Глава 2

НОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Верховного Суду України щодо застосування норм матеріаль­ного і процесуального права. Отже, обов'язковість наданої ви­щою судовою інстанцією практики застосування норм права породжує нові відносини, в яких убачається застосування судо­вої практики як джерела права України.

В юридичній літературі більшість авторів¹ до джерел права відносять рішення Конституційного Суду України щодо тлума­чення норм Конституції України, визнання конституційними чи неконституційними норм законодавчих актів та порядку за­стосування норм інших законів України, з чим слід погодитися. Результатами такого тлумачення є виникнення, розвиток або припинення відповідних правовідносин як це мало місце у справі про безоплатне користування шкільними підручниками², чи роз'яснення порядку і умов застосування правової норми. Наприклад, розглядаючи справу про адміністративну відпові­дальність юридичних осіб, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні особи, у ч. З ст. 2 цього Кодексу під словосполучен­ням «законодавством, ще не включеним до Кодексу» слід ро­зуміти закони, що встановлюють відповідальність фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень, які ще не вклю­чені в установленому порядку до зазначеного Кодексу³. Так

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с; Чориооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посіб­ ник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — 308 с. та ін.

² Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах», «Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів Ук­ раїни від 31 серпня 1996 р. № 1031 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1128 (справа про безоплатне ко­ ристування шкільними підручниками) від 21 листопада 2002 року № 18- рп/2002 // Вісник Конституційного Суду України. — 2002. — № 6. — С. 8.

³ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частин першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої стат­ ті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від ЗО травня 2001 р. № 7-рп/2001 // Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — № 3. — С. 17.

60

Конституційний Суд України окреслив коло суб'єктів ад­міністративної відповідальності, і саме до кого може бути засто­сована норма ст. 38 КУпАП.

Раніше ми зазначали, що основним джерелом права, тобто конкретною формою зовнішнього вираження правил поведін­ки, є нормативний акт. Нормативні акти, в свою чергу, склада­ють певну сукупність, яку можна визначити як систему ад­міністративного процесуального законодавства.

З огляду на різноманітність джерел (нормативних актів) ад­міністративного процесуального права, з урахуванням ієрархіч-ності підлеглості їх доцільно класифікувати таким чином.

1. Конституція України — як основний закон, що встанов­ лює загальні правові принципи, права, свободи і особисту не­ доторканність людини, гарантії їх забезпечення та здійснення правосуддя в державі. Конституція України є основним джере­ лом прав, має найвищу юридичну силу. Вона виступає як юри­ дична база поточного законодавства.

2. Міжнародні договори (угоди), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України відповідно до ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні догово­ ри України», є частиною національного законодавства і засто­ совуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

3. Кодекси України:

• Кодекс України про адміністративні правопорушення. Розділ III цього Кодексу встановлює перелік органів, які упов­ новажені розглядати справи про адміністративні правопору­ шення, порядок їх утворення, права, обов'язки та компетенція цих органів, а також підвідомчість справ. У розділі IV регла­ ментуються умови і порядок провадження в справах про адмі­ ністративні правопорушення, розгляд адміністративних справ, винесення постанов про накладення адміністративних стяг­ нень, їх оскарження і опротестування. Розділ V встановлює по­ рядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень;

• Кодекс адміністративного судочинства України, завдан­ ням якого є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських

61