12.4. Розроблення проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земель,

які перебувають у власності громадян

або юридичних осіб

Земельний кодекс України закріплює положення про те, що ви значення та зміна належності земельної ділянки до певної категорії земель є прерогативою органів суспільної влади — органів держав ної влади та органів місцевого самоврядування, які наділені повно важеннями визначати та змінювати цільове призначення земель. Громадяни та юридичні особи, а також органи влади, які не мають таких повноважень, не можуть змінювати приналежність земельної ділянки до певної категорії земель. Крім цього, всі суб'єкти права власності та права користування земельними ділянками, у тому числі й органи, які мають право встановлювати та змінювати категорійність земель, зобов'язані забезпечити використання земельних ділянок відповідно до визначеного в установленому порядку їх цільового призначення.

Механізм встановлення та зміни цільового призначення земель них ділянок тісно пов'язаний із компетенцією органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної і комунальної власності. Відповідно до Земель­ного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися земля­ми, які перебувають відповідно у державній та комунальній власно­сті. Таке розпорядження вони здійснюють через продаж земель, бе­зоплатну передачу їх у приватну власність громадянам, надання в оренду чи передачу в постійне користування. Реалізовуючи такі по­вноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самовря­дування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне

користування.

Крім цього, органи виконавчої влади та місцевого самоврядуван­ня мають право змінювати цільове призначення земель при вико­нанні інших функцій у галузі регулювання земельних відносин. Йдеться про здійснення такої функції, як викуп (вилучення) земель для суспільних та інших потреб. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який викупив (вилучив) земельну ділян­ку для таких потреб, має право змінити ЇЇ цільове призначення.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок також у разі затвердження проектів землеустрою або ухвалення рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Громадяни та юридичні особи, яким земельні ділянки належать на праві власності, можуть звернутися до відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки із заявою (клопотанням) про зміну її цільового призначення.

Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок з ініціативи громадян та юридичних осіб установлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» № 502 від 11 квітня 2002 р. Постановою визначено що цільове призначення земельної ділянки змінюється на підставі заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної або міської ради, якщо земельна ділянка розташована у межах населеного пункту, або до районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розміщена поза його межами. До заяви (клопотання) додають такі документи: а)копію державного акта на право власності на земельну ділянку;

б) для громадянина — власника земельної ділянки — копію паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце прожи­вання), для юридичної особи — власника земельної ділянки — копію статуту (положення) та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

в) довідку з районного відділу земельних ресурсів і з районного відділу архітектури та будівництва про встановлені обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки та земельні сервітути;

г) обґрунтування необхідності зміни цільового призначення зе­мельної ділянки.

Після розгляду заяви (клопотання) і доданих документів сільсь­ка, селищна, міська рада або районна державна адміністрація ух­валюють рішення про задоволення чи відхилення заяви (клопотання). У разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки відповідний орган дає дозвіл на таку зміну.

Обов'язковою умовою зміни цільового призначення земельної ді­лянки є погодження такої зміни з місцевими органами виконавчої влади — районним (міським) органом земельних ресурсів, природо­охоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобу­дування і архітектури та охорони культурної спадщини. При цьому, | якщо змінюється цільове призначення не всієї, а лише частини земельної ділянки, то цільове призначення змінюватиметься після скла дання проекту відведення земельної ділянки. Необхідність складання такого проекту зумовлена тим, що при зміні цільового призначення частини земельної ділянки її поділяють на дві, одна з яких зберігає попереднє цільове призначення, а інша — набуває нового цільового призначення. Виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку потребує складання проекту її відведення.

Для підготовки проекту відведення земельної ділянки особа, зацікавлена у зміні цільового призначення частини ділянки, має укласти із землевпорядною організацією договір на складання цього проекту. Такою землевпорядною організацією може бути будь-яка державна чи приватна землевпорядна організація, яка має ліцензію Держкомзему України на виконання землевпорядних і земле оцінних робіт і ліцензію Державної служби геодезії, картографії та кадастру на виконання геодезичних робіт.

Якщо зміні підлягає цільове призначення всієї ділянки, то таку зміну проводять пере погодженням раніше складеного проекту відведення земельної ділянки.

Нововиготовлений або раніше виготовлений проект відведення земельної ділянки відповідно погоджує або перепогоджує орган земельних ресурсів з природоохоронним і санітарно-епідеміологічним

органами, органом містобудування і архітектури та охорони культу рної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, яку здійснює обласне управління земельних ресурсів.

Після отримання позитивного висновку державної землевпоряд­ної експертизи замовник подає погоджені (перепогоджені) проектні матеріали до відповідного органу влади для ухвалення рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

За загальним правилом, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, то рішення про зміну цільового призна­чення земельної ділянки приймає сільська, селищна або міська ра­да, якщо ж земельна ділянка розміщена поза межами населених пунктів, то таке рішення ухвалює районна або обласна державна адміністрація (Рада міністрів Автономної Республіки Крим).

Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та ухвалює рішення про зміну цільового призначення земельної ді­лянки, яка розміщується поза межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з подальшим використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгів­ лі тощо). Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована поза межами населеного пункту, передбачає використання такої ділянки для інших потреб, то районна держадмі­ністрація лише розглядає проектні матеріали, готує свій висновок цього питання і подає його разом із матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим або обласної державної адміністрації. Ці органи розглядають матеріали та ухвалюють рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений ст. 19 Земельного кодексу України, згідно з якою землі України за основним цільовим при значенням поділяють на такі категорії: сільськогосподарського при значення; житлової та громадської забудови; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; оздоровчого призначення; рекреаційного призначення; історико-культурного призначення; лісового фонду; водного фонду; промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кожна з категорій земель є узагальненим, або основним, цільовим призначенням земельних ділянок, які входять у відповідну категорію. Проте у межах однієї категорії земель земельні ділянки також використовують для різних цілей. Так, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можна використовувати як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції.

У свою чергу, земельні ділянки, які надаються громадянам для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, можна використовувати, наприклад, для садівництва, ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння та випасання худоби. У зв'язку з цим у законодавстві, крім основи виділяється ще й так зване спеціальне цільове призначення земельних ділянок. Український класифікатор цільового використаний землі визначає види спеціального цільового призначення земель, них ділянок по кожній із категорій земель. Зазначені в класифікаторі види цільового використання земельних ділянок органи влади застосовують для визначення їх цільового призначення, яке й фінансується в державних актах на землю та договорах оренди земельних ділянок. Порушення порядку встановлення та зміни цільового при значення земельних ділянок, визначеного Земельним кодексом України і постановою Кабінету Міністрів України, є правопорушенням, яке тягне за собою настання певних наслідків.

По-перше, у разі порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки органом влади при на данні (передачі) ділянки громадянинові чи юридичній особі рішення про надання (передачу) земельної ділянки може бути визнане недійсним. Так, якщо Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про надання (передачу) особі особливо цінної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб без погодження зміни її цільового призначення з Верховною Радою України, то таке рішення може бути визнане недійсним, По-друге, якщо порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки допущене при укладенні угоди щодо земельної ділянки, така угода також може бути визнана недійсною. Так, якщо земельна ділянка, цільовим призначенням якої є будівництво та експлуатація житлового будинку, передана в оренду іншій особі для сільськогосподарського використання, то така угода може бути визнана недійсною.

По-третє, якщо порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки виявив орган, що здійснює державну реєстрацію прав на земельні ділянки, він має право від мовити в державній реєстрації прав на цю земельну ділянку. Якщо таке порушення виявлене після здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку, то така реєстрація може бути визнана недійсною.

Проте слід зауважити, що зазначені наслідки порушення поряд встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок настають не автоматично. Вони можуть настати у разі ухвалення державними органами відповідних рішень. Так, рішення районної державної адміністрації про надання (передачу) земельної ділянки, прийняте з порушенням порядку встановлення та зміни її цільового призначення, може скасувати вищий орган — обласна державна адміністрація, а рішення останньої — Кабінет Міністрів України. Проте рішення сільської чи іншої ради про надання (пере­дачу) земельної ділянки, прийняте з порушенням порядку встанов­лення та зміни її цільового призначення, не може скасувати рада вищого рівня, оскільки ради нижчого не є підлеглими радам вищого рівня.

Водночас рішення ради чи органу виконавчої влади про надання (передачу) земельних ділянок, органу державної реєстрації прав про реєстрацію прав на земельні ділянки, договори щодо земельних ділянок, якщо такі рішення чи договори прийняті (укладені) з по­рушенням порядку встановлення чи зміни цільового призначення земельних ділянок, можуть бути визнані недійсними за рішенням суду. Суд може визнати зазначені акти недійсними за позовом заці­кавлених осіб.

Належним чином установлене (змінене) цільове призначення земельної ділянки визначає характер обов'язків її власника (користувача) щодо використання ділянки. Власник (користувач) земельної ділянки зобов'язаний використовувати її виключно за цільовим призначенням, визначеним відповідним органом влади. Тому особи, які допустили порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 53 Земельного кодексу України. Згідно з цієї статтею використання земель не за цільовим призначенням тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 238 Земельного кодексу України такі штрафи накладають посадові особи органів земельних ресурсів. Від імені цих органів розглядати справи про нецільове використання земельних ділянок і накладати адміністративні стягнення мають право державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, яка діє у складі Державного комітету земельних ресурсів України.

Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11 квітня 2002 р., визначає механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи.

Цільове призначення земельної ділянки змінюється за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної чи міської її ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо вона розміщена поза межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) додають: а) копію державного акта на право власності на земельну ділянку;