Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Адмін процес Демський Е.Ф..doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
3.58 Mб
Скачать

Глава 16

(перегляду) постанови у справі про адміністративне правопору­шення.

2. З кримінальним судочинством — згідно з правилами, вста­новленими Кримінально-процесуальним кодексом України, якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або пере­вірки, поряд з обставинами, що виключають провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки ад­міністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні ма­теріали до органу (посадової особи), уповноваженого розгляда­ти справу про таке адміністративне правопорушення (ст. 6 КПК). Аналогічно вирішується питання, якщо в результаті пе­ревірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали пе­ревірки містять дані про наявність у діянні особи адміністра­тивного проступку (ст. 99 КПК). У разі закриття кримінальної справи, але якщо розслідуванням встановлена необхідність притягнення відповідної особи до адміністративної відповідаль­ності, слідчий надсилає матеріали справи до суду для застосу­вання заходів адміністративного стягнення (ст. 214 КПК).

У всіх зазначених випадках надходження таких матеріалів до органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, адміністративне стяг­нення може бути ними накладене не пізніш як через місяць із дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття (ч. 2 ст. 38 КУпАП).

3. З цивільним судочинством — у разі вирішенні питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністратив­ним правопорушенням (ст. 40 КУпАП), а також у випадках, коли постанова суду в справі про адміністративне правопору­шення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивіль­но-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено поста­нову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Не доказуються також обставини, встановлені су­довим рішенням в адміністративній справі, що набрало закон­ної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини (ст. 61 ЦПК). Щоправда, законодавець віддає перевагу лише судовим рішенням. Проте, як вбачається, не можуть пройти поза ува­гою суду, при вирішенні відшкодування майнової шкоди, й рі­шення (постанови) інших органів (посадових осіб) про притяг-

418

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

н ення до адміністративної відповідальності. Це теж певним чином може бути визнано доказом, вже встановленим компе­тентним органом, хоча й потребує відповідної перевірки.

Отже, провадження в справах про адміністративні правопо­рушення мають чітку нормативно-правову регламентацію на законодавчому рівні та як правовий процесуальний інститут тісно пов'язані з іншими процесуальними галузями права, а також правовими інститутами адміністративного процесуаль­ного права.

16.2. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення

Важливе значення для правильного й об'єктивного вирі­шення справи мають встановлені законами заходи забезпечен­ня провадження в справах про адміністративні провадження.

Заходи забезпечення провадження — це сукупність ад­міністративно-примусових дій уповноважених законам осіб, психічного або фізичного впливу з метою припинення право­порушень, встановлення особи, забезпечення своєчасного роз­гляду справи та притягнення правопорушника до адміністра­тивної відповідальності.

Заходи забезпечення провадження застосовуються у вста­новлених законом випадках представниками влади, посадови­ми або службовими особами органів внутрішніх справ, посадо­вими особами інших органів адміністративної юрисдикції, чле­нами громадських формувань, а також в окремих випадках — й громадянами.

Під психічним впливом розуміється усна вимога припини­ти правопорушення, попередження про застосування фізичної сили до правопорушника, вимога надати документи для пере­вірки тощо.

Під фізичним впливом розуміється примусове доставлення або затримання особи і утримання у спеціально відведених для цього приміщеннях. Як фізичний примус можуть бути застосо­вані захват руки або частин одягу, зв'язування, а в окремих випадках, наприклад, при масових заворушеннях у громадсь­ких місцях, на стадіонах — й застосування спеціальних засобів: наручників, гумових кийків, сльозоточивих речовин, світлозву­кових пристроїв відволікаючої дії тощо, порядок застосування

419