1. Установлення соціальних та економічних зв'язків.

2. Установлення транс'європейських мереж (теNs — Trans Europеаn Nets) у транспорті, телекомунікаціях, енергетиці.

3. Охорона довкілля при міському та сільському територіальному плануванні землекористування.

У вересні 1994 р. у Лейпцигу Неформальна рада міністрів, відповідальних за просторове планування, прийняла принципи Європейської політики просторового розвитку (ЕSDP — European Spatial Development Policy):

• просторове планування може зробити своїми рішеннями внесок у досягнення цілей економічних і соціальних зв'язків;

• існуючі установи, відповідальні за політику спільноти (у цьому питанні), залишаються незмінними. Можливе внесення пропозиції у запровадження політики спільноти, що має територіальний вплив, але без примушування відповідальних установ;

• центральною метою буде досягнення сталого і збалансованого розвитку;

• для координації будуть підібрані авторитетні існуючі установи, які не залежать від країн-учасниць;

• повага до принципу допоміжності;

  Процесуальні цілі просторового планування	Розвиток	Врівноваження цілей	Збереження
  СТРАТЕГІЯ	СТАЛИЙ РОЗВИТОК
  Сфери діяльності охоплення політикою просторового плану­вання	Мережа урбосистем	Рівність доступу до інфраструкту­ри та знань	Розумне управ­ління та сталий розвиток євро­пейської природ­ної та культурної спадщини
  Політичні заходи (запровадження політики просторового планування): поліпшення просторового планування в країнах-членах ЄС; підвищення рівня співробітництва між країнами ЄС; налагодження співробітництва з країнами, які не є членами ЄС; поліпшення координаційної політики ЄС (особлива рол комісій); створення центру спостережень за просторовим розвитком; 6) підтримка пілотних проектів просторового планування у європейських регіонах

• кожна країна, відповідно до побажань розширити внесок у єв­ропейські просторові аспекти, враховує їх у своїй національній полі­тиці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Принципи Європейської політики просторового розвитку

Питання європейського просторового розвитку розглядали Євро-парламент, Економічний і соціальний комітет спільноти. Впродовж багатьох років при Європарламенті діяла комісія з регіональної по­літики і розвитку території.

У 1994 р. Асамблея європейських регіонів провела своєрідне ан­кетування щодо можливого міжрегіонального співробітництва, вна­слідок чого у Страсбурзі було узагальнено пропозиції 135 регіонів із 21 країни.

У червні 1997 р. у Нурдвіку за головування Данії у ЄС на не­формальній конференції міністрів ЄС, відповідальних за просторове планування, вперше запропоновано новий документ — Європейсь­ку перспективу просторового розвитку (European Spatial Development Perspective - ESDP). Це був «чорновий» варіант, який після обговорень, погоджень, пошуків консенсусу був офіційно поданий за головування Великої Британії в ЄС у червні 1998 р.

Досі просторове планування не було формальною сферою полі­тик Європейської спільноти і про нього не йшлося у Маастрихтській угоді, підписаній країнами-учасницями в 1991 р. Незважаючи на це останніми роками зроблено істотні кроки до його регулювання на європейському рівні.

Сучасна просторова політика ЄС. Особливої просторової по­літики на європейському рівні не існує, проте багато політичних рішень на рівні ЄС мають важливий вплив на територіальний розвиток Європи. Вплив цих політичних рішень визначають певними критеріями, зокрема ефективністю:

• існуючих практик землекористування;

• економічних структур регіону;

• просторових структур (міських систем, інфраструктури);

• надходжень і виробничої здатності;

• регіональних заходів підтримки;

• просторово-диференційованих заходів підтримки громадськості.

Згідно з цими критеріями визначено такі політичні рішення, що мають найбільший територіальний вплив:

1. політику структурних фондів;

2. спільну сільськогосподарську політику;

3. транспортну політику;

4. транс'європейські мережі;

5. екологічне законодавство ЄС.

Рішення щодо формування землекористування, наприклад стосовно інфраструктури, мають вплив, який перекриває національні межі, тому транснаціональне співробітництво стає вкрай необхідним. Відчувається потреба більшого контролю над політичними рішеннями, що приймаються поза національними межами. Три фундаментальні цілі стосовно просторового розвитку в Європі переслідує просторова політика:

• економічні і соціальні зв'язки;

• сталий розвиток;

• збалансована конкурентність європейської території.

Виходячи з передбачень довготривалих напрямів майбутнього економічного, соціального і територіального розвитку, в найближчі роки ЄС перебуватиме під впливом таких чинників:

1. інтенсивнішого політичного співробітництва та наслідків поетапної економічної інтеграції Європи;

2. зростаючої ролі місцевих і регіональних органів влади, як і їх традиційної ролі в просторовому розвитку;

3) розширення ЄС. Ці зміни, з одного боку, створюють ризик дисбалансу в Європі, але частково й нові можливості для прогресу. Територія ЄС досить полика і різноманітна, тому пропонується інтегрована, міжсекторальна стратегія її розвитку, що ґрунтується на розширенні зв'язків країн-учасниць. Європейський Союз є не механізмом творення нової відповідальності й нового політичного поля діяльності, а скоріше координуванням існуючої політики і проявом зростання уваги до територіального виміру.

Європейський Союз окреслює три основні рушійні сили територі­ального розвитку в Європі.

Перша з цих сил поєднує більшість демографічних і урбанізаційних напрямів. Відносно невисокий рівень зростання населення (<0,5 %) зумовить нові зміни на регіональному рівні, пов'язані з не­обхідністю забезпечити достатній рівень сервісу на регіональному рівні. Більше того, старіння населення, зменшення частки молодих людей призводить до зміни у потребах в місцях проживання. Основ ним ефектом зростання міграції є збільшення населення і розподіл його на більш урбанізованих територіях, на яких переважно посе­ляються мігранти.

Друга — характерні напрями європейської економіки, які ви­значають нові економіко-географічні моделі території. Прикладом є розподіл великих, середніх і малих підприємств, Інтернаціоналізація торгівлі в Європі, запровадження спільної валюти, подальший процес економічної лібералізації, нові комунікаційні технології.

Третя рушійна сила — екологічні аспекти. Йдеться насамперед про основні екологічні проблеми.