(За даними www.Sli.Unimelb.Edu.Au/research).

Національна судова адміністрація як підрозділ Міністерства юстиції несе відповідальність за здійснення усіх операцій із земельними ділянками через підпорядкованих їй 95 реєстраційних земельних агентств. Національна судова адміністрація є єдиною правомочною організацію із здійснення земельних трансакцій. Саме тут зберігаються оригінали всіх трансферів, закладів, а також копії правових актів (titles), внесених у реєстраційні книги регіональних відділень, які не мають комп'ютеризованих систем зберігання інформації. Комп'ютеризовані регіональні відділення мають зв'язок із базою даних Центрального правління даних нерухомості, де ці правові акти містяться в електронному вигляді.

Картографічним компонентом Системи реєстрації займаються 55 реєстраційних агентств нерухомості, які повністю незалежні від земельних агентств і підпорядковані Національній геодезичній службі, яка в свою чергу є підрозділом Міністерства житлового господарства та територіального планування Швеції.

Реєстраційні агентства нерухомості контролюють геодезичні операції із земельними ділянками і підтримують реєстр усіх об'єктів нерухомості та земельних ділянок (парсел) у державі з метою їх реєстрації, оподаткування, статистики тощо.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в Швеції існує правовий розподіл функцій із реєстрації прав і реєстрації об'єктів нерухомості.

Загальна кількість земельних ділянок (парсел) у країні на кінець 90х років становила близько 4 млн одиниць. Ринок земельних ділянок у Швеції досить розвинений. Середня вартість однієї земельної ділянки (парсели) в межах держави має певні відмінності: у Стокгольмському графстві вона становить 2,4 млн крон (330 тис. $), графстві Упсала (центр країни) – 1,2 млн крон (160 тис. $), графстві Еребрю (центр країни) – 0,6 млн крон (80 тис. $), графстві Кальмар (острів біля східного узбережжя) – 0,6 млн крон (80 тис. $), графстві Норботтен (північ) – 0,45 млн крон (60 тис. $).

ПОЛЬЩА

До 31 січня 1989 року в польському законодавстві домінував безумовний (суспільний) принцип виключної державної власності, який полягав у тому, що держава була єдиним власником усього майна і мала щодо цього майна всі повноваження власника.

У 1990 році в результаті суспільно-політичних та економічних змін, які відбулися у країні, почалася приватизація нерухомого майна, яке перебувало у власності держави. Цей процес набув широкого розвитку і на даний час остаточно не закінчився. Згідно з польським законодавством усі об'єкти нерухомості, що становлять власність відповідного суб'єкта, утворюють фонди нерухомості. Протягом 1998-1999 років було утворено: фонд нерухомості Державної скарбниці, фонд нерухомості воєводств (аналог українських областей), фонд нерухомості гмін (аналог адміністративних районів) і фонд нерухомості повятів (аналог сільських рад). Саме через фонди нерухомості в Польщі здійснюються всі операції з нерухомим майном включаючи землю. Згідно із законом ціну на нерухомість установлюють на основі вартості, визначеної майновим експертом.

На основі вартості нерухомих об'єктів, установленої після оцінювання, ціна нерухомості, яку встановив експерт є підставою для:

визначення початкової ціни торгів (на перших торгах – не нижче від вартості нерухомості, на других – не нижче як 50% вартості);

визначення ціни нерухомості без торгів (не може бути нижчою за її вартість, встановлену експертом);

визначення розміру податку;

здійснення інших трансакцій.

У Польщі існує диференційована система оподаткування сільськогосподарської нерухомості, лісового фонду та забудованої нерухомості (будинки, споруди, об'єкти інфраструктури). Ставки податку для сільськогосподарських і лісогосподарських земель визначаються на основі щорічних нормативів, які готує польський уряд. Місцеві органи влади мають широкі повноваження щодо коригування розміру податку (можливе зменшення величини податку до 50%). Наприклад, у 2000 році загальна сума податку на нерухомість у гміні Августов (північно-східна Польща, курортна місцевість) становила 6,2 млн злотих, або 59% щорічного доходу гміни.

Методи, які застосовують експерти в процесі ринкової оцінки нерухомого майна у Польщі, подібні до тих, що використовуються в експертній оцінці земельних ділянок в Україні. При цьому оцінка сільськогосподарської нерухомості грунтується на сільськогосподарській таксації.