Значення коефіцієнту для міст України, які утворюють приміські зони

№ пп	Місто	Значен­ня коефіцієнта	№пп	Місто	Значення коефіцієнт­та
1	Київ	1,8	24	Кіровоград	1,2
2	Харків	1,5	25	Хмельницький	1,2
3	Дніпропет­ровськ	1,5	26	Чернівці	1,1
4	Донецьк	1,5	27	Івано-Франківськ	1,1
5	Одеса	1,5	28	Рівне	1,1
6	Львів	1,3	29	Луцьк	1,1
7	Запоріжжя	1,3	30	Біла Церква	1,1
9	Миколаїв	1,3	31	Євпаторія	1,1
10	Маріуполь	1,2	32	Керч	1,1
11	Севастополь^1	1,2	33	Бердянськ	1,1
12	Сімферополь	1,2	34	Мелітополь	1,1
13	Вінниця	1,2	35	Нікополь	1,1
14	Луганськ	1,2	36	Павлоград	1,1
16	Дніпродзер­жинськ^1	1,2	37	Краматорськ^1	1,1
17	Горлівка	1,2	38	Слов”янськ^1	1,1
18	Полтава	1,2	39	Лисичанськ	1,1
19	Чернігів	1,2	40	Сєверодонецьк	1,1
20	Суми	1,2	41	Алчевськ	1,1
21	Херсон	1,2	42	Ужгород	1,1
22	Черкаси	1,2	43	Тернопіль	1,1
23	Житомир	1,2	44	Кременчук	1,1

Примітка:¹ Для самих міст Макіївка та Дніпродзержинськ застосовується коефіцієнт 1,5. Міста Слов'янськ та Краматорськ, Лисичанськ та Сєверодонецьк утворюють спільні приміську зону. Для населених пунктів, що входять до складу приміської зони Севастополя, підвищуючий коефіцієнт 1,2 не застосовується, оскільки вся територія міськради розглядається як єдине місто.

Підставою для віднесення населеного пункту до приміської зони великих міст є відповідні містобудівні проекти (генеральний план з проектом приміської та зеленої зон, або схема планування території населеного пункту), розроблені по всіх містах із чисельністю населення 100 тис. чол. і більше. Для самих міст-центрів коефіцієнт на приміську зону не застосовується, за виключенням тих випадків, коли цей центр потрапляє у межі приміської зони більшого за людністю міста (Дніпродзержинськ, Макіївка).

Коефіцієнт, який застосовується для населених пунктів, що мають статус курортів, застосовується згідно табл.1.4 Порядку. Підставою для віднесення населеного пункту до курортного і застосування відповідного коефіцієнту є постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997р. №1391 «Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних».

Найбільше значення коефіцієнту (3,0) застосовується для курортних населених пунктів, які розташовані на Південному узбережжі Криму (Ялта, Алушта, Алупка, а також селищ і сіл, підпорядкованих Ялтинській та Алуштинській міським радам). Для курортних населених пунктів, які розташовані на Південно-східному узбережжі Криму (Феодосія, Судак, Курортне, Планерське, Морське) застосовується коефіцієнт 2,5, а для курортів Західного узбережжя Криму (Євпаторія, Саки, Миколаївка, а також 8 селищ та сіл, підпорядкованих Євпаторійській та Сакській міським радам) – коефіцієнт – 2,2. Коефіцієнт 2 слід застосовувати для курортів Чорноморського узбережжя Миколаївської, Одеської та Херсонської області. Виключенням є м. Одеса, оскільки підвищуючий коефіцієнт застосовується лише для території курортів Аркадія, Лузановка, Великий Фонтан та Куяльник, які розташовані в межах Одеси. Для гірських та передгірних районів Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей (Яремча, Ворохта, Немирів, Моршин, Трускавець тощо) значення коефіцієнту становить 2,3, а для інших курортних населених пунктів – 1,5.

Нарешті, останній із коефіцієнтів, які застосовуються при визначенні сукупного регіонального коефіцієнту Км1, є коефіцієнт, який враховує місце розташування населеного пункту в зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Значення цього коефіцієнту коливається від 0,8 (зона гарантованого добровільного відселення) до 0,9 (зона посиленого радіоекологічного контролю). Віднесення населеного пункту до тієї, чи іншої зони здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1994р. №600.

В зведеному вигляді всі складові регіонального коефіцієнту та його сукупне значення у розрізі окремих населених пунктів України наводяться у роботі «Обгрунтування регіональних коефіціeнтів, які характеризують місцеположення населених пунктів України у системі розселення та виробництва», яка виконана інститутом «Діпромісто» у 1997р. на замовлення Держкомзему.

Для прикладу здіснемо розрахунок сукупного регіонального коефіцієнту Км1 для кількох населених пунктів України.

Приклад 1. Місто Феодосія Автономної Республіки Крим. Км1=3,5 (1,4 для міста республіканського підпорядкування з населенням 72,4 тис. чоловік  2,5 для міста-курорта на Південно-Східному узбережжі Криму).

Приклад 2. Місто Коростень Житомирської області Км1=1,12 (1,4 для міста обласного підпорядкування з населенням 66,3 тис. чоловік  0,8 для міста, що потрапляє в зону гарантованого добровільного відселення).

Таким чином, отримавши всі необхідні показники, ми можемо виконати розрахунок середньої вартості м² населеного пункту.