Глава 1

рівноправності громадян встановлена кримінальна відповідаль­ність ст. 161 КК України).

Принцип провадження процесу державною мовою. Зміст цього принципу в юридичній літературі в деяких випадках підмінено поняттям «провадження процесу національною мовою». Напри­клад, дослідники В. К. Колпаков та О. В. Кузьменко на підставі норм Закону України «Про мови в УРСР» і посилаючись на багатонаціональний склад населення України вказують, що по­ряд із українською може використовуватися мова національ­ності чи мова, яка прийнята для всього населення¹. Звичайно, учасники адміністративного процесу мають право на вико­ристання мови прийнятою для сторін або користуватися послу­гами перекладача. Це право знаходить своє закріплення і у нор­мативних актах — ст. 268 КУпАП, ст. 15 КАСУ, ст. 6 Закону України «Про звернення громадян» та ін. Встановлення націо­нальної мови в провадженні затверджує пріоритет загальнолюд­ських цінностей, забезпечує мовний суверенітет кожної людини. Однак можливість використання прийнятної для сторін мови або користування послугами перекладача і законодавче закріп­лення мови здійснення адміністративного провадження — суть речі різні. Тому важко погодитися з тим, що провадження націо­нальною мовою є принципом адміністративного процесу.

У Конституції України принцип національної мови прова­дження не знайшов свого прямого закріплення, а ст. 10 вста­новлює, що державною мовою в Україні є українська мова. Отже, принцип провадження процесу державною мовою одер­жав своє законодавче закріплення у законодавстві про судоус­трій, кримінальному, цивільному господарському процесі та у зазначених вище нормативних актах, у яких встановлено, що адміністративне провадження (судочинство) здійснюється де­ржавною мовою, а також судові рішення і процесуальні доку­менти складаються державною мовою.

Принцип публічності (офіційності) адміністративного проце­су виражається у закріпленні обов'язку органу адміністративної юрисдикції здійснювати розгляд і вирішення адміністративної справи і пов'язані з цим дії від імені іншої держави. На органи

¹ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Моно­графія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 399; Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — С. 151; Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 274.

42

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

адміністративної юрисдикції покладено вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ст. 11 КАСУ, ст. 251 КУпАП). Слід зазначити, що переважно ці дії здійснюються за державний рахунок. Водно­час орган адміністративної юрисдикції не є суб'єктом доказу-иання, а тільки оцінює докази.

Принципи швидкості та економічності адміністративного процесу обумовлюється наслідком оперативної управлінської діяльності. В цьому зв'язку залежно від категорії адміністратив­них справ закойодавством установлюються певні строки про-ііадження, протягом яких адміністративна справа має бути роз­глянута і вирішена по суті. Так, ст. 277 КУпАП встановлюють­ся строки розгляду справ про адміністративні правопорушення: 15 діб — загальний строк; 1 доба — при розгляді правопору­шень, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, дрібного хулі­ганства та ін.; З доби — незаконна торговельна діяльність, по­рушення порядку проведення мітингів та ін.; 5 діб — дрібне викрадення чужого майна та ін.; 7 діб — порушення правил користування енергією чи газом. Законом України «Про звер­нення громадян» (ст. 20) передбачено, що звернення розгляда­ються і вирішуються у термін не більш одного місяця від дня їх надходження. Якщо у місячний термін вирішити справу не­можливо — встановлюється додатковий термін, але загальний термін вирішення справи не може перевищувати сорока п'яти днів. Також строки розгляду справи передбачені і в інших нор­мативних актах.

У Кодексі адміністративного судочинства України законо­давець вживає поняття «розумний строк» — найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судо-ного захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 11 ст. З КАСУ). Проте розгляд ад­міністративної справи у судовому засіданні не може перевищу­вати двох місяців із дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 122 КАСУ), а в окремих випадках — провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів; дій або бездіяль­ності виборчих комісій; органів виконавчої влади, які порушу­ють законодавство про вибори та референдуми, тощо — уста­новлено дво-, три-, п'ятиденний строк розгляду справи, а то й невідкладно (статті 171—176, 180—183 КАСУ).

43