11.2. Поняття, завдання та мета адміністративного судочинства

В юридичній літературі адміністративне судочинство ото­тожнюють з адміністративною юстицією¹. Однак в юридичних словниках та енциклопедіях адміністративна юстиція визна­чається як система спеціальних органів із контролю за дотри­манням законності в сфері державного управління² як особли­вий порядок вирішення адміністративно-правових спорів суда­ми та іншими уповноваженими на те державними органами³. У

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 218.

2 Юридический знциклопедический словарь / Гл. ред. А. Я. Сухарев; І'сдкол.: М. М. Богуславский и др. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. знциклопе- дия, 1987. — С. 17.

³ Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — Т. 1: А—Г. — С. 47.

245

Глава 11

наукових працях адміністративна юстиція розглядалася як су­довий контроль за функціонуванням адміністрації¹. У сучасних умовах І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда, Ю. С. Педько адміністра­тивну юстицію розглядають як форму судового захисту прав і свобод громадян², а адміністративне судочинство — як проце­суальну складову адміністративної юстиції³.

Отже, із визначень в юридичних словниках та енциклопе­діях, а також у науковій літературі можна припустити, що по­няття адміністративної юстиції ширше, ніж поняття адміністра­тивного судочинства, що адміністративна юстиція — це розгляд і вирішення публічно-правових спорів не тільки адміністратив­ними судами і в порядку адміністративного судочинства, а й іншими спеціально створеними державними органами. З точки зору справедливості, захисту інтересів держави, суспільства, гро­мадян, суспільного ладу розгляд справ про адміністративні пра­вопорушення, скарг громадян теж є юстицією. Якщо термін «юстиція» означає всю сукупність судових закладів, їх діяльність щодо здійснення правосуддя⁴, то має бути кримінальна юстиція, цивільна юстиція, господарська юстиція — терміни, які в літе­ратурі не вживаються. Однак ці міркування знаходяться скоріше у площині дискусійній, ніж практичній і суттєвого значення для характеристики адміністративного судочинства не мають.

Водночас головною особливістю адміністративної юстиції є те, що вона здійснюється у вищій формі адміністративно-юрис-

¹ Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, пер­ спективи. — М.: НОРМА, 2001. — С. 11; Старилов Ю. Н. От администра- тивной юстиции к административному судопроизводству. — Воронеж: Изд-во Воронеж, гос. ун-та, 2003. — С. 15—16; Педько Ю. С. Адміністра­ тивна юстиція як форма судового захисту прав громадян у державному управлінні // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Факт, 2003. — С. 223—229.

² Адміністративна юстиція: Європейський досвід і пропозиції для Ук­ раїни / Авт.-упоряд.: І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. — К.: Факт, 2003. — С. 10—11; Педько Ю. С. Адміністративна юстиція як форма судового захисту прав громадян у державному управлінні // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - С. 230.

³ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ- рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 11.

⁴ Юридический знциклопедический словарь / Гл. ред. А. Я. Сухарев; Редкол.: М. М. Богуславский и др. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. знциклопе- дия, 1987. - С. 527.

246

ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ

дикційної діяльності — у вигляді адміністративного судочин­ства, характерними ознаками якого є:

1. обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати пра­ вомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (ч. 2 ст. 71 КАСУ);

2. відносно невисокий розмір судового збору за звернення до суду та можливість зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх сплати (ст. 88 КАСУ);

3. звільнення особи від сплати судових витрат на користь суб'єкта владних повноважень у справах за позовом суб'єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 94 КАСУ);

4. ініціативність суду в з'ясуванні обставин у справі (ч. 5 ст. 71 КАСУ);

5. наявність особливих критеріїв для оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (ст. 74, ч. 4 ст. 128 КАСУ);

6. спеціальні заходи забезпечення адміністративного позо­ ву (ст. 117 КАСУ);

7. особливі повноваження адміністративного суду при вирі­ шенні справи (ст. 162 КАСУ);

8) особливі умови провадження в окремих категоріях ад­ міністративних справ (гл. 6 КАСУ).

Не вдаючись у подробиці адміністративних позовів С. Піс-куна (2005 р.) та Є. Жовтяка (2006 р.), нагадаємо лише, що глава держави обстоює свою позицію теж через суд, що вже є показовим і свідчить про демократичність розгляду справи. Цей факт став можливим лише завдяки запровадженню ад­міністративного судочинства, завдання і предмет якого обумо­влюють цивілізований шлях вирішення спорів.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАСУ).

Аналіз цієї норми дозволяє вважати, що на адміністративне судочинство покладено:

1) визнання відповідно до законодавства прав, свобод та іііконних інтересів фізичних чи юридичних осіб;

2) встановлення відповідно до законодавства кола обов'язків пі їх меж учасників (сторін) адміністративного процесу;

247