Глава 13

ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої суб'єктам владних повноважень незаконним рішен­ ням, дією або бездіяльністю;

5. виконання зупиненої чи невиконаної дії;

6. встановлення наявності чи відсутності компетенції (пов­ новажень) суб'єкта владних повноважень.

Перелік вимог позивача залишається відкритим відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України. Позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Наприклад, вимога до суду про включення особи до списку виборців.

Однак питання щодо змісту як третього елементу позову в юридичній літературі спірне. В літературі з цивільного процесу зміст позову переважною більшістю авторів розглядається як окремий (третій) елемент позову, у якому виражається волеви­явлення позивача'. У літературі з адміністративного процесу визначення елементів позову також неоднозначне. В посібнику «Основи адміністративного судочинства в Україні» елементами адміністративного позову визнаються: підстава, предмет і зміст позову². Автори науково-практичного коментаря Кодексу ад­міністративного судочинства України вказують, що зміст позо­ву складають два елементи — підстава та предмет позову, та що зміст адміністративного позову визнається елементом позову разом із підставою та предметом позову³. Дослідники в галузі цивільного процесу теж вказують на два елементи позову: під­ставу і предмет позову⁴. Як на наш погляд, то вбачається, що підстава і предмет позову саме і складають його зміст і ніякого третього елементу позову не повинно бути. Втім, на жаль, ав­тор з цього питання не визначився і дискутувати не готовий.

Протягом усього часу розгляду справи позивач може зміни­ти підставу або предмет адміністративного позову (ст. 51 КАСУ)

¹ Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 124—126.

² Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ- рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 82.

³ Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. - С. 27, 250.

⁴ Бичкова С. С, Бобрик В. І., Ізарова І. О. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Атіка, 2007. — С. 180—181.

300

и межах спірних правовідносин та зазначеного матеріально-ііравового спору, а саме:

1. змінити фактичні чи юридичні підстави, якими обґрун­ товуються позовні вимоги;

2. змінити предмет адміністративного позову, замінити одні позовні вимоги іншими;

3. змінити розмір позовних вимог, збільшити або зменши­ ти позовні вимоги.

Крім зазначеного під час усього часу розгляду справи пози-мач може частково або повністю відмовитися від адміністратив­ного позову. Якщо позивач частково відмовляється від позов­них вимог, то суд постановляє ухвалу, якою закриває провад­ження у справі щодо частини позовних вимог (ч. 2 ст. 112 КАСУ), а щодо решти вимог — продовжує розгляд. У разі від­мови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі (ч. 2 ст. 112 КАСУ).

Яскравим прикладом закриття справи провадженням у разі підмови позивача є ухвала Вищого адміністративного суду Ук­раїни від 16 червня 2006 р. як суду касаційної інстанції на ка­саційну скаргу Київської міської ради на рішення Шевчен­ківського районного суду м. Києва від ЗО серпня 2005 р. та на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2005 р. у справі іа заявою заступника Генерального прокурора України — про­курора м. Києва про визнання незаконними пунктів 8.2—8.13 додатку № 2 до рішення Київської міської ради «Про встанов­лення Правил благоустрою території, паркування транспорт­них засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у місті Києві» від 26 вересня 2002 р. № 47/207 щодо застосування примусового переміщення транспортних засобів, водії яких по^л рушили правила зупинки і стоянки.

На обґрунтування заявлених вимог прокурор м. Києва по­силається на те, що затверджені Київською міською радою Пра-шіла паркування транспортних засобів є незаконними в частині шетосування примусового переміщення транспортних засобів.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що порядок зупинки і стоянки транспортних засобів встановлено Правилами дорожнього руху, а відповідальність за їх порушен­ий передбачена Кодексом України про адміністративні право­порушення. Відповідно до Закону України «Про власність» на гой час жодний державний орган не міг втручатись у здійснен­ня власниками їх правомочноетей.

301