§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування галузей права

Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях. Та­кими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридич­ний критерій) правового регулювання. Кожна галузь права функціонує у своєму правовому режимі.

Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорід­них суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відпові­дає на запитання «що?»). Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права, зокре­ма їх диспозицій (прав і обов'язків).

Предмет правового регулювання являє собою умовне виділення пе­вного відособленого кола (сукупності) суспільних відносин, що мають єдину якість. Це дозволяє узагальнити норми права, які регулюють коло (сукупність) суспільних відносин у таку нормативну спільність як галузь права. Наприклад, предметом екологічного права є відособлена група суспільних відносин з раціонального використання природних ресурсів і охорони довкілля. Предмет аграрного права складають суспільних відносини з організації і діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Предмет земельного права — суспільні відносини з раціонального використання і охорони земель. Предмет адміністративного» права — управлінські відносини. Предмет трудового права — трудові відносини і т. д. Кожна галузь права має свою відносно відособлену: сферу регулювання.

Предмет правового регулювання однієї галузі відмежовується від іншої на підставі виявлення якісної однорідності складових його' елементів:

— суб'єкти (колективні й індивідуальні),

— об'єкти (предмети матеріального і духовного світу),

— зміст (характер дій, діяльності)

— динамічні фактори (обставини, події, випадки). Наприклад, у трудових суспільних відносинах суб'єктами виступа­ють робітники та службовці, об'єктом — предмети праці, змістом — трудова діяльність, динамічними факторами — потреби у робочій силі, що змінюються. Інший склад елементів мають майнові відносини, уп­равлінські відносини тощо.

Метод правового регулювання — сукупність способів, прийомів , і засобів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на запи­тання «як?», «яким чином?»). Він несе основне навантаження в дина­міці, у «роботі» права, показує, як регулюються суспільні відносини, якими способами. Метод допомагає в межах галузі права виділити під­галузі й інститути права, установити межі правового втручання, поділи­ти права і обов'язки між суб'єктами права за принципом субординації і координації та ін.

Якщо предмет правового регулювання має об'єктивний характер, то метод правового регулювання може формуватися як під впливом засо­бів, створених суспільними відносинами об'єктивно, так і шляхом їх вибору законодавцем (суб'єктивно). За допомогою набору юридично­го інструментарію (засобів впливу на людей), який має. в своєму роз­порядженні метод, держава має можливість скоригувати розвиток сус­пільних відносин.

Як уже вказувалося, первісними засобами впливу держави на лю­дей є: заборони (забороняє соціально небезпечну поведінку), дозволи (дозволяє соціально корисну поведінку), зобов 'язання (наказує соціа­льно необхідну поведінку). Вторинні засоби правового регулювання - заохочення, рекомендації, покарання. Узяті в єдності заборони, до­зволи, зобов'язання (а також заохочення, рекомендації, покарання) ви­ступають як внутрішні складові частини єдиного методу правового ре­гулювання, що використовується у всіх галузях права. Проте у кожній з галузей права їх пропорції різні. При використанні комбінації засобів кожна галузь права має один ведучий специфічний метод правового впливу на суспільні відносини, зумовлений особливостями предмета правового регулювання. Так, у методі адміністративного права перева­жають зобов'язання, цивільного права — дозволи, кримінального — заборони і покарання, трудового — заохочення (стимулювання).

В основі поділу об'єктивного права на галузі в переважній біль­шості випадків лежить не метод правового регулювання, що виво­диться абстракт-но-теоретичним шляхом, а предмет правового регулювання — специфічні відносини, що складаються у будь-якій сфері суспільного життя і потребують упорядкування. Так виникло екологічне право, підприємницьке право, митне право, космічне право та ін. Коли в результаті правотворчості нагромаджується надмірно вели­кий масив правових норм, виникає потреба у відокремленні ще однієї чи декількох галузей права, які б регулювали конкретні суспільні відно­сини. Так виникла потреба в спеціальному регулюванні трудових від­носин (трудове право), сімейних відносин (сімейне право), фінансових відносин (фінансове право) та ін. Специфіка відносин, що складають предмет правового регулювання, та комплекс юридичних засобів, яки­ми володіє метод правового регулювання, визначають правовий режим функціонування інституту права і галузі права.