3.3.2 Просторові технології в грошовій оцінці земель. Застосування гіс-технологій.
Найбільш сучасним видом інформаційних систем, які використовуються на сьогодні в грошовій оцінці земель є географічні інформаційні системи (ГІС).
Існує багато визначень ГІС. На нашу думку, найбільш вдалим є наступне: «ГІС – це програмно-технічний комплекс, що забезпечує автоматизований збір, обробку та аналіз просторово-координованої інформації»[].
В найбільш узагальненому вигляді ГІС складається з двох баз даних: картографічної (графічної) та семантичної (аналітичної, атрибутивної), а також підсистем маніпулювання цими даними.
Картографічна база даних формується на основі однієї, або декількох електронних карт, які вводяться в комп'ютер методом дигіталізації (оцифровки), сканування твердих носіїв, або іншим способом (координати точок з клавіатури комп'ютера, дані дистанційного зондування землі тощо).
Семантична база даних включає текстові та цифрові записи, таблиці, схеми, малюнки, що органічно пов'язані з картографічною базою даних.
Серед підсистем маніпулювання картографічними та семантичними даними можна виділити наступні підсистеми:
збору даних,
зберігання та вибірки даних,
маніпулювання даними та їх аналізу,
виводу даних на друк.
Початок розвитку ГІС у світі можна віднести до 60-х років. Одна з перших ГІС була створена в Міністерстві лісового господарства та сільського розвитку Канади з метою класифікації та нанесення на карту земельних ресурсів. На сьогодні ГІС застосовуються практично в усіх галузях господарства: від навігації і до геології та добування корисних копалин.
У фахівців немає єдиної думки щодо класифікації ГІС. Існує декілька класифікацій, які базуються на функціональних можливостях цих систем, на цільовому призначенні, або на технологічних особливостях. На нашу думку, найбільш універсальною є класифікація ГІС за напрямками їх використання. Серед головних сфер використання геоінформаційних систем можна назвати такі:
оцінка природних умов та ресурсів;
геологія, добування корисних копалин, навігація;
метеорологія;
екологічні питання;
земельний кадастр та оцінка земель;
бізнес та маркетинг;
транспорт та інженерна інфраструктура;
містобудування;
географія;
військова справа.
Крім того, за універсальністю застосування ГІС можна розділити на вузькогалузеві системи та багатофункціональні ГІС. Прикладом багатофункціональної ГІС може бути муніципальна інформаційна система (МІС), що створюються для забезпечення комплексним управлінням розвитку міста. Традиційно геоінформаційні системи, що створюються і застосовуються у сфері оцінки земель та земельному кадастрі, мають назву земельно-інформаційних систем (ЗІС).
Перші ГІС були просто базами географічних даних, які використовувались для зберігання первинних документів, найпростішій їх обробці та складанню загальних звітів. В подальшому, у зв'язку з інтенсивним розвитком обчислювальної техніки та зростанням потреб з боку різних класів користувачів у роботі з електронними картами, ГІС-технології пережили потужний поштовх у розвитку.
На сьогоднішній день будь-яка створена ГІС включає наступні компоненти:
програмне забезпечення;
картографічні та семантичні дані;
технічне забезпечення (комп'ютер, периферійне обладнання);
Основною складовою сучасної ГІС є дані (до 80% її загальної вартості). Частка програмного та технічного забезпечення складає лише до 20% загальної вартості ГІС.
В Україні геоінформаційні системи та технології, пов'язані з їх використанням, активно започатковуються лише в кінці 80-х на початку 90-х років минулого століття, що об'єктивно було пов'язане з виконанням таких робіт, як економічна оцінка міських земель та міський кадастр. Можна виділити три етапи розвитку ГІС в Україні.
Піонерний (кінець 80-х років 1993 р.). Активне створюються українські програмні засоби, що використовували в основному просту технічну базу (персональні комп'ютери класу DX286386, робота під MS DOS) та орієнтовані на локальних користувачів. Повноцінними ГІС ці програми назвати не можна. В той же час роботи, що виконувались на даному етапі, зіграли важливу роль у підготовці громадської свідомості до самого факту впровадження ГІС у різні господарські сфери.
Перехідний (19931995рр.). Початок проникнення в Україну ліцензованих зарубіжних продуктів фірм ESRI, INTERGRAPH, MapINFO, AutoDesk. Значне підвищується технічна база (персональні комп'ютери DX486 та Pentium, частково робочі станції, робота в середовищі Windows). Коло користувачів ГІС розширюється.
Виробничий (з 1995 року і дотепер).Активно формується ринок ГІС таі їх користувачів. З'являються мережеві варіанти роботи з ГІС, використовуються Interneth- та Intraneth-технології. Більшість українських програм через їх низьку конкурентоспроможність, на жаль, сходять з арени.
Будь-яка створювана ГІС має в основі електронну карту. Існує два основних шляхи створення електронної карти у ГІС векторний та растровий.
При векторизації (оцифровці) карт використовується дигітайзер. Він є свого роду родичем широко поширеного графічного маніпулятора миші, яку користувач може вільно переміщувати по практично будь-якій поверхні. Для збільшення точності подібного пристрою в дигітайзері використовується електронна сітка на його столику. До столика приєднане подібний до миші пристрій, званий курсором, яке переміщається по столу в різні положення на карті, яка до цього столу прикріплена. Курсор має перехрестя, нанесене на прозору пластинку, яке дозволяє оператору фіксувати його точно на окремих елементах карти. Сучасні дигітайзери можуть забезпечити розрішення до 0,03 мм із загальною точністю, що наближається до 0.08 мм на площі 11,5 метри. Чинники, що визначають вибір дигітайзера, включають стабільність, відображуваність, лінійність, розрішення та перекіс.
Автоматизовані дигітайзери, або дигітайзери з відстеженням ліній мають пристрій, подібний головці оптичного зчитування програвача компакт-дисків (рис. 3.6). Вона фіксується на вибраній користувачем лінії і самостійно рухаючись вздовж неї, передає координати точок лінії в комп'ютер. Ці пристрої вимагають постійної участі оператора.
Рис. 3.6. Дигітайзер CalComp DrawingBoard III