Глава 15

ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

— усі ухвали судів з інших питань, якщо вони постановля­ються поза судовим розглядом. Наприклад постановлення ухвали за судовим дорученням (ст. 115 КАСУ).

Законодавець не встановлює переліку випадків прийняття ухвал в усній формі. Але зміст ч. 6 ст. 160 та ч. 2 ст. 165 КАС України дає підстави вважати, якщо ухвали постановляються під час судового розгляду і законодавцем не встановлена обов'язкова форма ухвали, то вони можуть бути, на розсуд суду, як письмові, так і усні. При постановленні усної ухвали зміст її фіксується секретарем судового засідання у журналі судового засідання та оголошується висновок суду і мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Судові рішення можуть бути класифіковані й за іншими ознаками залежно від того, які підстави покладені в основу класифікації.

Судове рішення є процесуальним актом застосування норм матеріального права до конкретних правовідносин, але влас­тивість як акта правосуддя набуває з набранням законної сили. Властивість судового рішення, що набрало законної сили, ви­являється в правових наслідках, у здатності викликати певні результати, що ґрунтуються на авторитетності суду як єдиного органу державної влади, що має здійснювати правосуддя, та загальнообов'язковості його рішень.

Важливе практичне значення має визначення моменту на­брання законної сили рішенням суду. В цьому зв'язку законо­давством встановлено кілька строків і способів визначення мо­менту набрання законної сили судовим рішенням:

1) рішення суду першої інстанції набуває законної сили, якщо протягом певного строку воно не було оскаржене. За за­гальним правилом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили: а) після закінчення строку подання за­яви про апеляційне оскарження (десять днів — для оскарження постанови, п'ять — для ухвали), якщо таку заяву не було пода­но; б) після закінчення строку подання апеляційної скарги (протягом двадцяти днів — після подання заяви — для оскар­ження постанови, десяти днів — для ухвали), якщо було пода­но заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана; в) після закінчення апеляційного розгляду справи у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення суду першої інстанції не скасовано судом апеляційної інстанції.

398

Законодавець встановлює, якщо строк апеляційного оскар­ження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Проте логічним було б вважати, що поновлення строку апеляційного оскарження є всього лише відкладенням строку набрання законної сили судовим рішен­ням, після закінчення якого рішення набирає законної сили, якщо його не буде скасовано судом апеляційної інстанції. Од­ночасно з поновленнями строку суд апеляційної інстанції вирі­шує питання про зупинення виконання постанови або ухвали (ч. З ст. 257 КАСУ); "

2. рішення набуває законної сили з моменту його проголо­ шення (до відома учасників). Постанова або ухвала суду апеля­ ційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, поста­ нови Верховного Суду України набирають законної сили з мо­ менту проголошення;

3. рішення набуває законної сили і не може бути оскаржене і моменту його проголошення. Судові рішення Вищого ад­ міністративного суду України, ухвалені ним у першій інстанції, і іабирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені, так само, як деякі судові рішення суду першої інстанції (див. наприклад ч. 4 ст. 177 КАСУ).

Судові рішення, які набрали законної сили тягнуть за со­бою певні правові наслідки. До таких наслідків належать:

1. постанова або ухвала суду, які набрали законної сили, обо'язкові для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонас­ тупників, для осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, для усіх органів, підприємств, установ, їх посадових осіб і підлягають ииконанню на всій території України. Це відповідає вимогам ■і. 5 ст. 124, ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 14 та ч. 1 сг. 255 КАС України, за змістом яких основним наслідком на­ брання законної сили рішенням є його виконання;

2. преюдиціальність рішення, що набрало законної сили, чміст якого полягає в тому, що обставини, які були встановлені п одній адміністративній справі, не можуть оспорюватися в ін­ шій судовій справі за участю тих самих сторін.

Частиною 1 та 4 ст. 72 КАС України встановлюється, що: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; ви-

399