Глава 1

Ю ридичний зміст визначення верховенства права має три складові: а) справедливість як природно-правовий фундамент розуміння верховенства права; б) позитивістська діяльність дер­жави, тобто наявність державно-вольового інструментарію, на­самперед закону і суду; в) легітимація як неодмінна ознака правовості соціальних регуляторів, тобто усі соціальні регуля­тори — право, мораль, традиції, звичаї тощо — мають бути легітимовані суспільством. Такі умови дають можливість споді­ватися на впровадження в Україні верховенства права.

2. Принцип презумпції правомірності дій і вимог суб'єкта звернення та заінтересованої особи. Презумпція — це припу­щення високого ступеня ймовірності правомірної поведінки та законних вимог суб'єкта звернення. Цей принцип грунтується на повазі до особистості з урахуванням того, що держава від­повідає перед людиною за свою діяльність. Він слугує запро­вадженню у право ідей гуманності, законності та справедли­вості і набуває значення юридичного принципу. Таким є, на­приклад, закріплений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості у вчиненні злочину, який розгля­дається як гарантія свободи і гідності людини, але належить лише до сфери кримінального права та кримінального процесу. Розбудова правової держави та громадянського суспільства потребує запровадження у право презумпції як гуманістичних ідей на законодавчому рівні у всіх юридичних процесах.

У загальних рисах принцип презумпції правомірності в адмі­ністративному процесі знаходить своє вирішення у ст. 7 КУпАП, ст. 6 КАСУ та інших нормативних актах, які регулюють поря­док та умови звернення громадян до органів владних повнова­жень чи вирішення конкретних адміністративних справ. Отже, зміст презумпції правомірності виражається в тому, що вимоги суб'єкта звернення та заінтересованої особи визнаються право­мірними, поки інше не буде доведено у результаті розгляду та вирішення адміністративної справи.

Юридичний зміст цього принципу складають такі правила: а) ніхто не зобов'язаний доводити правомірність свого звер­нення. Доказування правомірності дій особи є її правом, а не обов'язком; б) усі звернення, оформлені належним чином і по­дані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прий­няттю та розгляду; в) усі сумніви щодо правомірності звернен­ня особи тлумачаться на її користь; г) ніхто не може бути поз­бавлений права на розгляд його справи в адміністративному

28

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

суді, до підсудності якого вона віднесена КАСУ; ґ) ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції; д) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним пра­вопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановле­них законом; є) постанови або рішення у справах не повинні грунтуватися на припущеннях.

3. Принцип верховенства закону в системі адміністративно- процесуальних нормативних актів. Реалізація цього принципу вимагає: по-перше, прийняття законів, що регулюють процесу­ альні відносини -виключно відповідно до вимог норм Консти­ туції України; по-друге, адміністративно-процесуальні відно­ сини, насамперед визначальні їх сторони, мають бути врегу­ льовані виключно на законодавчому рівні; по-третє, визначення мінімально необхідних повноважень органів вико­ навчої влади у сфері процесуальної діяльності на базі підзакон- них нормативних актів та витіснення й обмеження сфери дії відомчих нормативних актів.

Отже, верховенство закону в системі адміністративно-про­цесуальних нормативних актів виявляється в тому, що він прий­нятий з дотриманням усіх необхідних вимог і процедур, має вищу юридичну силу, відповідає Конституції України й не може бути скасований, призупинений чи підмінений жодним підза-конним актом, виданим органом владних повноважень будь-якого рівня. Прийняття адміністративних процесуальних за­конів, які не відповідають Конституції України, неприпустиме, бо це може зумовити необгрунтоване обмеження прав, свобод та інтересів людини і громадянина. У разі прийняття підзакон-них нормативних актів, які не відповідають законам і Консти­туції України, такі акти мають бути приведені у відповідність до законодавчої бази, або скасовані. Саме реалізація цих вимог сприяє дійсному забезпеченню прав і свобод громадян.

Юридичний зміст цього принципу полягає в установленні максимальної врегульованості законом адміністративно-проце­суальних дій та визначення мінімально необхідних повнова­жень органів влади щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ.

4. Принцип забезпечення і охорони інтересів особи і держави. Цей принцип в літературі визначається ще як принцип процесу­ альної владності, що означає здійснення певних дій в інтересах усього суспільства. Тобто норми адміністративного процесуаль-

29