Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Адмін процес Демський Е.Ф..doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
3.58 Mб
Скачать

Глава 16

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

відповідно до законодавства України про адміністративні пра­вопорушення (ст. 357 МКУ).

Аналогічним шляхом вирішується питання щодо прова­дження про адміністративні правопорушення в інших законах, що передбачають адміністративну відповідальність. У Законі «Про боротьбу з корупцією» ст. 12 передбачено, що порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діян­ня або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стяг­нень визначаються Кодексом України про адміністративні пра­вопорушення, за винятком положень, встановлених цим Зако­ном. Ці виняткові положення зводяться до наступного: 1) про­токол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається від­повідними підрозділами органів, що ведуть боротьбу з коруп-, цією: Міністерства внутрішніх справ; податкової міліції, Служ­би безпеки України; 2) протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом із матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складання надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол; 3) ад­міністративне стягнення за корупційні діяння або інші право­порушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення, а справи розглядаються відповідними судами у п'ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду.

У законах України «Про державне регулювання ринку цін­них паперів в Україні» (ст. 13), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 47), «Про прива­тизацію державного майна» (ст. 29) встановлюється, що про­вадження у справах про адміністративні правопорушення здій­снюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інших законів, які б передбачали адміністративну відпові­дальність, установлювали склади адміністративних правопору­шень та порядок провадження у них автором не виявлено, будь там що пишуть в юридичній літературі, особливо щодо ад­міністративної відповідальності юридичних осіб, яку автор ка­тегорично не визнає і не підтримує інших авторів, які стверджу­ють про наявність у законодавстві адміністративної відповідаль­ності юридичної особи, з приводу чого мав нагоду вести

414

дискусію1. Удосконалюючи адміністративно-деліктне законо­давство, не можна забувати висловлювання А. П. Шергіна, що «адміністративно-деліктне законодавство завжди формувалось під потужним пресом міністерств і відомств, котрі обґрунтову­вали не тільки доцільність установлення тих чи інших заборон, а й пробивали юрисдикційні повноваження для своїх урядов­ців»2. «Колектив як організація, орган управління не можуть скоїти адміністративне правопорушення. Скоєння адміністра­тивних правопорушень здійснюється виключно фізичними осо­бами юридичної особи», — слушно зазначає А. А. Крамник3.

Отже, щодо зазначених законів Кодекс України про ад­міністративні правопорушення є базовим законодавчим актом, у якому містяться адміністративно-процесуальні норми (статті 213—330), що регламентують провадження у сфері адміністра­тивно-деліктних відносин.

Звідси випливає: по-перше, що будь-які адміністративно-процесуальні норми, встановлені іншими законами України, крім КУпАП, навіть специфічні правила розгляду окремих ка­тегорій справ, не можуть вносити зміни до загального порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Вони можуть лише визначати окремі особливості провадження у тій чи іншій сфері адміністративно-деліктних правовідносин; по-друге, процесуальні норми підзаконних актів (інструкцій, положень, правил, методик), що приймаються в основному центральними органами виконавчої влади, органами влади, повноваження яких поширюється на всю територію України, а також органами місцевого самоврядування (районними, об­ласними радами), не визначають умови та порядок проваджен­ня у сфері адміністративно-деліктних правовідносин. На відмі­ну від матеріальних норм, вони ніколи не уточнюють і не кон­кретизують норми КУпАП чи інших законів, що регулюють провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такі процесуальні норми підзаконних нормативних актів не

1 Демський Е. Співвідношення адміністративної і господарської від­повідальності // Юридична Україна. — 2005. — № 9. — С. 24—29; Демський Е. Ф., Ковальський В. С, Демський С. Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства. — 2002. — № 4. — С. 168—176.

1 Шергин А. П. Проблеми административно-деликтного права // Госу-ц.чрство и право. — 1994. — № 8—9. — С. 63

3 Крамник А. Н. Юридические лица как субьектьі административной ответственности // Юстиция Беларуси. — 2005. — № 4 (41). — С. 51.

415