- •1.1. Зміна земельних відносин і системи землекористування — передумова вдосконалення землевпорядного проектування
- •1.2. Сутність землевпорядного проектування як наукової дисципліни
- •1. Країна в цілому (загальнодержавний рівень).
- •2. Автономна Республіка Крим, область або група районів (регіональний рівень).
- •3. Міські та сільські поселення, сільські та селищні ради, землеволодіння та землекористування (місцевий рівень).
- •2. Будь-який творчий процес оцінюється через його «розкладання» на прості субпроцеси, які можна вирішити раціональними, формалізованими методами.
- •2.1. Виникнення і розвиток землевпорядного проектування
- •2.2. Планування землекористування в зарубіжних
- •1) Нагромадження відходів;
- •1. Установлення соціальних та економічних зв'язків.
- •2. Установлення транс'європейських мереж (теNs — Trans Europеаn Nets) у транспорті, телекомунікаціях, енергетиці.
- •3. Охорона довкілля при міському та сільському територіальному плануванні землекористування.
- •2.2.2. Рівні планування і типи планів землекористування окремих країн єс
- •2.2.3. Система планування землекористування у країнах єс
- •1) Федеральний просторовий порядок (державний рівень);
- •2) Рівень федеральної землі;
- •3) Регіональне планування;
- •4) Місцеве планування (на рівні муніципальних утворень).
- •1. Освоєні землі, тобто землі, які перебувають у вжитку, мають розвинену інфраструктуру, посилено використовуються людиною.
- •2. Придатні для освоєння, тобто землі, які можна використовувати тепер або в майбутньому. Вони можуть бути у двох формах:
- •3. Непридатні для освоєння, тобто землі, на яких не проводиться і не проводитиметься господарська діяльність. Їх поділяють на дві категорії:
- •1) Переконатися, що планування синтезує інтереси суспільства
- •2.2.4. Підходи до планування землекористування
- •2.3. Концептуальні положення теорії
- •2.3.1. Поняття і сутність землевпорядного проектування
- •1. Хто планує?
- •1) Припинити ті використання, які несумісні з існуючими;
- •2) Досягнути більшої ефективності у використанні земельних ресурсів певної території;
- •3) Зменшити або унеможливити певні ризики;
- •4) Зберегти або захистити цінні елементи довкілля.
- •1. У цілому світ має в своєму розпорядженні достатньо землі для постачання продуктами сучасного і майбутнього населення планети.
- •2.3.3. Об'єкти і напрями проектування землекористування
- •8) Поліпшення якості навколишнього природного середовища для проживання в селах;
- •2.3.4. Підходи до проектування міського землекористування
- •1) Центр міста:
- •2.5. Принципи землевпорядного проектування
- •1) Забезпечення дотримання права власності на землю і права користування відповідно до Земельного кодексу та інших законодавчих актів України;
- •2) Забезпечення пріоритету земель природоохоронного та сільськогосподарського призначення, недопущення необґрунтованого від надання земель для несільськогосподарських потреб;
- •3) Детальний облік природних, економічних, соціальних і екологічних вимог об'єктів землеустрою, просторових властивостей землі і зонування при вирішенні землевпорядних завдань;
- •2,6, Предмет землевпорядного проектування
- •2.7.Документація із землеустрою та її зміст
- •3.1. Система планування і організації раціонального використання та охорони земель
- •3.2. Організація сталого землекористування
- •3.4. Планування використання та охорони земель як складова землевпорядного проектування
- •3.4.1. Основні завдання планування використання та охорони земель
- •3.4.2. Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель
- •1. Організаційне забезпечення виконання Програми покладається на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який одночасно є її держаним замовником і має такі обов'язки:
- •2. Нормативне забезпечення. Для виконання Програми потрібно розробити нормативно-правові акти і забезпечити їх реалізацію, зокрема:
- •4. Фінансове забезпечення. Програма фінансуватиметься за рахунок державного бюджету, а також коштів землевласників і землекористувачів (за їх згодою) та інших джерел.
- •3.4.3. Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне і ерозійне районування земель
- •3.4.4. Зонування територій
- •4.1. Системно-діагностичний аналіз регіонального, територіального і внутрішньогосподарського розвитку землекористування
- •4.2. Методи економічного районування (зонування)
- •4.2.1. Інтегральне економічне районування (зонування)
- •4.2.2. Галузеве економічне районування (зонування)
- •4.3. Методи типології території і класифікації придатності земель
- •4.4. Методи оцінювання економіко-географічного і природно-господарського використання території
- •4.4.1. Метод оцінювання економіко-географічного положення
- •1) Відносно елементів суспільного відтворення:
- •2) Відносно центру району, області, країни: центральне, периферійне, ексцентричне тощо;
- •3) Залежно від масштабів (або дистанційності) об'єктів. Сукупність егп областей України характеризується унікальним
- •4.4.2. Метод оцінювання природно-господарського використання земель
- •4.5. Методи комплексного економічного оцінювання розвитку системи землекористування
- •4.5.1. Метод визначення рівнів економічного і соціального розвитку землекористування
- •4.5.2. Метод визначення комплексності, спеціалізації,
- •4.6. Методи аналітико-розрахункового
- •4.6.1. Нормативний метод землевпорядного проектування
- •5) Впровадження норм і нормативів у практику планування та землевпорядного проектування.
- •1. Нормативи ефективності суспільного виробництва (виробництво продукції на одиницю площі, на 1 грн. Витрат, фондовіддача, зростання продуктивності праці).
- •4.6.3. Метод циклів
- •4.6.4. Картографічний метод
- •1. Карти, що розкривають значення і місце об'єкта та процесів у
- •6. Карти функціонального зонування території (сучасний стан і перспектива).
- •8. Карти оцінювання земель.
- •4.7 Еколого-ландшафтний метод.
- •2) Епіфітотійних чинників, що характеризують фіто санітарні умови, вплив шкідників і хвороб на формування агроекологічних умов.
- •1. Метод поєднання агроекологічних рядів земель. Цей метод дає змогу поділити землі за:
- •5.1. Стадійність у землевпорядному проектуванні
- •5.1.1. Підготовчі роботи і землевпорядні вишукування
- •5.1.2. Складання проекту землеустрою
- •5.1.3. Перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •5.1.4. Оформлення і видача землевпорядної документації
- •5.1.5. Здійснення проектів землеустрою
- •5.2. Класифікація документації із землеустрою. Види проектів землеустрою
- •1. Загальнодержавні програми використання і охорони земель погоджує Кабінет Міністрів України.
- •5.3. Основні технології землевпорядного проектування
- •5.3.1. Традиційна технологія
- •5.3.2. Комплексна технологія
- •5.3.3. Автоматизовані технології
- •5.4. Організація землевпорядного проектування
- •6.1. Зміст робіт, пов'язаних із здійсненням схем і проектів землеустрою
- •6.2. Розроблення планів здійснення схем і проектів землеустрою
- •6.3. Авторський нагляд, його зміст і методика здійснення
- •6.4. Землевпорядне обслуговування сільськогосподарських підприємств
- •1) У науково-дослідній роботі:
- •2) У сфері проектно-вишукувальної діяльності:
- •4) Особливо охоронних територій і об'єктів;
- •7.2. Основні вимоги до складання схем землеустрою
- •3) Формування раціональної територіальної організації виробництва;
- •7.3. Установлення розрахункових періодів і термінів реалізації схем землеустрою
- •1) На прогнозний період:
- •7.4. Організація робіт, пов'язаних із складанням схем землеустрою
- •7.5. Нормативно-правова база, яку використовують при складанні схем землеустрою
- •7.6. Порядок складання схеми землеустрою адміністративного району
- •7.6.1. Загальні положення
- •7.6.2. Підготовчі роботи
- •7.6.3. Відомості про район і його соціально-економічні умови
- •7.6.4. Природні умови
- •7.6.5. Земельно-ресурсний потенціал району
- •1) Оцінювання земель за їх придатністю для різного цільового використання;
- •7.6.6. Еколого-ландшафтне районування та агроекологічне оцінювання земель
- •7.7. Розроблення пропозицій щодо вдосконалення розподілу й організації раціонального використання земель
- •7.7.1. Удосконалення міжгалузевого розподілу земель району на перспективу
- •7.7.2. Виділення територіальних зон з особливим правовим режимом використання й особливо цінних земель
- •7.8. Удосконалення системи землеволодінь і землекористувань
- •7.8.1, Характеристика системи землеволодінь
- •7.8.2. Створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •7.8.3. Усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •4) Реорганізацією землеволодінь і землекористувань. Пропозиції щодо усунення недоліків у землеволодінні і землекористуванні можна відобразити за формою відповідних таблиць.
- •7.9. Організація території сільськогосподарських підприємств
- •7.9.1. Оптимізація структури земельних угідь
- •7.9.2. Установлення площ і розміщення земельних ділянок, які
- •8.1. Склад і зміст техніко-економічних обґрунтувань
- •1. Природні умови й ресурси.
- •2. Господарське використання земельних ресурсів.
- •3. Природоохоронне й рекреаційне оцінювання території природного парку.
- •8.2. Методика розроблення техніко-економічного обґрунтування створення національних природних парків
- •8.2.1. Природні умови і ресурси
- •8.2.2. Структура використання земельного фонду
- •8,2.3. Оцінювання використання земель лісового фонду
- •8.2.4. Оцінювання стану земель сільськогосподарського призначення і пропозиції щодо їх використання
- •8.2.5. Землекористування об'єктів туризму, відпочинку і санаторного лікування
- •8.2.6. Природоохоронне і рекреаційне оцінювання природних
- •1. Аналіз сучасного рівня рекреаційного освоєння, який містить:
- •2. Комплексне оцінювання рекреаційного потенціалу майбутнього парку проводять на основі комплексного оцінювання і функціонального зонування території, яке передбачає:
- •4. Визначення місткості рекреаційної зони на основі ландшафтного зонування передбачає:
- •2. Навантаження на лісонасадження при ухилі рельєфу 3-8, 8 - зо і понад 30° зменшується відповідно на 25, 50 і 100 %.
- •8.2.7. Обґрунтування основних природоохоронних рішень щодо зміни цільового призначення земель
- •8.2.8. Обґрунтування розвитку природоохоронних, рекреаційних, науково-дослідних, естетичних та інших природних комплексів і об'єктів
- •3) Цілеспрямований розвиток таких співвідношень у рівні життя Населення, які забезпечили б оптимальні умови для розв'язання економічних проблем з урахуванням територіальних особливостей.
- •8.2.9. Інженерно-технічне облаштування території
- •8.2.10. Розвиток землекористування суміжних галузей
- •8.2.11. Природоохоронні заходи
- •8.2.12. Техніко-економічні показники
- •9.1. Основні вимоги до складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень
- •9.1.1. Правові вимоги до проектування землекористування адміністративно-територіальних утворень
- •9.1.2. Умови проектування міського землекористування як основа формування меж міста
- •9.1.3. Формування меж землекористування приміських зон як чинника впливу на проектування меж населених пунктів
- •9.1.4. Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж
- •9.2. Методика складання проектів формування (зміни) меж територій реалізації земельних та економічних інтересів сільських, селищних і міських рад
- •9.2.1. Підготовчі роботи
- •9.1.5. Технічні вимоги до складання проектів
- •9.2.2. Розроблення схеми формування (зміни) меж
- •9.2.3. Розроблення проектів формування (зміни) меж
- •9.2.4. Погодження та затвердження проектів формування (зміни) меж
- •9.2.5. Виготовлення проектної документації
- •9.2.6. Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •9.3. Методика складання проектів формування (зміни) меж населених пунктів
- •9.3.1. Підготовчі роботи
- •9.3.2. Складання проекту
- •9.3.3. Погодження та затвердження проекту
- •9.3.4. Виготовлення та оформлення проектної документації
- •9.3.5. Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •10.1. Основні вимоги до складання проектів
- •1) Вивчення та аналіз:
- •2) Визначення режиму території, у тому числі охоронних зобо в'язань та обмежень на використання земельної ділянки.
- •3) Графічних матеріалів:
- •4) Матеріалів погодження та затвердження проекту:
- •10.3. Методика розроблення проекту організації території
- •8) Погодження та затвердження проекту.
- •10.3.1. Підготовчі роботи і проведення землевпорядних вишукувань
- •10.3.2. Функціональне зонування території
- •10.3.3. Організація території заповідної зони
- •10.3.4. Організація і влаштування території рекреаційної зони
- •10.3.5. Організація й улаштування території господарської зони
- •10.4. Проектування системи охорони та відтворення земель природних комплексів
- •10.4.1. Біолого-відновлювальні заходи лісових ресурсів, фауни та рідкісних рослин
- •10.4.2. Проектування заходів щодо захисту земель від ерозії, заболочення та інших негативних процесів
- •10.4.3. Розроблення заходів щодо охорони земель від руйнування і антропогенних негативних дій
- •10.4.4. Заходи щодо охорони водних джерел від забруднення
- •10.5. Визначення ефективності проектних рішень
- •10.6. Погодження і затвердження проекту
- •1) Розглядають:
- •2) Затверджує вища організація або орган, компетенція якого ви значена законодавством.
- •10.7. Оформлення і виготовлення проектної
- •11.1. Методологічні основи розроблення проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств та створення нових
- •§ 11.2. Методика складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань
- •11.2.1. Підготовчі роботи
- •1) Склад і чисельність власників земельних часток (паїв);
- •2) Розміщення комунальних об'єктів на території землекористування (кладовищ, водозабірних та водоскидних об'єктів, сміттєсховищ, скотомогильників тощо) та потребу в їх розміщенні; 3) межі:
- •10) Характеристика земель, що перебувають у власності:
- •11.2.2. Оцінювання стану використання земель
- •41.1 % Від загальної кількості.
- •11.2.3. Ідентифікація прав власності та оренди землі
- •1. Оренда землі, га:
- •2. Тимчасове користування землями, га: землі лісового фонду — 829,2;
- •11.2.4. Обґрунтування попередніх проектних рішень
- •11.2.5. Організація території сільськогосподарських
- •11.2.6. Формування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів
- •111.2.7. Економічне оцінювання ефективності проектних рішень впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових
- •1. Для сільськогосподарського приватного підприємства (спп) м.П. Торбенка
- •2. Для фермерського господарства а.І. Пушняка
- •3. Для фермерського господарства в.М. Нероби
- •11.3.2. Порядок проектування землеволодінь
- •11.3.3. Установлення меж земельної ділянки фермерського
- •11.3.4. Розміщення садиби фермерського господарства
- •12.1. Правові основи та умови відведення земельних ділянок
- •12.1.1. Правові основи відведення земельних ділянок
- •12.1.2. Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб
- •1. Площове землекористування підприємств, яке поділяють на:
- •3. Повне врахування впливу несільськогосподарських підприємств на використання землі й охорону навколишнього природного середовища.
- •4. Реорганізація землекористування. Питання організації водойм і обґрунтування проекту розміщення
- •12.2. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів землеустрою
- •2. Географічні чинники:
- •3. Соціальні чинники:
- •12.3. Розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб
- •12.4. Розроблення проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земель,
- •12.5. Методика формування земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
7.6.6. Еколого-ландшафтне районування та агроекологічне оцінювання земель
У сучасних умовах розроблення схеми землеустрою адміністративного району має ґрунтуватися на принципах адаптивно-ландшафтного використання земель, основою яких є Еколого-ландшафтне районування та виділення агроекологічних груп земель,
насамперед на сільськогосподарських угіддях
Облік екологічних чинників при використанні земель для сільськогосподарських, лісогосподарських та інших цілей залежить від системної концепції стійкого ландшафту, що передбачає приведення у відповідність якісних і кількісних показників стану земель з їх цільовими функціями і дотримання пропорцій між потенціалом території та її використанням.
Організація території має сприяти виконанню ландшафтом його основних функцій як саморегулювальної і само відтворювальної системи, створенню екологічно стабільних ландшафтів і припиненню процесів їх руйнування.
Основою правильної організації ландшафтів є попередня типізація земель, у процесі чого виділяються однорідні типи земель за характером й інтенсивністю процесів деградації і забруднення земель й відповідним характером їх використання. Виявлення закономірностей внутрішнього розчленовування ландшафту, характеру взаємозв'язків його морфологічних частин, оцінювання процесів деградації земель зумовлюють створення агроландшафтної основи структури території виділенням агроландшафтних екологічно однорідних типів землекористувань. Виділення таких типів землекористувань дасть змогу забезпечити ретельніший облік мікрокліматичних умов, детальніше екологічне обґрунтування ухвалених проектних рішень, підібрати культури і технології їх вирощування, що сприятиме найбільшій ґрунтозахисній і економічній ефективності.
Основними вимогами до організації території на еколого-ландшафтній основі є:
створення агроландшафтів, які функціонально входять до соціально-природних комплексів, розміщення елементів інженерної, унціальної і виробничої інфраструктури з урахуванням забезпечення умов підвищення стійкості агроландшафтів, екологічно обґрунтованого використання й оптимального співвідношення між ріллею, муками, лісом, водоймами й іншими угіддями;
охоплення всієї території агроландшафту, врахування змін в агроландшафті, що виникають у результаті впливу на нього зовнішніх природних і антропогенних впливів, забезпечення зв'язку з іншими антропогенними ландшафтами і довговічності організації території;
установлення режиму функціонування агроландшафтів та їхніх елементів;
диференційоване проектування і здійснення заходів щодо раціонального використання земель та їх охорони залежно від особливостей землевпорядкувальної території.
Для розроблення проектних пропозицій, ураховуючи ландшафтно- екологічні вимоги, попередньо потрібно здійснити:
типізацію агроландшафтів;
еколого-економічне оцінювання придатності земель;
економіко-агроекологічне зонування території.
Аналіз ландшафтної неоднорідності земель слід розглядати як багатофакторний і багатофункціональний процес і проводити на непові таких основних положень:
збалансоване співвідношення між використанням земель, консервацією і поліпшенням конкретного виду земель при оптимальному використанні потенційних можливостей, які вкладені у самих ландшафтах;
узгоджене в конкретному районі спеціалізації, агротехніки, різних видів сільськогосподарської меліорації з особливостями прояву ландшафтної неоднорідності;
створені агроландшафти функціонують і розвиваються відповідно до природних закономірностей;
природні ландшафти і сільськогосподарське виробництво взаємозалежні і є єдиною ландшафтною сільськогосподарською системою;
в умовах порушеної рівноваги в ландшафті розроблені і застосовані на практиці заходи мають спрямовуватися на попередженні можливих негативних наслідків використання земель.
Одним із основних критеріїв оцінювання стану агроландшафту є склад і співвідношення угідь. Частка ріллі може або пом'якшувати, або загострювати екологічну обстановку в екосистемах. Тому при агроекологічному оцінюванні земель потрібно розглядати ці питання разом з іншими критеріями оцінювання агроландшафтів.
Типізацію агроландшафтів слід виконувати за тими компонентами, які найбільшою мірою визначають природний баланс (екологічну рівновагу) у конкретному районі. В умовах складного рельєфу й інтенсивної ерозії ґрунтів таким компонентом є ґрунти, рельєф з гідрографічною мережею (водозбір), від якого залежать стік опадів і водний режим території в цілому, деградація земель. Такі компоненти, як рослинність, можуть відігравати коригувальну роль.
Ландшафтний водозбір — це відносно замкнутий і відособленим територіальний комплекс, що характеризується спільністю прояву ерозійних процесів, мікрокліматичних умов і взаємозв'язком заходів для вирішення задач локального природного балансу.
У межах такого комплексу перебувають й інші елементи ландшафту більш низького таксономічного рівня: ландшафтна смуга, робоча ділянка, лісосмуга та ін.
При ландшафтно-водозбірному підході можна виокремити п'ять основних типів агроландшафтів.
На основі ландшафтної типізації, еколого-ландшафтної класифікації придатності земель виділяють типи і підтипи землекористування. У подальшому в межах типів і підтипів землекористування, за підсумками агроекологічного оцінювання земель і агроекологічного зонування території подають попередні пропозиції, які слід використати при розробленні таких заходів:
установлення цільового призначення і використання земель;
розміщення меж землеволодінь і землекористувань об'єктів, їх виробничої та соціальної інфраструктури;
проектування комплексу природоохоронних, меліоративних, протиерозійних заходів;
виділення особливо цінних продуктивних угідь і встановлення режиму їх використання;
виявлення і вилучення із сільськогосподарського обігу земель, які зазнають радіоактивного або хімічного забруднення, а також виділення деградованих і забруднених земель під консервацію;
відмежування земель і утворення землеволодінь і землекористувань природоохоронного призначення (заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, пам'яток природи, охоронних ландшафтів);
♦ виділення земель і створення землеволодінь і землекористувань оздоровчого і рекреаційного призначення (ділянок, що мають Природні лікувальні властивості, сприятливі для організованого масового відпочинку населення і туризму: територій під будинками відпочинку, пансіонатами, кемпінгами, санаторіями, туристськими базами, стаціонарними і наметовими туристсько-оздоровчими таборами, будинками рибалок і мисливців, дитячих туристських стан цій, парками, зеленими зонами навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристськими стежками, маркірованими трасами, спортивними таборами та ін.);
♦ земель історико-культурного призначення (історичних культурних заповідників, меморіальних пам'ятників, захоронення археологічних і архітектурно-ландшафтних комплексів);
♦ формування санітарно-захисних і охоронних зон різного цільового призначення;
♦ відмежування і виділення інших земель, що мають особливий
режим використання й обмеження в правах;
♦ визначення спеціалізації і розмірів сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, з урахуванням екологічного стану території і доцільного використання земель.
На підставі запропонованої диференціації території за класами придатності орних земель рекомендується (як приклад) розміщати:
♦ польові сівозміни — на відносно рівнинних масивах першого і другого класів придатності земель без антропогенних порушень; тут
вирощуватимуть товарні культури і застосовуватимуть інтенсивні технології. На зрошуваних землях цієї групи планують спеціалізовані овочеві сівозміни;
♦ кормові сівозміни — на землях другої агроекологічної групи, третього класу придатності з антропогенними порушеннями слабкого ступеня. Щоб уникнути деградації цих земель, з кормових сівозмін виводять чисті пари і просапні культури, їх місце займуть трави і культури суцільної сівби. Зрошувані землі цієї групи використовують для вирощування кормових культур;
♦ ґрунтозахисні травопільні сівозміни — на низькопродуктивних і екологічно небезпечних землях третьої агроекологічної групи, четвер того класу придатності орних земель, у яких 50 - 60 % площі припадає на багаторічні трави і 40 — 50 % — на культури суцільної сівби.
Особливу увагу при підготовці пропозицій слід приділити використанню четвертої групи земель, п'ятого класу придатності орних земель, відносно якої пропонується розробляти заходи, що тимчасово змінюють характер їх використання (переведення в інші види угідь, консервація деградованих і забруднених земель тощо), для того щоб передбачити непродуктивні витрати на оброблення цих земель у складі ріллі і поступово відновлювати їх родючість.
Природні кормові угіддя рекомендується використовувати за чотирма напрямами:
ділянки раніше розораних пасовищ і сіножатей, а також ділянки сильно еродованої ріллі доцільно вилучити з використання під посіви однорічних культур на зелений корм, силос і зерно. На цих площах потрібно проводити роботи, пов'язані з прискореним залуженням травосумішами багаторічних трав, створивши передумови для відновлення природного травостою;
ділянки природних пасовищ з ухилами 50 - 70°, придатні для механізованого обробітку з метою підсіву трав і внесення мінеральних добрив, рекомендуються для проведення робіт з поверхневого поліпшення і використання в системі пасовище- та сіножатезмін;
ділянки пасовищ, непридатні для поліпшення, рекомендується використовувати із застосуванням організаційно-господарських заходів, дотримуючись ротації пасовищезміни, оптимального пасовищного навантаження тваринами;
ділянки пасовищ, які безпосередньо прилягають до зсувів, де випасання худоби слід припинити. Ці площі рекомендується законсервувати або провести на них заліснення.