8.1. Склад і зміст техніко-економічних обґрунтувань

Техніко-економічне обґрунтування є передпроектними документом, який уточнює і доповнює матеріали попереднього погодження та розміщення об'єкта землеустрою, ширше визначає мету створення, його розміри і територіальне розміщення, розвиток будь-яких територій, адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, природоохоронних, науково-дослідних, есте­тичних та інших природних комплексів та об'єктів. Точність основ них техніко-економічних показників і вартості створення об'єктів землеустрою, одержаних в результаті складання техніко-економічного обґрунтування, має бути не нижчою від точності аналогічних даних із розроблення (у подальшому) проектів землеустрою.

За своїм складом техніко-економічне обґрунтування, наприклад створення національного природного парку, охоплює:

1. Природні умови й ресурси.

1. Геоморфологічні умови.

2. Геологічна будова, фізико-геологічні процеси і гідрологічні умови.

3. Мінерально-сировинні ресурси.

4. Інженерно-геологічні умови.

5. Клімат.

6. Гідрографічна мережа.

7. Ґрунтово-рослинний покрив.

8. Тваринний світ.

9. Ландшафтна структура.

2. Господарське використання земельних ресурсів.

1. Структура використання земельного фонду.

2. Лісове господарство.

3. Сільське господарство.

4. Туризм, відпочинок, санаторне лікування.

3. Природоохоронне й рекреаційне оцінювання території природ­ного парку.

1. Комплексне оцінювання земель.

2. Оцінювання земель рекреаційного призначення.

3. Естетичне оцінювання природних ландшафтів.

4. Обґрунтування основних природоохоронних рішень щодо змі­ни цільового використання земель.

5. Розвиток природоохоронних, рекреаційних, науково-дослідних естетичних та інших природних комплексів та об'єктів.

6. Інженерно-технічне облаштування території.

1. Транспорт.

2. Енергопостачання.

3. Водопостачання й утилізація відходів.

7. Розвиток підприємств суміжних галузей з використання сільськогосподарських і лісогосподарських галузей.

8. Природоохоронні заходи.

9. Обґрунтування джерел задоволення потреб парку у фінансових, матеріальних та інших ресурсах.

10. Капітальні вкладення на будівництво та благоустрій госпо­дарських комплексів.

11. Пропозиції щодо організації природних комплексів, стадійності термінів проектування та будівництва, розроблення додаткової проектно-кошторисної документації.

12. Техніко-економічні показники.

8.2. Методика розроблення техніко-економічного обґрунтування створення національних природних парків

8.2.1. Природні умови і ресурси

Метою розроблення цього розділу є аналіз і оцінювання природ­них умов і ресурсів території майбутнього парку з погляду можливості їх більш раціонального і комплексного використання в інте­ресах рекреації, охорони і поліпшення навколишнього природного середовища.

Основними завданнями, які можна розв'язувати в техніко-економічному обґрунтуванні, є:

• характеристика природних умов і ресурсів із урахуванням їх динаміки в результаті господарської діяльності;

• оцінювання впливу природного середовища на характер вико­ристання земель;

• визначення оптимальних обсягів використання природних ре­сурсів у складі національного природного парку.

Ці завдання вирішують пофакторним аналізом природних умов (геоморфологічних, геологічних, гідрогеологічних, мінерально-і провинних, інженерно-геологічних, кліматичних, ґрунтових, біотич­них, ландшафтних) з наступним комплексним оцінюванням території, в результаті якого виділяють зони, сприятливі для того чи іншого функціонального призначення.

Аналізуючи геоморфологічні умови, основну увагу звертають на морфологічну і морфометричну будову поверхні: форми і генетичні типи рельєфу, ступінь розчленованості території, ухили поверхні, абсолютні й відносні висоти, експозиції схилів. Після аналізу цих особливостей проводять зонування території за ступенем її придатності (для того чи іншого функціонального призначення). Так визначають найсприятливіші зони для регульованої і стаціонарної рекреації — заповідну і господарську. Основними джерелами інформації при цьому є матеріали топографічних, аеро- і геоморфологіч­них, інженерно-геологічних зйомок.

При розгляді геологічної будови території парку, виділяють зони зі складною геологічною будовою, неотектонічною і сейсмічною активністю, а також закономірностями поширення і потужності літо логічних комплексів. Для цього використовують тектонічні, геомор­фологічні, геологічні карти сейсмічності, наявні матеріали про карсти та інші процеси.

Гідрогеологічні умови аналізують із урахуванням характеристик водоносних горизонтів підземних вод, їх поширення, глибини залягання, хімічного складу й агресивності, водонапірності (артезіанських). Потім проводять зонування території із водозабезпеченості та охорони цінних водних джерел.

Мінерально-сировинні ресурси вивчають як базу розвитку курортного та рекреаційного господарств. Характеризуючи мінеральносировинні ресурси, враховують такі показники: місце розташування, вид корисних копалин, рік відкриття покладу, розмір покладу за запасами, ступінь освоєння, існуюче і проектне добування, використання, балансові запаси тощо. Джерелами інформації є матеріа­ли територіальних геологічних управлінь.

Аналіз інженерно-геологічних умов передбачає детальну харак­теристику геоморфологічних, геолого-літологічних, гідрогеологічних, гідрологічних, інженерно-геологічних чинників і оцінювання їх впливу на розвиток заповідної зони і охорону довкілля. Особливе місце при цьому належить вивченню несприятливих фізико-геологічних процесів, які є сукупністю взаємодії багатьох природних чинників. У результаті виділяють зони, земельні ділянки з різним ступенем впливу негативних процесів ерозії, зсувів, підтоплення, затоплення тощо. При цьому до уваги беруть допустимі наванта­ження на ґрунти споруд, глибину залягання ґрунтових вод від пове­рхні, крутість схилів, горизонтальне розчленування поверхні, закарстованість, тип й інтенсивність зсувних процесів, яружно-балко­ву мережу. Одночасно крім перелічених чинників ураховують та­кож антропогенні чинники: наявність штучних водойм (їх режим і вплив на рівень ґрунтових вод), промислове лісо використання, господарське використання сільськогосподарських угідь, характер мінерально-сировинних ресурсів і їх вплив на швидкість розвитку несприятливих фізико-геологічних та інших процесів. Вихідними даними при цьому є звіти комплексних геолого-гідрологічиих, геоморфологічних, ґрунтових та інших вишукувань.

Аналіз кліматичних умов передбачає загальнокліматичну характеристику території природного парку, на основі якої проводять ра­йонування за її сприятливістю для лісового і сільського господарств, масового відпочинку населення. Характеризуючи загальнокліматичну обстановку, враховують увесь комплекс кліматичних показ­ників: сонячну радіацію, температурний режим, кількість опадів, Пологість, напрямок і швидкість вітру. Особливу увагу звертають на мікрокліматичні особливості території.

Аналіз фізіолого-кліматичних умов полягає у визначенні про­никності сонячного сяйва за рік, швидкості вітру (понад 3 м/с), протяжності бурі, середньорічної відносної вологості повітря, а також Кількості днів із температурами +15 °С і вище (влітку) і -10 °С і Нижче (взимку), повторності кількості сприятливих днів за рік, контрастності погодного режиму, переважанні амплітуди середньодобових температур повітря. Для деталізації кліматичних показників доцільно використовувати методику санітарно-кліматичного зонування і картографічні матеріали клімато-рекреаційного оцінюван­ня території.

Агрокліматичне оцінювання передбачає характеристику тепло- і вологозабезпеченості території з урахуванням екстремальних погодних умов. Термічний режим характеризується сумою активних тем­ператур у період вегетації сільськогосподарських культур (помірний Пояс — сума температур понад 10 °С), а також абсолютними мініма­льними і максимальними температурами в період вегетації, повтор­ністю по і протяжністю заморозків і засух. Вологозабезпеченість визначають за відповідністю тепла і вологи в період розвитку культур рос­лин (гідротермічний коефіцієнт Селянинова). Потрібно також ураховувати характер випадання опадів, їх протяжність і максимальні значення за короткий період часу. Для виявлення агрокліматичного потенціалу території природного парку вагоме значення має облік несприятливих природних явищ; опадів у вигляді граду, смерчу, бур тощо. На основі вивчення названих кліматичних чинників проводять агрокліматичне районування (зонування) і оцінювання впливу вико­ристання земель у сільськогосподарському виробництві на території природного парку. Матеріали щодо агрокліматичних умов беруть із довідників або в гідрометеорологічній службі.

Аналіз гідрографічної мережі проводять з урахуванням фізико хімічних характеристик рік, озер і водосховищ (протяжність річок

площа дзеркала водосховищ і ставів, площа водозбору, умови поповнення і витрат води, швидкість течії, протяжність паводків, хімічний склад води). Аналіз здійснюють не тільки для території парку, а й для прилеглих територій водозборів. У результаті опрацювання одержаних даних територію оцінюють за ступенем її водозабезпеченості і можливим використанням водних ресурсів для різних цілей.

Розглядаючи ґрунтовий і рослинний покрив, основну увагу приділяють питанням раціонального використання й охорони цих ресурсів. Так, при оцінюванні ґрунтового покриву виділяють основні типи ґрунтів та їх територіальне розміщення з урахуванням вплину ерозійних процесів, якісного і економічного оцінювання як складової екосистеми «Земля» щодо основних видів господарського, рекреаційного та іншого використання. Рослинність характеризується поширенням основних видів, екологічними і естетичними особливостями рослинних асоціацій, їх лісогосподарського, сільськогосподарського, рекреаційного (мозаїчність рослинного покриву), водного (регулювання водного стоку), охоронно-природного (охорона рідкісних видів, захисні функції рослинності) значення. Розробляючи ці питання, використовують наявні матеріали ґрунтових, геоботанічних, лісо таксаційних та інших обстежень, а якщо таких обстежень немає, то проводять їх заново.

Тваринний світ аналізують з урахуванням інтересів охорони природи. Він характеризується поширенням видів, їх екологічними особливостями, умовами проживання. Розглядають рідкісні види, які підлягають охороні.

Ландшафти характеризуються з погляду їх привабливості для відпочинку населення, організації місць масового відпочинку, туризму тощо. Виявляють ландшафти — унікальні явища природи, а також ландшафти, найбільш порушені господарською діяльністю людини, з метою відновлення або перетворення їх на культурні ландшафти. Потрібні матеріали одержують у процесі візуальних обстежень із використанням ландшафтних карт і наукової літера­тури географічних кафедр університетів та інститутів, обласних управлінь охорони природи, спеціалізованих організацій із охорони природи, заповідної справи, туризму.

У цілому розділ «Природні умови й ресурси» не повинен обмежу­ватися короткою характеристикою окремих компонентів природного середовища на території майбутнього парку. Він має містити виснов­ки щодо рівня ефективності, комплексності й можливостей викорис­тання природних, у тому числі земельних, ресурсів, найраціональнішого їх використання і охорони з рекреаційного аспекту, а також надавати необхідний матеріал для комплексного оцінювання зе­мель різного призначення.