Структура кадастрового номера земельної ділянки

Відповідно до наведеної схеми позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки складається з чотирьох частин. Наведемо структуру кадастрового номера земельної ділянки у вигляді:

| КОАТУУ | : | НКЗ | : | НКК | : | НЗД | ,

де | КОАТУУ | – код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

| НКЗ | – номер кадастрової зони;

| НКК | – номер кадастрового кварталу (фрагмента) в межах кадастрової зони;

| НЗД | – номер земельної ділянки у межах кадастрового кварталу (фрагмента);

| : | – роздільник між складовими кадастрового номера.

З метою ефективного використання реляційних СУБД і застосування стандартного програмного забезпечення, а також для уніфікації структури кадастрового номера та відповідного прикладного програмного забезпечення використовують фіксовану позиційну структуру кадастрового номера. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має такий вигляд:

<ХХХХХХХХХХ> : <ХХ> : <ХХХ > : <ХХХХ>,

де < Х…Х > – складова кадастрового номера;

Х – одна позиція в структурі номера.

У наведених формулах перша частина відповідає КОАТУУ і складається з десяти розрядів (чисел типу Integer). З метою забезпечення одношарового (одноплощинного) покриття території України фрагментами територій об’єктів адміністративно-територіального устрою України доцільно використовувати такі типи одиниць адміністративно-територіального устрою України: для сільськогосподарських регіонів – код сільських (селищних) рад; несільськогосподарських – код населених пунктів. Особливістю КОАТУУ є те, що його використовують тільки один раз для визначення зовнішніх меж земель населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради. Після цього означену територію поділяють на кадастрові зони, кадастрові квартали та окремі земельні ділянки. Це стосується також тих об’єктів адміністративно-територіального устрою, які мають у своїх межах інші об’єкти адміністративно-територіального устрою. Так, після встановлення КОАТУУ для земель сільської ради ті території населених пунктів, які розташовані в межах сільської ради, розглядають як кадастрові зони (одна чи кілька), що дає змогу реалізувати єдиний уніфікований підхід до створення індексних карт, а також контролювати баланс площ земель відповідних адміністративно-територіальних утворень (адміністративний район, область), здійснювати топологічний контроль та ін.

Друга складова кадастрового номера вказує на номер кадастрової зони (НКЗ) у межах території, визначеної КОАТУУ. НКЗ складається з двох розрядів (чисел типу Integer). Отже, максимальна кількість кадастрових зон у межах земель населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради становить 99.

Якщо в межах населеного пункту або у межах земель сільської (селищної) ради існують інші населені пункти чи адміністративно-територіальні утворення, то їхню територію розглядають як кадастрову зону (одна чи кілька) відповідно до їхніх зовнішніх меж.

Третя складова має три числа типу Integer і вказує на номер кадастрового кварталу (фрагмента) (НКК) в межах кадастрової зони з номером НКЗ. Термін “кадастровий квартал” тісно пов’язаний із терміном “містобудівний квартал” і, як правило, з ним і співвідноситься для територій населених пунктів. При встановленні меж кадастрових кварталів може бути використана структуризація території населеного пункту на оціночні райони та економіко-планувальні зони, яка здійснюється в процесі нормативної грошової оцінки земель населеного пункту.

Щодо земель сільськогосподарського призначення, то використання терміна “кадастровий квартал” не є коректним, тому для цієї категорії земель можна застосовувати, наприклад, термін “кадастровий фрагмент”. Кадастрові фрагменти можуть співвідноситися з окремими полями (чи групою полів) сільськогосподарських підприємств чи підприємств іншого профілю на землях сільськогосподарського призначення. Актуальність поділу кадастрових зон на кадастрові фрагменти зумовлена суттєвою динамікою реформування аграрного сектора економіки, приватизацією земель і виникненням значної кількості земельних ділянок сільськогосподарського призначення в результаті заміни сертифікатів на державні акти на право власності на земельні ділянки й перспективою їх подальшого включення у земельний обіг. Такий підхід потенційно дає можливість зарезервувати достатню кількість кадастрових номерів для первинного обліку земельних ділянок та реєстрації прав на них.

Четверта складова має чотири числа типу Integer і вказує на номер земельної ділянки (НЗД) в межах кадастрового кварталу (фрагмента) НКК. Максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу (фрагмента) може становити 9999. Отже, максимальна кількість земельних ділянок, яким може бути присвоєний кадастровий номер згідно із запропонованою структурою в межах визначеного КОАТУУ об’єкта адміністративно-територіального устрою, становить 999999999 = 9889109. Звичайно, це дуже велика кількість земельних ділянок для одного населеного пункту чи однієї сільської ради. Але йдеться не тільки про можливу кількість земельних ділянок, а головне – про потенційно можливу кількість кадастрових номерів земельних ділянок, які в умовах розвинутого земельного ринку можуть змінюватися у результаті поділу або консолідації земельних ділянок. Тому для уникнення складної ситуації, коли всі можливі кадастрові номери буде вичерпано, запропоновано таку структуру кадастрового номера, за допомогою якої можна успішно розв’язувати проблему присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам без змін схем поділу одиниці адміністративно-територіального устрою на кадастрові зони й кадастрові квартали протягом доступного для огляду часу. Враховуючи сучасний стан і перспективи розвитку комп’ютерної техніки та інформаційних технологій, такий підхід не призведе до будь-яких технічних труднощів, пов’язаних із мінімізацією ресурсів комп’ютерної техніки.