Глава 16

(ст. 42 КУпАП), порушення законодавства в галузі використан­ня і охорони земель (статті 52—56 КУпАП), порушення правил у галузі охорони екології та природних ресурсів (статті 47—50, 52—55, 57—74, 76—77^і КУпАП) та значну кількість інших право­порушень, які розглядаються і вирішуються органами, що здій­снюють контроль і нагляд у відповідній сфері правовідносин.

Розмежовуючи компетенцію між органами адміністратив­ної юрисдикції, законодавець особливу увагу приділяє розме­жуванню повноважень посадових осіб. По-перше, він чітко і повно визначає коло посадових осіб, які можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати ад­міністративні стягнення. По-друге, в деяких випадках він вста­новлює межі повноважень посадових осіб щодо розміру накла­дення адміністративного стягнення у вигляді штрафу залежно від статусу посадової особи, займаної посади на ієрархічному щаблі штатно-посадового розпису, за якими що вища посада, то більший розмір штрафу має застосувати посадова особа. Такі норми містяться у статтях 223, 229, 230^і, 231, 238, 238², 238³, 238⁴, 239, 244», 244¹⁴, 244¹⁵ КУпАП. Наприклад, за порушення правил надання послуг на автомобільному транспорті директор Державного департаменту автомобільного транспорту має пра­во застосувати штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян; заступники начальників авто­транспортних управлінь Міністерства транспорту України в Автономній Республіці Крим та областях — до двадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян, а контролери авто­транспортних управлінь Міністерства транспорту України, в Автономній Республіці Крим та областях — до трьох неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 228 КУпАП).

В окремих випадках законодавець, обмежуючи повнова­ження посадових осіб, встановлює максимальний розмір штра­фу, який можуть застосувати ті чи інші посадові особи, перед­бачені законом. Наприклад, розмір штрафу, що накладається начальниками пасажирських поїздів, дорожними майстрами, начальниками відділень (караулів) команд, пожежних поїздів воєнізованої охорони залізниць, метрополітенів, не може пере­вищувати чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян (ст. 244 КУпАП). Аналогічна норма щодо обмеження повноважень посадових осіб щодо розміру накладення адмі­ністративного стягнення у вигляді штрафу міститься у ст. 228 КУпАП.

440

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

У разі відсутності обмежень компетенції посадових осіб, посадові особи застосовують адміністративні стягнення у ви­гляді штрафу в розмірі, визначеному в санкції адміністративно-правової норми, якою встановлено склад правопорушення та адміністративну відповідальність.

Таким чином, підвідомчість — це розмежування компетен­ції в системі відносин між різними органами адміністративно-деліктної юрисдикції щодо розгляду і вирішення справ про ад­міністративні правопорушення на підставі і у межах закону та притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідаль­ності.

Залежно від ознак правопорушення (об'єкта, характеру вчиненого правопорушення, місця його вчинення тощо) мож­на визначити такі види підвідомчості:

1. предметна підвідомчість, яка визначається за об'єктивни­ ми ознаками (об'єкт, об'єктивна сторона) вчиненого правопо­ рушення з урахуванням галузевої сфери публічних правовідно­ син. За цими ознаками розмежовуються повноваження кожної ланки системи органів і кожного органу зокрема щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення;

2. територіальна підвідомчість, яка визначається місцем вчи­ нення правопорушення або місцем постійного проживання чи перебування правопорушника. За загальним правилом, абсо­ лютна більшість правопорушень розглядається уповноважени­ ми органами за місцем вчинення правопорушення;

3. виключна підвідомчість, яка визначається тим, що роз­ гляд певних справ про адміністративні правопорушення нале­ жить виключно до одного органу адміністративно-деліктної юрисдикції. Наприклад, справи про порушення законодавства про працю (статті 41—41³); дрібне викрадення чужого майна (ст. 51); виробництво, заготівля, реалізація сільськогоспо­ дарської продукції, що містить хімічні препарати понад гра­ нично допустимі рівні концентрації (ст. 42^і); заготівля, пере­ робка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 42²); виробництво, зберігання, транс­ портування або реалізація продуктів харчування чи продоволь­ чої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біоло­ гічними агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42³) та інші підвідомчі тільки суду;

4. альтернативна підвідомчість, яка визначається тим, що розгляд певних справ віднесено до компетенції кількох органів

441