12.1.2. Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб

Створення землеволодінь і землекористувань підприємств, орга­нізацій і установ несільськогосподарського призначення має свої особливості у змісті та методах і, як правило, супроводжується пере­розподілом земель між їх категоріями і галузями народного господарювання, а інколи і відведенням продуктивних земель. Особливості їх утворення поза межами населених пунктів полягає ще в тому, що переважну частину території займають землі сільськогосподарських чи лісогосподарських підприємств, землі об'єктів і торі торій природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення. Нові землекористування чи землеволодіння, як правило, створюються переважно за рахунок цих земель.

Водночас земельне законодавство України не допускає:

• вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб крім випадків, визначених Земельним кодексом України;

• необґрунтоване вилучення земель, придатних для потреб сільського господарства.

Землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. У разі відведення таких земель зі зміною їх цільового призначення рішення ухвалюють органи виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Земельні ділянки несільськогосподарських об'єктів досить різні за площею, розміщенням, конфігурацією і характером впливу НІ довкілля.

Об'єктами землеустрою для несільськогосподарських потреб можуть бути земельні ділянки для розміщення:

• промислових підприємств;

• транспортних магістралей;

• ліній зв'язку, електропостачання тощо;

• підприємств добувної та іншої промисловості;

• підприємств водогосподарського, будівельного та іншого при значення;

• установ і організацій органів влади, науки, освіти, охорони здоров'я та ін.

За характером використання земель, розміщення і впливу на навколишнє природне середовище всі об'єкти землеустрою несільськогосподарського призначення можна поділити на такі основні види:

1. Площове землекористування підприємств, яке поділяють на:

• невеликі за площею земельної ділянки, які не порушують ор­ганізацію території;

• великі за площею земельні масиви, на яких розміщуються великі промислові підприємства і які можуть істотно змінювати як організацію території, так і розселення;

• значні за площею земельні масиви або ділянки, зайнятті під­приємствами добувної промисловості, водосховищами і спорудами ГЕС, ТЕС.АЕС.

2. Лінійне землекористування споруд, що характеризується "тягнутими земельними ділянками (залізничні і автомобільні роги, лінії зв'язку, електропередач, лісосмуги, різні трубопроводи

Створення землекористування підприємств несільськогосподарського призначення відбувається через такі стадії:

1. попереднє погодження і вибір місця розташування об'єкта;

2. надання земельної ділянки з урахуванням попереднього погод ення й на основі затвердженого проекту підприємства;

3. перенесення проекту в натуру (відведення земель);

4) оформлення й видача документів на право власності або користування земельною ділянкою.

При створенні землекористування підприємств несільськогосподарського призначення використовують такий порядок землевпорядних дій:

1. Підготовчі роботи, вибір і погодження місця розташування об’єкта.

2. Складання й обґрунтування проекту.

3. Затвердження проектної документації й ухвалення рішення про надання земельної ділянки.

4. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

5. Оформлення землевпорядної документації й документів

При створенні землекористування несільськогосподарських підприємств потрібно дотримуватися таких вимог:

• земельна ділянка має розміщуватися з урахуванням інтересів усіх галузей і категорій підприємств;

• розташування ділянки має створювати територіальні умови для нормального функціонування підприємства;

• відповідність природних умов, площі й конфігурації вимогам створюваного землекористування підприємства;

♦ забезпечення раціонального використання земель, що зали­шаються у користуванні існуючих землекористувачів, і зниження ви трат на поліпшення угідь;

• забезпечення збереження цінних сільськогосподарських угідь;

• порушення внутрішньогосподарської організації території, а також компактності й цілісності сільськогосподарського землекори­стування мають бути найменшими;

♦ недопущення порушень в охороні навколишнього природного

середовища.

На цій основі при проектуванні можна сформулювати такі прин­ципи:

1. Незаперечний пріоритет сільськогосподарського виробництва.

2. Абсолютна економія земель від нераціональної їх витрати.