Контрольні запитання.

8. У чому відмінність містобудівної та проектної документації?

9. Які головні завдання Генеральної схеми планування території України?

10. Які території виділені в Україні Генеральною схемою за видами та режимами переважного використання?

11. Які ще загальнодержавні проекти чи програми можуть розроблятися, і на підставі чого?

12. Які три підвиди схем планування територій виділяють і чим вони відрізняються?

13. Чому право затвердження схем планування територій належить виключно радам відповідного рівня?

4.3 Генеральний план та інші види містобудівної документації

Генеральний план населеного пункту − містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Для грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів генеральний план є найціннішим документом як з погляду насиченістю інформацією, так і з точки зору її комплексності та якості.

Генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні й допустимі види використання і забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Згідно з визначенням, наведеним у ДБН, генеральний план міста, селища (далі у тексті генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розробки та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території .

У даному розділі наведені значні цитати з державних будівельних норм стосовно розробки, погодження та затвердженню генеральних планів. Першоджерело настільки точно описує основні характеристики розділів генплану, що потреба у коментарях відпадає.

Генеральний план включає аналітичну частину, обґрунтування і пропозиції.

Аналітична частина генерального плану містить комплексну оцінку сучасного стану території населеного пункту й виявлення актуальних проблем його містобудівного розвитку.

Обґрунтування та пропозиції генерального плану передбачають завдання:

конкретизацію державної політики і рішень із планування території органів влади вищого рівня відповідно до місцевих умов та інтересів;

конкретизацію принципових рішень проектів районного планування відповідно до місцевих умов та державних і громадських інтересів;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

прогнозування потреб у територіях для розміщення житла, громадського обслуговування, виробництва, рекреаційних та оздоровчих установ, транспорту і комунікацій, інженерного обладнання, озеленення й благоустрою, комунального господарства, забезпечення охорони навколишнього природного середовища і культурної спадщини та визначення засобів задоволення цих потреб;

визначення територій спільних інтересів територіальних громад, у тому числі резервних територій для розвитку населеного пункту;

обґрунтування і визначення розміщення межі населеного пункту;

формування ефективної планувальної структури населеного пункту;

визначення пріоритетних та допустимих видів використання і забудови території та їх взаєморозташування;

встановлення обмежень на певні види використання території згідно з вимогами законодавства, будівельних, санітарних, екологічних та інших державних норм;

визначення принципів організації вулично-дорожньої мережі, системи транспорту, джерел водо- й енергопостачання, принципів каналізування, санітарної очищення, інженерної підготовки території та інших питань;

визначення територій пріоритетного розвитку на першу чергу реалізації генерального плану.

Прогнози генерального плану розробляють на довгостроковий період планувального розвитку населеного пункту − 15-20 років (розрахунковий період генерального плану). Його тривалість уточнюють залежно від конкретних містобудівних умов у концепції розвитку населеного пункту. Техніко-економічні розрахунки генерального плану виконують на цей період, а також на першу чергу його реалізації (до п’яти років). У розрахунковому періоді можуть бути виділені інші етапи.

Техніко-економічні розрахунки генерального плану є орієнтовними.

Текстові та графічні матеріали, за домовленістю із замовником, можуть виконуватися із застосуванням комп’ютерної технології.

Виклад інформації в книзі генерального плану повинен бути стислим. У вступі наводять відомості про організації, які є замовником і розробником генерального плану та його окремих розділів, джерела вихідних даних, топогеодезичну основу.

Аналіз сучасного стану. Цікавим є порівняння змісту окремих елементів текстових і графічних матеріалів. Наведені в таблиці 4.1 дані свідчать про те, що ці елементи тісно пов’язані між собою, і це є абсолютно логічним − текстові матеріали пояснюють зміст графічних матеріалів (вони так і називаються − пояснювальна записка), а графічні матеріали лаконічно відображають аналітичні матеріали, які мають просторову орієнтацію. При використанні геоінформаційних систем для цього застосовують спеціальний термін − геокодування коли конкретній точці на плані через систему кодів приписується індивідуальна інформація про неї.

Таблиця 4.1

Текстові та графічні матеріали і зв’язок між ними

Розділи текстових матеріалів	Об’єкти, що відображаються на графічних матеріалах
Стан забудови, та громадського обслуговування. Структура, обсяги житлового фонду та житлова забезпеченість.	Території житлової забудови (садибна, малоповерхова, середньоповерхова, багатоповерхова). Громадські центри та основні об’єкти загальноміського і районного значення.
Характеристика інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту, класифікація магістральних вулиць, доріг та їхніх перетинів, щільності вулично-дорожньої мережі (з виділенням цього показника для кожної категорії магістральних вулиць окремо).	Магістральні та житлові вулиці й площі (з назвами). Головні споруди інженерної інфраструктури. Затверджені червоні лінії. Споруди інженерного захисту території.
Природно-кліматичні та інженерно-будівельні характеристики території, дані про водні, рекреаційні, мінеральні й інші ресурси, які мають важливе значення для розвитку населеного пункту. Стан навколишнього природного середовища (характеристики ареалів і джерел забруднення, розміщення санітарно-захисних зон, зон охорони курортів, наявність та розміщення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг водойм і водотоків у межах населеного пункту тощо).	Зеленені території загального користування та спеціального призначення (озеленення санітарно-захисних зон, розсадники, квітково-оранжерейні господарства тощо). Природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні території. Ліси, лісопарки, лугопарки, водойми, водотоки. Курортні території. Території садівничих товариств і дачної забудови.
Економіко-географічні та соціально-демографічні передумови розвитку. Дані про зайнятість та прибутки населення, розвиток господарського комплексу.	Промислові, комунальні та складські території. Території міського і зовнішнього транспорту. Території спеціального призначення. Території сільськогосподарських підприємств. Сільськогосподарські угіддя.
Історико-культурна спадщина.	Пам’ятки історії та культури національного і місцевого значення.
Функціонально-планувальні зв’язки з іншими населеними пунктами, адміністративний статус населеного пункту.	Схема розташування населеного пункту в системі розселення (з приміською і зеленою зонами) відображає існуючий стан та проектні пропозиції щодо територій спільних інтересів відповідних територіальних громад (приміські території, використання яких пов’язано з розвитком населеного пункту, що проектується), в таких питаннях: адміністративно-територіальний поділ територій; використання приміських територій (сільськогосподарські, промислові, комунально-складські, рекреаційні, житлова та дачна забудова, садівничі товариства, заповідники, заказники, лісові масиви, водойми з прибережними водоохоронними смугами) та їхня належність до основних землевласників (землекористувачів) згідно з планом земельно-господарського устрою або планами внутрішньогосподарського устрою, іншими землевпорядними документами та матеріалами; розміщення за межею населеного пункту основних споруд транспорту, водопроводу, каналізації, енергопостачання, зв’язку та інших значних об’єктів комунального господарства, що обслуговують цей населений пункт; існуючі й перспективні зовнішні автомобільні дороги, транспортні розв’язки в одному та різних рівнях; території охоронних, санітарно-захисних зон та інших планувальних обмежень, викладених у п.3.9.; розташування пам’яток історії та культури; території, що зарезервовані для розвитку населеного пункту.
Стан здоров’я населення (аналіз демографічних показників і захворюваності населення за даними державної статистичної звітності та спеціальних наукових досліджень щодо впливу стану навколишнього природного середовища на здоров’я населення), повнота виконання санітарних і протиепідемічних заходів.
Оцінка ефективності використання земель населеного пункту (щільність та характер забудови, розвиток планувальної структури, наявність територіальних ресурсів) і можливостей містобудівного освоєння територій, прилеглих до населеного пункту (придатність для житлово-цивільного та іншого будівництва, потенційна сельбищна місткість, оціночні дані, відомості про основних землевласників та користувачів).	Межа населеного пункту. Основні запроектовані об’єкти, відводи.

Деякі розділи у таблиці мають неврівноважений вигляд в основному через різний рівень генералізації змісту розділів, а не обсягів самих матеріалів у складі генерального плану.

Залежно від особливостей населених пунктів (природні, історико-культурні, інженерно-геологічні, планувальні тощо) до складу генерального плану вносять додаткові матеріали: історико-архітектурний та історико-містобудівний опорний план; схеми магістралей, міського і зовнішнього транспорту, інженерного обладнання, заходів щодо інженерної підготовки територій; схему планувальної структури та економіко-містобудівного районування населеного пункту тощо.

План існуючого населеного пункту (опорний план) не підлягає затвердженню. Документ виконують на топографічній основі. На кресленні відображають сучасну планувальну структуру, використання територій і окремих функціональних зон населеного пункту.

Схему планувальних обмежень виконують на топографічній основі. На кресленні відображають території, щодо яких законодавством та державними нормами встановлені відповідні обмеження на їх використання:

сейсмічні зони і зони руйнування земної поверхні, зсувів, затоплення, й підтоплення, тектонічних розломів та інших небезпечних природних і антропогенних процесів;

зони загазованості, запиленості, понаднормативного шуму, електромагнітних випромінювань, радіаційного забруднення;

площі залягання корисних копалин;

санітарно-захисні зони промислових підприємств, комунальних та інших об’єктів, цвинтарів, крематоріїв тощо;

зони обмеження забудови в районах аеропортів;

округи і зони санітарної охорони курорту;

зони санітарної охорони джерел водопостачання й водоочисних споруд;

захисні зони кар’єрів, відвалів, трубопроводів та інших об’єктів;

водоохоронні зони і прибережні захисні смуги водойм та водотоків;

охоронні зони природних заповідників, пам’яток природи, архітектури, історії й культури та зони регулювання забудови, ландшафтів, які охороняються;

особливо цінні продуктивні землі (згідно із Земельним кодексом України).

При наявності складних інженерно-геологічних умов схему доповнюють інженерно-геологічними і гідрогеологічними картами, розробленими спеціалізованими установами, а при сейсмічності 7 балів і більше − картою сейсмічного мікрорайонування.

Проектні пропозиції. На основному кресленні генерального плану відображають розроблені рішення генерального плану (рис.4.5). На кресленні наводять існуючий стан і проектні пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації та функціонального зонування, використання і забудови територій населеного пункту.

Функціональне зонування – досить складний процес, який включає певні етапи. Спочатку на основі аналізу сучасного стану визначають і раціонально розташовують території житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об’єктів. На основі цього готують обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб. На підставі обгрунтувань приймають рішення щодо встановлення режиму забудови та іншого використання земель у перспективі.

Окремі схеми заходів щодо інженерної підготовки і поліпшення екологічного стану територій, розвитку магістралей, міського та зовнішнього транспорту, схеми розвитку рекреаційних зон і озеленення, інженерного обладнання, визначення території для тимчасового відселення на випадок надзвичайних ситуацій, аварій або стихійного лиха, прогнозування можливих надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру на територіях забудови тощо виконують на топографічній основі. Робити це рекомендується для значних і найзначніших міст, а також для міських населених пунктів із відповідними складними проблемами містобудівного розвитку.

На схемі інженерної підготовки та поліпшення екологічного стану територій відображаються інженерно-технічні заходи щодо захисту території населеного пункту від небезпечних природних і антропогенних процесів, зонування промислових та комунальних територій за санітарною класифікацією виробництв, пропонують санітарно-захисні й охоронні зони, ділянки території, які потребують значного обсягу підсипання або зрізання ґрунтів, дренування, виторфування, міські гідротехнічні споруди, ділянки русел річок та інших водойм, які підлягають регулюванню, очищенню, днозаглибленню, водоохоронні зони і прибережні захисні смуги водойм, заходи щодо рекультивації порушених територій.

На схемі магістралей, міського й зовнішнього транспорту наводять класифікацію вулично-дорожньої мережі, основні об’єкти і лінії міського та зовнішнього транспорту, траси й споруди позавуличного рейкового громадського транспорту; розміщення депо метро, трамвайних, автобусних і тролейбусних парків, територій гаражів та стоянок легкових і вантажних автомобілів. Накреслюють заходи щодо вдосконалення вулично-дорожньої мережі та системи пасажирського транспорту, основні запроектовані об’єкти. Для великих, значних і найзначніших міст до схеми додають діаграми машино- та пасажиропотоків між окремими районами міста.

На схемах інженерного обладнання відображають існуючі та проектні головні інженерні споруди і джерела, магістральні мережі водо-, тепло-, електро-, газопостачання, дощову каналізацію, очисні споруди каналізації та місця випуску очищених стічних вод, високовольтні лінії електропередачі, основні об’єкти зв’язку, електронні й слабкострумові пристрої .

На плані розміщення червоних ліній показують їхню довжину, координати вузлів та кути повороту червоних ліній, прив’язку їх до закріплених на місцевості геодезичних знаків, опорних будівель і споруд.

Короткий огляд змісту проектних пропозицій свідчить про те, що вони не тільки грунтуються на матеріалах аналізу сучасного стану, але й значною мірою відображають ті ж самі елементи, але вже з урахуванням майбутніх потреб населеного пункту. Робити порівняльну таблицю, як це зроблено для матеріалів, які описують сучасний стан, недоцільно. Зрозуміло, що буде практично повна аналогія.

На завершення даного розділу варто звернути увагу на масштаби графічних матеріалів і співвідношення масштабу й чисельності населення (табл. 4.2).

Таблиця 4.2.