Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Адмін процес Демський Е.Ф..doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
3.58 Mб
Скачать

4.4. Особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб

Для захисту своїх прав і законних інтересів у правопору­шеннях у сфері управління та провадженнях з адміністративно­го судочинства суб'єкт звернення, заінтересована особа, сторо­ни (позивач, відповідач), а також третя особа можуть брати участь особисто або через свого представника.

В адміністративно-деліктних провадженнях інтереси особи, яка притягається до відповідальності, і потерпілого, можуть представляти захисники, а щодо неповнолітніх і осіб, які не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністра­тивні правопорушення, мають право представляти їх законні представники.

З прийняттям Кодексу адміністративного судочинства Ук­раїни в адміністративний процес (адміністративне процесуаль­не право) введено правовий інститут, нормами якого опосеред-

93

Глава 4

ковуються відносини, що виникають у зв'язку з процесуальною діяльністю однієї особи від імені та інтересах іншої особи. В процесуальній літературі ведеться дискусія щодо визначення правовідношень у представництві. Тобто ці правовідношення матеріальні чи процесуальні1. Адже Цивільний кодекс України визначає представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити пра-вочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України). І далі, правочин, вчинений представни­ком, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК).

Проте С. І. Чорнооченко, розглядаючи процесуальне пред­ставництво через призму відмінностей, що представництво в силу цивільного права може бути в будь-яких угодах, а в силу процесуального — тільки в суді, що метою загальноцивільно-го представництва є надання допомоги довірителю, а проце­суального — і суду, стверджує що представництво в суді є са­мостійним процесуальним інститутом, а не різновидом за-гальноцивільного, як часто вважають в судовій практиці та літературі2.

Іншої думки, з якою, мабуть, варто погодитися, дотри­мується Є. О. Харитонов. Він розглядає процесуальне пред­ставництво як систему правових відносин двох видів: внутріш­ні і зовнішні.

Внутрішні відносини представництва, що складаються між особою, яку представляють, і представником, спрямовані на упорядкування правових зв'язків між особою, яку представля­ють, і судом, тобто мають організаційний характер; виникають і реалізуються не в інтересах того, хто вчиняє дії (представни­ка), а з метою здійснення і захисту прав та інтересів особи, яку представляють.

Зовнішні відносини складаються: а) між представником і судом, які мають інформаційний характер; б) між особою, яку представляють, і судом. Встановлення їх є результатом дій представника.

У цьому зв'язку, зазначає Є. О. Харитонов, внутрішні і зов­нішні правовідносини представника мають різний галузевий

1 Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К. Центр навч. літератури, 2004. — С. 72.

2 Там само. — С. 72—73.

94

СУБ'ЄКТИ І УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

характер. Внутрішні правовідносини представництва мають ма­теріально-правовий характер, оскільки ґрунтуються на договорі доручення, факті родинних зв'язків; законі. Зовнішні правовід­носини представництва регулюються нормами адміністратив­ного процесуального права і є за своїм характером адміністра­тивно-процесуальними1. Такі методологічні підходи можуть бути застосовано і в цивільному процесі.

Представником може бути фізична особа, яка має ад­міністративну процесуальну дієздатність відповідно до ст. 48 КАС України, а також органи та інші особи, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спе­ціаліст, перекладач та свідок. Не можуть також бути представни­ками судді, прокурори, слідчі, крім випадків, коли вони: а) діють як представники відповідних органів (суди, прокуратури, ОВС, СБУ), що є стороною або третьою особою у справі; б) діють як законні представники сторони чи третьої особи.

Підстави виникнення правовідносин представництва є до­говір або закон (ч. З ст. 56 КАС України). Таким чином, існує два види представництва: а) представництво за договором; б) представництво за законом.

Представництво за договором ґрунтується на волевиявленні представника і того, хто бажає мати представника. Це доб­ровільне представництво. При добровільному представництві до представника і того, хто бажає мати представника, висува­ються певні вимоги: а) представництво має ґрунтуватися виключно на волі представника і того, хто бажає мати пред­ставника; б) представник і особа, яку представляють, мають бути дієздатними. Це пов'язане з тим, що представник стає ще одним учасником внутрішніх правовідносин представника, а особа, яку представляють, повинна свідомо обрати представни­ка. Підставою виникнення добровільного представництва є до­говір, і це характеризує даний вид представництва як приват­ноправовий2. Представником за договором, зазвичай, виступає адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має

1 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. - С. 144-145.

2 Там само. — С. 146.

95