§ 15. Види правовідносин

Одна з основних класифікацій правовідносин за характером зміс­ту — це їх поділ на загальні і конкретні.

Загальні (загально-регулятивні) правовідносини — це відноси­ни, у яких суб'єкти права, знаходячись у взаємозалежності, взаємозв'я­зку і взаємодії (взаємокомунікації), є носіями однакових прав і обов'я­зків, встановлених у законодавчих актах. Загальними вони називаються тому, що не мають конкретної, індивідуальної «прив'язки». Це відноси­ни всіх і для усіх. Вони регулюються загальними нормами, гіпотези яких, як правило, не містять вказівок на юридичні факти. Вважається, що для виникнення загальних правовідносин не потрібно інших юриди­чних фактів, окрім існування самого суб'єкта права. Наприклад, за­гальні правовідносини виникають на основі норми про громадянство, де як юридичний факт виступає народження людини, що є суб'єктом права даної держави. Взаємні права, обов'язки і відповідальність люди­ни і держави — зміст їх правовідносин, який є загальним для всіх гро­мадян. Однакові права і обов'язки, як зміст загальних правовідносин, породжуються багатьма нормами конституцій, міжнародно-правових

Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт

261

актів. Проте для виникнення загальних правовідносин в інших галузях права нерідко необхідно як наявність суб'єкта права, так і юридичних фактів чи фактичних складів (наприклад, для виникнення права на осві­ту необхідно не лише наявність її громадянства України, але і досягнен­ня певного віку). Припинення загальних правовідносин не обмежується скасуванням норми. Воно може наступити в результаті смерті, зміни громадянства та ін.

Конкретні правовідносини ґрунтуються на безпосередньому соці­альному зв'язку, що виникає з юридичного факту.

Види правовідносин у підсистемах приватного і публічного пра­ва — за волевиявленням сторін:

Правовідносини в підсистемі приватного права (договірні, горизонтальні)	— між громадянами або приватними правовими суб'єктами (фізичними і юридичними особами) — регулюються договорами, тобто виявляється воля як правомочної, так і зобов'язаної сторони. Мають місце, головним чином, у сфері приватного права
Правовідносини в підсистемі публічного права (управлінські, вертикальні)	— між громадянином (фізичною або юридичною особою) і державними органами чи уповноважени­ми особами — регулюються законами і підзакон-ними актами, тобто виявляється воля лише право­мочної сторони. Мають місце, в основному, у сфері публічного права
Комплексні правовідносини (горизонтально-вертикальні)	— містять елементи договірних і управлінських пра­вовідносин — регулюються як договорами, так і нормативними актами, тобто потребують виявлен­ня волі й учасників договірних відносин, й управ­лінської сторони. Мають місце в комплексних галуз-зях права, що сполучать засади публічного і приват­ного права (наприклад, у підприємницькому праві)

Види правовідносин за функціями права:

Регулятивні (упорядковуючі) — виникають із фактів правомір­ної поведінки суб'єкта, тобто такої поведінки, яка відповідає нормам права (більшість цивільних, трудових, сімейних та інших правовідно­син). Зазвичай вони можливі при наявності норм права і юридичного факту, а також можуть виникати при відсутності норм права на основі договору між сторонами (здійснення угод, подання заяви про зараху­вання зайво сплачених сум податку та ін.) чи на підставі події, тобто обставини, що відбувається незалежно від волі суб'єкта.

Охоронні (превентивні) — виникають із фактів конфліктної поведін­ки суб'єкта (без вчинення правопорушень) у випадках спорів про право, спрямовані на запобігання правопорушень, подолання правових спорів, забезпечення правопорядку в суспільстві, на застосування запобіжних заходів примусу (цивільні, трудові, сімейні й інші правовідносини).

Захисні — виникають з фактів неправомірної поведінки суб'єкта; спрямовані на залучення до відповідальності осіб, котрі вчинили право­порушення, на відновлення порушених прав і інтересів, на застосування примусових заходів, передбачених у санкціях норм забороняючого характеру (кримінально-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові відносини). Захисні кримінально-правові правовідносини ви-никають між державою і злочинцем як реакція держави на порушення законності і правопорядку, захист інтересів потерпілої особи і суспіль­ства; реалізуються з вступом обвинувального вироку в законну силу. Захисні адміністративно-правові правовідносини виникають з неправо­мірних дій, що порушують норми адміністративного права; спрямовані на захист суспільства, особи; реалізуються застосуванням до винного відповідних мір юридичної відповідальності, передбачених адміністрати­вною нормою. Захисні цивільно-правові правовідносини забезпечують захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів потерпі­лих, а також покладання цивільно-правової відповідальності на право­порушників.

Види правовідносин за характером обов'язку:

Активного типу	— обов'язок здійснити певні дії на користь іншої сторо­ни
Пасивного типу	— обов'язок утриматися від небажаних для іншої сторо­ни дій
Змішані	— складні правовідносини, де поєднуються правовідно­сини пасивного і активного типу, відносні і абсолютні

Види правовідносин за поділом прав і обов'язків між суб'єктами: Односторонні — кожна зі сторін має або права, або обов'язки (до­говір дарування, договір позики).

Двосторонні — кожна зі сторін має як права, так і обов'язки (дого­вір купівлі-продажу).

Види правовідносин за ступенем визначеності суб'єктів:

Абсолютні	Відносні
— визначена лише одна сторона — носій су­б'єктивного права, а всі інші (суспільство і	— точно визначені права і обов'язки всіх учасників,

кредиту, а також із включенням збитків у позареалізаційні витрати і зменшенням на цю суму оподатковуваного прибутку.