10.3.3. Організація території заповідної зони

Наукові основи організації території заповідної зони ґрунтуються за такими принципами:

1) біогенетичним, який забезпечує збереження сприятливих еко­логічних умов, необхідних для розвитку в природних ландшафтах усіх представників рослинного і тваринного світу, які виникли в процесі еволюції і є біологічною основою нормального функціону­вання екосистем усієї біоти певної території. Цей принцип потребує розроблення у проекті біолого-відновлювальних заходів. Напри­клад, у табл. 10.2 наведено систему біолого-лісовідновлювальних заходів для лісів заповідників;

Таблиця 10.2. Комплекс біолого-лісовідновлювальних заходів у лісах-заповідниках

2) історичним, основою якого є те, що заповідні території мають: бути своєрідним еталоном історичного процесу формування живої неживої природи у регіональному і широкому біогеографічним; планах. Тому в проекті слід розробляти необхідні заходи щодо охорони екосистем з реліктовою флорою і фауною, а також щодо охоро­ни фітоценозів, що становлять інтерес для вивчення історичного процесу формування біогеоценотичного покриву;

3. зонально-географічним, який потребує, щоб заповідні терито­рії відбивали широтно-меридіанні, а в гірських регіонах — висотні закономірності поширення екосистем. Проектом охоплюються еко­системи за участю ендемічних видів і форм тварин і рослин, видів на межі ареалу та висотного поширення в гірських районах, а та­кож цікаві у біогеографічному відношенні азональні угрупування;

4. екологічним, який передбачає забезпечення охорони цінних для науки природних екосистем, що сформувалися у певних кліма­тичних, едафічних і геолого-геоморфологічних умовах. Для підтри­мання екологічної рівноваги ландшафтів проектом потрібно перед­бачити охоронні заходи щодо біогеоценозів, що мають важливе еко-сферне значення — водорегулювальне, ґрунтозахисне, протизсувне тощо;

5. господарським, який передбачає внесення проектом у природ­но-заповідний фонд екосистем, які мають практичне значення для сільськогосподарського, лісового, водного та інших галузей народно­го господарства, наприклад високопродуктивні ґрунти, лісові куль­тури — фітоценози, цінні у генетико-селекційному відношенні рос­линні угрупування, природні біоценози, що сприяють генофонду прилеглих окультурених ландшафтів тощо;

6. соціальним, який полягає в збереженні за допомогою регульо­ваного заповідного режиму цінних у рекреаційному та бальнеоло­гічному відношенні природних територіальних комплексів для за­доволення потреб населення з урахуванням демографічного проце­су, а також існуючих тенденцій урбанізації;

7. науково-дослідним, який передбачає організацію природної бази для наукових досліджень біосфери та збереження незайманих і еталонних господарських екосистем «Земля» для їх моніторингу. В проекті позначають пункти контролю (ПК) і точки спостережень (ТС) за охороною і відтворенням природних ресурсів;

8. дидактичним, який полягає у створенні умов у заповідній зоні для еколого-освітньої і природопізнавальної діяльності.