Глава 5

СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ

дуже широко використовується в законах та інших норматив­них актах України¹. Це дає можливість конструювати різні види юрисдикцій: кримінально-правову; цивільно-правову; госпо­дарсько-правову. З 1996 р. з'явився такий вид юрисдикції, як конституційна юрисдикція в Україні, особливості якої поляга­ють у здійсненні діяльності у формі конституційного судочинс­тва і гарантуванні верховенства Конституції України². Тобто компетентність Конституційного Суду України у вирішенні питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також виключне право тлумачення Конституції України та законів України, визначає поняття, зміст і межі конституційної юрисдикції. Рішення Конституцій­ного Суду України є загальнообов'язковими, остаточними і ос­карженню не підлягають.

Використовуючи підхід до розгляду юрисдикції як компе­тентність органів публічної влади, В. К. Колпаков підкреслює, що адміністративна юрисдикція на відміну від цивільно-право­вої, кримінально-правової, дисциплінарної (можна доповнити також — від конституційної. — Е. Д.), поділяється на три види:

• адміністративно-регулятивна юрисдикція — встановлена законодавчими актами компетентність органа посадової осо- би)розглядати і вирішувати адміністративні справи, що виника­ ють у сфері публічного управління позитивного характеру;

• адміністративно-судочинна юрисдикція — встановлена законодавством компетентність адміністративних судів щодо вирішення відповідних спорів;

• адміністративно-деліктна юрисдикція — встановлена за­ конодавством компетентність органів (посадових осіб), судів щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопо­ рушення і накладення адміністративних стягнень³.

З прийняттям Господарського кодексу України можна вес­ти мову про наявність господарсько-правової юрисдикції, яка в певній мірі перетинається з адміністративною юрисдикцією, особливо в частині застосування адміністративно-госпо­дарських санкцій та відповідальності суб'єктів господарювання

¹ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­ нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 380—381.

² Тєсленко М. В. Конституційна юрисдикція в Україні: Навч. посібник. - К., 2003.-С. 115.

³ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­ нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 383.

138

за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (статті 238—250; 251—257 Господарського кодексу України). Співвідношення цих видів юрисдикції, їх межі та зміст потре­бують окремих досліджень та визначення.

Адміністративна юрисдикція характеризується певними ри­сами.

1. Здатністю органів публічної влади, їх посадових осіб від­ повідно до чинного законодавства здійснювати свої функції у сфері публічного управління, вирішувати правові спори, засто­ совувати заходи примусу, відновлювати порушене право та розглядати індивідуальні адміністративні справи і приймати рі­ шення у них.

2. Наявністю правового спору, спору про право, порушення встановлених правових норм, індивідуальних адміністративних справ, оспорюваних інтересів у адміністративному порядку без звернення до суду.

3. Належним, повним та всебічним процесуальним врегу­ люванням діяльності органів публічної влади, сторін та інших учасників процесу, створенням умов для змагальності у вирі­ шенні справи та встановлення особливих процесуальних форм, обов'язкових для юрисдикції. Наприклад, обов'язкове складан­ ня протоколу, акта, іншого процесуального документа чи звер­ нення до суду з позовом в установленому законодавством по­ рядку.

4. Обов'язковістю прийняття рішення чи іншого юридич­ ного акта про застосування норм права до конкретного випад­ ку, що означає вирішення спору про право, правового спору чи індивідуальної адміністративної справи по суті. Наприклад, ви­ дача свідоцтва про реєстрацію, винесення постанови про на­ кладення адміністративного стягнення, винесення рішення про іастосування заходів примусу та ін.

Таким чином адміністративна юрисдикція — це встановлена чинним законодавством компетентність (сукупність повнова­жень) органів публічної адміністрації (посадових осіб) здійснюва­ти свої функції у сфері публічного управління і розглядати будь-які адміністративні справи у відповідній, визначеній адміністратив­ними актами, адміністративно-процесуальній формі, виносити у них рішення із застосуванням, у необхідних випадках, заходів ад­міністративного примусу.

Розвиток адміністративних процесуальних відносин, ство­рення адміністративних судів, поглиблення ринкових відносин

139

і_