Глава 25

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

$ 1. Юридична відповідальність: поняття й ознаки

Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності. Юридична відповідальність відрізняється від інших видів соціальної відповідальності (моральної, релігійної, політичної тощо) тим, що вона грунтується на нормативних вимогах, які, в разі необхідності, забезпе­чуються державою. У юридичній науці виділяють два аспекти юридич­ної відповідальності:

Позитивний (проспективний, або заохочувальний) — передбачає заохочення	— за виконання корисних для суспільства і держави варіантів поведінки на рівні, що пе­ревищує загальні вимоги; в такому разі дер­жава стимулює поведінку і покладає обов'я­зок зазнавати сприятливих наслідків
Негативний (ретроспективний, або охоронно-захисний) — передбачає покарання або компенсацію	— за правопорушення (юридична характерис­тика наслідків невиконання обов'язків); в та­кому разі держава засуджує протиправне ді­яння і покладає на правопорушника обов'язок зазнавати несприятливі наслідки

Тут йтиметься про юридичну відповідальність негативного (ретроспе­ктивного, або охоронно-захисного) характеру.

Юридична відповідальність — передбачені законом вид і міра обов'язку правопорушника зазнавати примусового державно-владного позбавлення благ психологічного, організаційного і майнового характе­ру у правовідносинах, що виникають між ним і державою з факту пра­вопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності:

1) передбачає, що суб'єктом юридичної відповідальності є делік-тоздатна особа, яка за віком і психологічним станом може відповідати за правопорушення;

2) виникає з факту правопорушення як результату недодержання фізичними або юридичними особами встановлених законом заборон, невиконання ними визначених законом зобов'язань, завдання шкоди охоронюваним державою правам, свободам та законним інтересам су-

б'єктів (учасників) суспільних відносин і має характер охоронно-захи­сних правовідносин між державою в особі її спеціальних компетентних органів і правопорушником;

3) виражається в обов'язку особи зазнавати конкретних виду і міри позбавлення благ психологічного (попередження, оголошення за­уваження чи догани), організаційного (позбавлення волі на певний те­рмін чи довічно, позбавлення права займати певні посади чи займатися визначеною діяльністю, адміністративний арешт та ін.) і майнового (кон­фіскація майна, штраф, пеня) характеру за провину, тобто нести по­карання, яке є новим, додатковим, юридичним обов'язком, котрий не існував до правопорушення;

4) настає лише за вчинені правопорушення або такі, що вчиня­ються, при встановленні складу правопорушення, тобто є результатом винного антисуспільного діяння. Ця вимога обов'язкова при покла­данні кримінальної або адміністративної відповідальності;

5) здійснюється компетентним органом у суворій відповідності до закону, а саме — до санкцій норм права, якими встановлюються вид і міра позбавлення благ. У цивільно-правових деліктах конкретні санкції можуть міститися не в юридичних нормах, а в цивільно-право­вих угодах;

6) реалізується у відповідних процесуальних формах, оскільки здій­снюється в ході правозастосовної діяльності з дотриманням певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільно-процесуальним і кримінально-процесуальним, законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юри­дична відповідальність неможлива.

Порядок залучення до юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права: породжувані ними процесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідаль­ності.

Слід зазначити, що правовідносини відповідальності, які виникають між державою і правопорушником у зв'язку з кримінальним і адмініс­тративним правопорушенням, передбачають застосування державного примусу. А правовідносини відповідальності, які виникають між учас­никами (колективними та індивідуальними) цивільно-правових угод, можуть завершитись добровільним виконанням обов'язків — відшко­дуванням шкоди за згодою сторін. Не потребують державного примусу і правовідносини, що виникають у процесі реалізації трудової (дисцип­лінарної і матеріальної) відповідальності. Тільки у випадках, якщо вони не можуть ефективно реалізувати заходи відповідальності, у правовідносини втручається держава, забезпечуючи реалізацію заходів відпо­відальності силою свого апарату.

Юридичну відповідальність не можна зводити винятково до держа­вно-правового примусу, як і державно-правовий примус — винятково до юридичної відповідальності. Державно-правовий примус — більш широке поняття, ніж юридична відповідальність, він здійснюється різни­ми заходами, які не пов'язані з відповідальністю.

Юридична відповідальність, що встановлюється для правопорушни­ка, —це завжди конкретний захист тієї сторони, що потерпає від правопорушення, а також непрямий захист суспільства від подібних протиправних діянь.