§ 7. Конфедерація як тимчасова форма об'єднання держав

Конфедерація і співдружність відрізняються від федерації як форми територіального устрою тим, що є формою міждержавного союзу, тоб­то об'єднанням незалежних держав.

Конфедерація (лат. сопfеdегаtіо) — тимчасовий союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі угоди одна з одною для досягнення певних цілей і спільного здійснення ряду напрямків державної діяль­ності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа і т. д.) при збе­реженні в інших питаннях незалежності (суверенітету). Основою утво­рення конфедерації є договір між її членами.

Через етап конфедерації пройшли США — 1781—1787 рр.; 1861— 1865 рр. (Конфедеративні штати Америки); Нідерланди — 1579—1795 р. (Республіка з'єднаних провінцій), Швейцарія — 1291—1798 р., 1815— 1848 р.; Німеччина— 1815—1864 рр. (Германський Союз); Гамбія і Се­негал — 1981—1989 рр. (Сенегамбія).

Основні ознаки конфедерації:

Конфедерація (лат. confederatio) — тимчасовий союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі договору одна з одною для досяг­нення певних цілей і спільного здійснення ряду напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа і т. д.) при збереженні в інших питаннях незалежності (суверенітету).

Основні ознаки конфедерації:

1) договірна форма утворення;

2) збереження суверенітету держав, що входять до її складу;

3) тимчасовий характер утворення — задля досягнення певних цілей;

4) обмеженість предметів відання — питання війни і миру, зовніш­ньої політики, формування єдиної армії, загальної системи комунікацій, вирішення спорів між суб'єктами конфедерації. Розширити предмети відання можливо лише за згодою всіх держав, що її складають;

5) відсутність загальних для всієї конфедерації єдиної території, дер­жавного кордону, конституції і громадянства;

6) відсутність загальних законодавчих, судових органів, системи управління, фінансової системи (фінансова основа —- добровільні вне­ски їх суб'єктів), тобто власної конфедеративної правової системи;

7) формування тільки тих загальних органів, котрі необхідні для здій­снення завдань, виділених у договірних актах (наприклад, загального конфедеративного органу, що складається з представників суверенних держав);

8) прийняття рішень загальних конфедеративних органів за принци­пом консенсусу (одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів) з наступною ратифікацією таких рішень суб'єктами конфедерації; у разі незгоди з рішенням не настає ніяких санкцій, оскільки кожний із су­б'єктів конфедерації має право нуліфікації, тобто відмовлення у ви­знанні чи в застосуванні актів конфедерації;

9) наявність свободи виходу (права сецесії) зі складу конфедерації в кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або роз­падаються (Австро-Угорщина, Швеція, Норвегія та ін.), або еволюціо­нують у федерацію (США, Швейцарія, ФРН). Швейцарія номінально є конфедерацією, але фактично — це федерація. Конституція Швейцарії (набрала сили 1.01.2000 р.) називається так: «Федеральна конституція Швейцарської конфедерації». Під терміном «конфедерація» розуміється об'єднання кантонів і проживаючого в них населення — швейцарського народу, а формою державного устрою вважається федерація.