структурну густоту населення можна розглядати і як інтенсив­ність діяльності. Використання людиною такого простору, як домів­ка чи робоче місце, є ділянкою проходження регулярної діяльності людини. Інтенсивність діяльності тут виражається кількістю чоло­вік за годину на гектар за 24-годинний період.

Структурна густота населення — це загальна кількість мешкан­ців плюс кількість працівників на ділянку території, тобто

де SD - структурна густота населення; ВА — площа забудованої

території; nD - кількість мешканців на території; пW— кількість працівників на території; DD — густота мешканців; WD — густота працівників.

На основі опису і аналізу густоти населення в минулому здійснюють зонування територій землекористування на цей час, яке б передбачало напрямки розвитку густоти населення в майбутньому, наприклад центр міста, промислові території, старі житлові масиви, нові житлові острівки. У свою чергу, ці зони можна розбити на підзони: