Контрольні зпитання.

1. На які групи підрозділяються інформаційні технології?

2. Дайте визначення ГІС.

3. Які шляхи введення просторової інформації у ГІС існують на сьогоднішній день?

4. Назвіть приклади застосування просторового аналізу при виконанні грошової оцінки земель.

5. Які на вашу думку основні переваги застосування ГІС-технологій в оцінці земель?

Глава 4. Використання містобудівної та землевпорядної документації в грошовій оцінці

Містобудівна і землевпорядна документація є однією з найважливіших складових інформаційної бази проведення грошової оцінки земельних ділянок. Її використання як джерела інформації визначено чинним законодавством України.

Частина формалізованої та актуалізованої інформації щодо конкретної земельної ділянки у вигляді окремих показників переноситься з документації та зберігається у земельному кадастрі. Але значна частина інформації просто не може бути формалізована без втрати її змісту. Це так звана середовищна інформація – інформація про сукупність і просторовий розподіл певних факторів, їхню кількість, взаємозвязки та комплексний вплив на цінність (не слід плутати з вартістю) території, дефіцитність або надлишки земель певного функціонального призначення у відповідному адміністративно-територіальному утворенні або в межах відповідного проекту.

Система містобудівної та землевпорядної документації грунтується на певній правовій основі. Свого часу ця основа була створена в колишньому Радянському Союзі виходячи із завдань управління державою з відповідними функціями. Головні завдання документації визначалися із урахуванням світового досвіду, але базувалися на реаліях соціалістичного господарства.

"Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава" (ст.1 Конституції України). Переорієнтація основного закону і загальних засад політики на зміцнення незалежності України, а також на розмежування повноважень державних органів влади і органів місцевого самоврядування створює принципово нові соціально-економічні умови розвитку суспільства. Це значною мірою розширило не тільки можливості, але й відповідальність місцевих органів самоврядування за розвиток відповідних територій.

Oсновні питання самоврядування розв’язуються на рівні територіальних громад міст, сіл і селищ. Вони є власниками землі, рухомого й нерухомого майна, природних ресурсів. Саме містобудівна і землевпорядна документація створює передумови для найраціональнішого використання цієї власності на користь громади та держави.

Особливості, притаманні видам документації, які наведені в цій главі, та їхній вплив на здійснення грошової оцінки і результати такої оцінки описані у дуже скороченому вигляді. Головна мета глави полягає у тому, щоб ознайомити читача з можливостями, які відкриваються перед ним при вивченні різних видів містобудівної та землевпорядної документації й використання її як джерела інформації для здійснення оцінки земельних ділянок.

Аналіз відповідних глав цієї книги допоможе зрозуміти, наскільки важливим є знання можливостей містобудівної та землевпорядної документації й уміння застосувати їх у практичній діяльності при проведенні грошової оцінки.

Загальна перевага містобудівної та землевпорядної документації як сукупного джерела інформації − це наявність прогнозу щодо використання територій і земельних ділянок. Сама по собі інформація щодо стратегічного чи хоча б тактичного погляду в майбутнє значною мірою впливає на вартість земельних ділянок і дає змогу ефективніше здійснювати їхню грошову оцінку. Проте є й суттєві відмінності між цими класами документації. Одна з них полягає у різному погляді на обєкт вивчення.

Територія − частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами і ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами.

Доцільно звернути увагу на подібність за основними ознаками визначення території, яке наведено у Законі України «Про планування і забудову територій» та земельної ділянки, що наведено у Земельному кодексі України.

Земельна ділянка − це частина земної поверхні із установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Наведені визначення чітко вказують на принципові відмінності території та земельної ділянки як філософських категорій. Територія характеризується поєднанням просторової складової й комплексності сприйняття. Основне у сприйнятті території – це функціональне навантаження будь-якого явища. Натомість визначення земельної ділянки зосереджує увагу на ключовому аспекті цієї категорії − наявності обов’язкового визначення прав і всієї сукупності понять, що випливають із неї (наявність суб’єкта права, переліку можливих прав, наслідків виникнення та передачі прав тощо). Перевагу в правильному застосуванні в оціночній діяльності цих відмінностей слід віддавати фахівцям, інакше у практиці виникатиме плутанина, що призведе до значних помилок.

Сфера використання документації регулюється законодавством. Доцільно послідовно розглянути особливості законів, які зумовлюють або регулюють використання документації, а також інших законодавчих актів, що прийняті з метою їхнього розвитку. Необхідно нагадати, що наведений перелік не є вичерпним і його потрібно розглядати лише як орієнтовний. Із внесенням змін у законодавчу базу перелік може зазнавати суттєвих змін.