2. Навантаження на лісонасадження при ухилі рельєфу 3-8, 8 - зо і понад 30° зменшується відповідно на 25, 50 і 100 %.

• установлення демографічної, екологічної і психологічної міст­кості рекреаційних територій (табл. 8.10);

• виявлення рекреаційного потенціалу території, а саме — зі­ставлення величини ресурсів і потреби парку, вибору і формування рекреаційних зон з наступним коригуванням ємності і уточнення їхніх меж (за функціональними і ландшафтними обмеженнями);

• диференціація рекреаційних зон на дві групи: спеціалізовані (курортні, туристичні), для яких рекреація має бути визнана провідною економічною функцією; напівфункціональні, в межах яких рекреація розглядається як підгалузь обслуговування об'єктів різ­ного народногосподарського профілю і гарантує задоволення потреб у різних видах відпочинку населення.

Таблиця 8.10.Визначення орієнтовної екологічної місткості рекреаційних територій

Естетичне оцінювання природних ландшафтів і проектування заходів щодо підвищення їх привабливості. Важливим в організації території природного парку є архітектурно-естетична організація, спрямована на збереження і поліпшення естетичних якостей середовища, в якому людина відпочиває.

До основних чинників, які характеризують естетичну організацію території національних природних парків, належать ступінь, привабливості й мальовничості ландшафтів і особливості умов їх зорового сприйняття. Це дає змогу провести архітектурно-ландшафтне зонування території, виявити межі ландшафтних одиниць, визначити композиційні осі і домінанти, виявити загальну архітек­турно-ландшафтну структуру парку і прилеглих територій і на цій основі визначити основні напрямки заходів, які забезпечують збереження або поліпшення естетичних якостей довкілля.

Основними засобами естетичної організації території є регулювання змін естетичних якостей ландшафтів або умов їх зорового сприйняття. Специфіка і інтенсивність естетичної дії ландшафтів оцінюється:

• за ступенем перетворення людиною природного середовища;

• за ступенем однорідності (монотонний, маловиразний естетич­ний тип ландшафту — дрібнолісся, полонина тощо; мальовничий естетично виражене поєднання різних компонентів ландшафту; ха­отичний — перевантажений різновидністю; естетично мало виражений тип ландшафту — блідий тощо;

• за експертними оцінками спеціалістів або за даними соціологічного обстеження, за ступенем естетичної цінності (унікальні, рід­кісні, привабливі, малопривабливі, непривабливі, деградовані);

• за особливостями і кількістю поєднання основних ландшафтоутворювальних чинників (мальовничих лісів, виразного рельєфу, водойм і водотоків, з урахуванням наявності естетично виразних архітектурних об'єктів або панорам).

Для практичних цілей проектування найбільше значення має оцінювання території за експертними висновками і даними соціоло­гічних обстежень, ступенем перетворення людиною природного се­редовища, особливостями і кількістю поєднань основних ландшафтоутворювальних чинників. Відповідно до цих чинників естетичну цінність організації території можна диференціювати таким чином:

• поєднання всіх основних ланок — мальовничих лісів, вираз­ність рельєфу, водойм і водотоків, виразних архітектурних об'єктів і панорам;

• поєднання двох чинників — рельєфу і лісів; рельєфу і водойм; водойм або водотоків і лісів; виразних архітектурних об'єктів і пано­рам в поєднанні з лісами або водотоками і водоймами;

• наявність будь-якого одного чинника — лісів, рельєфу, водойм і водотоків виразних архітектурних панорам;

• відсутність сприятливих в естетичному відношенні ландшафт­них чинників — плоскі за рельєфом, безлісові і віддалені від водойм . І водотоків території.

така диференціація дає змогу порівнювати окремі площі, що Конкурують між собою, за естетичним критерієм з урахуванням частки території ландшафтів різного рівня цінності (вираженої у відсотках до загальної площі). При визначенні естетичної значу- щості того чи іншого ландшафту важливо враховувати ступінь його контрастності відносно загального «фону». Слід також зважати на особливу привабливість земельних ділянок, які межують з ландшафтом (лісові галявини, підніжжя гір тощо). Естетичне оцінювання ландшафтів неможливе без вивчення умов їх зорового сприйняття. Особливу увагу треба приділяти територіям, які відносно частіше потрапляють у поле зору груп людей. Це, як правило, земельні ділянки в просторі, які прилягають до місць масового скупчення людей. Виявлення територій, які най­більше проглядаються, дає змогу вивчити ландшафтну ситуацію в ' зонах, де найбільш придатні місця для відпочинку і туризму. Тому доцільно визначати (на карті і в натурі) умови сприйняття найбільших і найважливіших об'єктів. Особливості умов зорового сприйняття території диференціюються:

♦ за ступенем «відкритості-закритості» (у лісах, на закритих

зниженнях рельєфу);

• напіввідкриті (на галявинах лісових масивів);

• відкриті (поле);

• за візуальною значущістю (із зон масового відпочинку). Територіальні межі архітектурно-ландшафтного оцінювання

мають виходити за межі парку, який проектується, його завдання конкретизуються відповідно до специфіки ситуації. В процесі проек­тування слід виділяти три послідовних етапи:

1. передпроектний, завдання якого полягає в забезпеченні про­ектанта у вихідній інформації. На цьому етапі вивчають специфіку організації території, визначають конкретну мету, територіальні межі проведення архітектурно-ландшафтного оцінювання, виявля­ють його основні критерії, кількісні та якісні характеристики і ди­ференціацію території за прийнятими показниками;

2. проектний, на якому формуються і відбираються варіанти про­ектного рішення (в тому числі рекомендації щодо архітектурно-ландшафтної організації території) на основі оцінювання, проведеного на попередньому етапі. Проектні пропозиції щодо архітектурно-ландшафтної організації території використовують у складі комплексного зонування рекреаційної зони

3. естетичне оцінювання організації території як складова системи архітектурно-ландшафтних центрів, ліній, зон і ділянок. Ям центри розглядають майданчики, які розміщені в місцях розкриття панорам, як лінії — туристські маршрути, з яких потім пішоходи можуть спостерігати навколишню панораму. Видові майданчики місця масового огляду, які диференціюють: за особливостями місця розташування (видові майданчики на транспортних магістралях різного значення або на туристичних маршрутах); за рівнем естетичної цінності панорам; за інтенсивністю потоку глядачів (за рік, в пікові періоди). Лінії — траси масового огляду, що диференціюють. ся за видами руху (пішохідні, транспортні) та за інтенсивністю по току пішоходів або пасажирів.

Територіальну структуру мережі центрів і ліній розглядають як каркас архітектурно-ландшафтної структури, яка визначає умови зорового сприйняття ландшафтів. Архітектурно-ландшафтні зони — типи ландшафтів, які диференціюють за їх естетичною цінністю в поєднанні із зонами їх зорового сприйняття, а також трас масивного огляду, диференційовані за їх значущістю.

На основі архітектурно-ландшафтної структури розробляють. проектні рішення з:

• формування естетично організованих силуетів і панорам, які сприймаються з основних виділених центрів і трас масового огляду;

• підтримання естетичних якостей найцінніших із виділених ландшафтів через організацію архітектурно-ландшафтних заповідників, заказників і охоронних зон, реставрації пам'ятників архі­тектури тощо;

• підтримання і поліпшення умов зорового сприйняття ландшафтів, які є естетичною цінністю, встановленням обмежувальних ре­жимів землекористування в зонах огляду, проведенням заходів що­до відкриття огляду (організація рельєфу, вирубування малоцінних насаджень тощо), зміни місцезнаходження оглядових майданчиків або трас масового огляду на окремих ділянках;

• обмеження можливостей зорового сприйняття непривабливих і деградованих ландшафтів проведенням заходів щодо закриття огляду (організація лісопосадок, загородження та ін.);

• рекультивації деградованих і поліпшення естетичних якостей непривабливих ландшафтів;

• обліку архітектурно-ландшафтних умов при виборі напрямків організації території ділянок масового відпочинку населення і тури­зму (розміщення рекреаційних комплексів і зон, формування пано­рам і силуетів та систем зелених насаджень).

Після цього розробляють черговість виконання робіт.